(про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою)
Справа № 348/2564/21
Провадження № 1-кс/348/32/22
20 січня 2022 року м. Надвірна
Слідчий суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Надвірнянської окружної прокуратури ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого у кримінальному провадженні - слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не одруженого, на утриманні нікого не має, з професійно-технічною освітою, працюючого по тимчасових заробітках, раніше не судимого, громадянина України, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 121 КК України.
Клопотання надійшло до суду 17.01.2022.
Суд перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021096200000186 від 02.11.2021 щодо кримінального провадження, у межах якого було подано клопотання, та, дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,-
Слідчий у кримінальному провадженні - слідчий СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, старший лейтенант поліції ОСОБА_6 звернувся в суд з клопотанням, погодженим з прокурором Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_3 , про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 .
Обставини, зазначені в клопотанні.
В обгрунтування своїх вимог слідчий посилається на те, що слідчим відділенням Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021096200000186 від 02.11.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 01.11.2021 о 12.00 год. на території приватного домоволодіння, що в АДРЕСА_1 , між ОСОБА_4 та його дядьком ОСОБА_7 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин розпочалась словесна суперечка, під час якої у ОСОБА_4 виник умисел на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 .
Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_4 наніс один удар рукою в область обличчя ОСОБА_7 .
В результаті неправомірних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_7 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синця виличної ділянки, який згідно висновку експерта № 261 від 06.11.2021 судово-медичної експертизи, відноситься до легких тілесних ушкоджень.
Крім того продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_4 близько 17.00 год. 20.11.2021, перебуваючи у приміщенні літньої кухні приватного домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_1 , де проживав його дядько ОСОБА_7 , на ґрунті неприязних відносин розпочався конфлікт, в ході якого у ОСОБА_4 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень останньому.
Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс декілька хаотичних ударів ногами та кулаками рук по тілу і голові ОСОБА_7 .
В результаті неправомірних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_7 спричинено тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з крововиливом під тверду та під м'яку мозкові оболонки, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого.
23.11.2021 в АДРЕСА_1 , в порядку ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_4
24.11.2021 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 121 КК України..
25.11.2021 ухвалою слідчого судді Навдірнянського районного суду Івано-Франківської області стосовно підозрюваного ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 21.01.2021, з утриманням в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 121 КК України, підтверджується зібраними доказами у кримінальному провадженні: протоколами оглядів місць подій від 23.11.2021, протоколом затримання ОСОБА_4 від 23.11.2021, протоколами допитів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень проти життя та здоров'я особи, один із яких відносяться до категорії тяжких злочинів, покарання за який передбачено у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
В клопотанні слідчого зазначено що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення тяжкого злочину, немає міцних соціальних зв'язків. Також на користь вказаного ризику свідчить те, що ОСОБА_4 після спричинення тілесних ушкоджень кожного разу покидав місце події та переховувався від правоохоронних органів. Крім того ОСОБА_4 може незаконно виплати на свідків у даному кримінальному провадженні, оскільки йому відомі анкетні дані свідків, він знайомий з ними безпосередньо, проживає з ними в одному приватному домоволодінні та перебуває зі свідками у родинних стосунках, тому перебуваючи на волі об'єктивно матиме можливість чинити на них тиск. Окрім цього ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він декілька разів вчиняв із потерпілим конфлікти, в ході яких завдавав тому тілесні ушкодження та внаслідок яких потерпілий помер. Самі обставини вчинення вказаного кримінального правопорушення свідчать про підвищену суспільну небезпечність підозрюваного та можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення. Крім того від співмешканців ОСОБА_4 неодноразово надходили до правоохоронних органів повідомлення про вчинення підозрюваним у стані алкогольного сп'яніння конфліктів, що свідчить про ескалацію поведінки ОСОБА_4 та його схильність до вчинення правопорушень.
Вказані обставини дають достатньо підстав вважати, що відносно підозрюваного ОСОБА_4 неможливо застосувати жоден із більш м'яких запобіжних заходів. Тому відносно підозрюваного ОСОБА_4 необхідно продовжити застосування виняткового запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Також по кримінальному провадженні необхідно провести значний запланований обсяг слідчих дій, спрямованих на отримання та перевірку отриманих доказів у кримінальному провадженні, крім того отримати висновки призначених експертиз.
Враховуючи викладене, а також те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вище вказаним ризикам, не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 , нададуть змогу переховуватись від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків по кримінальному провадженні, чи вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також негативно вплинуть на об'єктивне розслідування кримінального провадження, слідчий просить продовжити застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави у даному кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які є умисними проти життя та здоров'я людини та один із яких є тяжким, що спричинив загибель людини.
Позиція сторін кримінального провадження.
В судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання, надав пояснення, аналогічні змісту клопотання, просив клопотання задоволити та продовжити застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 -адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти продовження застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки прокурором не доведено належними доказами продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Також прокурором недоведено неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу. Просив змінити підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який, не пов'язаний з позбавленням волі, у виді домашнього арешту, який він буде відбувати по місцю реєстрації. Також просив суд врахувати, що строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строку досудового розслідування, який закінчується. Також просив суд врахувати, що підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, оскільки проживає з матір'ю, тобто має постійне місце проживання, в якому може відбувати домашній арешт.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку свого захисника, також заперечив щодо продовження застосування відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки він не має жодного наміру ухилятись від слідства та суду, впливати на свідків по кримінальному провадженні чи вчиняти інші злочини. Також зазначив, що коли він дізнався про смерть потерпілого, то одразу добровільного з'явився до поліції. Просив застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Оцінка і мотиви суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 статті 177 КПК України встановлено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Щодо обґрунтованості підозри.
Запобіжні заходи можуть застосовуватись зокрема до підозрюваного. Підозрюваним є особа, якій в порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 КПК повідомлено про підозру.
Як підтверджується витягом з ЄРДР від 02.11.2021, досудове розслідування по кримінальному провадженні за № 12021096200000186 розпочате 02.11.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 121 КК України (а.с. 3).
23.11.2021 о 16:55 год. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України, що підтверджується протоколом затримання від 23.11.2021 (а.с. 23-24).
24.11.2021 на підставі ст.ст. 276, ст. 278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 121 КК України, що підтверджується письмовим повідомленням про підозру з відміткою про те, що ОСОБА_4 оголошено про підозру, вручено повідомлення про підозру та роз'яснено суть підозри, про що свідчить його особистий підпис (а.с. 30-31).
Ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25.11.2021 підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 21.01.2022, без визначення розміру застави.
Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України ОСОБА_4 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.
Системний аналіз норм чинного кримінального процесуального законодавства дає підстави дійти висновку, що під обґрунтованою підозрою слід розміти існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити інкриміноване їй правопорушення. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Обгрунтована підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 121 КК України, підтверджується зібраними по кримінальному провадженні доказами: протоколами оглядів місць подій від 23.11.2021, протоколом затримання ОСОБА_4 від 23.11.2021, протоколами допитів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , та іншими доказами в їх сукупності.
Наявні в матеріалах провадження докази є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання обґрунтована підозра.
Слід враховувати, що на даній стадії кримінального провадження слідчий суддя не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що може слугувати підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.
За вказаних обставин слідчий суддя вважає підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 121 КК України, обґрунтованою, докази ймовірної причетності ОСОБА_4 до вчинення вище зазначених кримінальних правопорушень достатніми, що зумовлює виправдане продовження застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 121 КК України, найтяжче з яких згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років (ч. 2 ст. 121 КК України). Отже, виходячи із кваліфікації кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 121 КК України застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.
Щодо наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 цього Кодексу.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
В ухвалі слідчого судді Надвірнянського районного суду від 25.11.2021 визнано доведеним існування ризиків переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду, впливу на свідків по кримінальному провадженні, та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Суд повинен перевірити обґрунтованість тверджень про продовження існування вказаних ризиків.
Слідчий суддя вважає, що з врахуванням даних про особу ОСОБА_4 , з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, і суспільну небезпечність самих кримінальних правопорушень, слідчим та прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
Зокрема обґрунтовуючи ризик переховування, стороною обвинувачення зазначено про тяжкість покарання за інкриміновані підозрюваному кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 121 КК України, найтяжче з який відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років (ч. 2 ст. 121 КК України).
Слідчий суддя погоджується з даними твердженнями слідчого та прокурора, оскільки така обставина як тяжкість покарання сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Тим більш, що положення статей 69 та 75 Кримінального кодексу України не передбачає можливості призначення за вчинення інкримінованого ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121, покарання не пов'язаного з позбавленням волі з реальним його відбуттям. Тому зазначена обставина сама по собі може бути суттєвим мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Вказане узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу..
Ризик переховування від правосуддя суд оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки підозрюваного ОСОБА_4 (особливості поведінки, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування, тощо) і приходить до висновку, що ризик переховуватися є досить актуальним вважаючи на особистість підозрюваного та тяжкість ймовірного покарання.
Дослідивши матеріали досудового розслідування слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого та прокурора у тій частині, що на теперішній час ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду не втратив своєї актуальності та продовжує існувати.
При оцінці ризику впливу на свідків по кримінальному провадженні необхідно враховувати встановлений нормами КПК України порядок безпосереднього сприйняття судом показів від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. Суд під час судового провадження може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо сприймав, отримав усно від свідків (ст. 23 КПК України). Тобто, ризик незаконного впливу на свідків існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показів від свідків та дослідження їх судом.
На існування такого ризику, за твердженням слідчого та прокурора вказує те, щодосудове розслідування по даному кримінальному провадженні триває, проводяться необхідні слідчі дії, спрямовані на встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, свідки ще не були допитані в судовому засіданні, тому підозрюваним може бути здійснений вплив на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, оскільки йому відомі їх особи, він знайомий з ними безпосередньо, проживає з ними в одному приватному домоволодінні та перебуває зі свідками у родинних стосунках.
При цьому із моменту ознайомленням з матеріалами кримінального провадження підозрюваний стає обізнаним про повний обсяг і зміст матеріалів, зібраних під час досудового розслідування, всіх осіб, що допитувалися у цьому кримінальному провадженні та встановлені обставини, що додатково підтверджує наявність вказаного ризику.
Таким чином заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.
Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 , не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з іншими особами з приводу обставин, викладених у повідомленні йому про підозру у цьому кримінальному провадженні, може здійснювати на них вплив, з метою їх спонукання до ненадання показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності. Тому слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого та прокурора у тій частині, що на теперішній час ризик впливу на свідків по кримінальному провадженні не втратив своєї актуальності та продовжує існувати.
Щодо можливого існування ризику вчинення інших кримінальних правопорушень суд зазначає, що стороною обвинувачення не було надано суду належних обґрунтованих доказів існування такого ризику, тому суд відкидає цей ризик, як недоведений. Зазначення в клопотанні про те, підозрюваний декілька разів вчиняв із потерпілим конфлікти, в ході яких завдавав тому тілесні ушкодження та внаслідок яких потерпілий помер, а також про те, що від співмешканців ОСОБА_4 неодноразово надходили до правоохоронних органів повідомлення про вчинення підозрюваним у стані алкогольного сп'яніння конфліктів, не може свідчити про схильність підозрюваного дот вчинення інших кримінальних правопорушень. Проте така інформація може в цілому характеризувати особу та її здатність дотримуватись правових приписів.
Таким чином посилання сторони захисту на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України є безпідставними, оскільки слідчим та прокурором наведено достатні та переконливі докази про продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України.
Отже, на даному етапі кримінального провадження, враховуючи наявність в ОСОБА_4 статусу підозрюваного у вчиненні тяжкого злочину проти життя особи, та доведених ризиків, відомостей щодо особи підозрюваного, застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Щодо недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Відповідно до статті 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання про продовження застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу тримання під вартою прокурор на основі наданих доказів довів наявність обставин, які у своїй сукупності свідчать про те, що застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання доведеним ризикам, зазначеним у клопотанні, буде недостатнім.
Так, особистого зобов'язання для запобігання двом доведеним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов'язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_4 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.
Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які б висловили готовність надати письмове зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до суду на першу про те вимогу.
Застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту слідчий суддя вважає необгрунтованими, оскільки враховує характер підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, наявність якої потребує забезпечення не лише прав ОСОБА_4 , але й високих стандартів охорони загальносуспільних інтересів, а так само особу підозрюваного, та наявність ризиків переховування, можливості впливу на свідків по кримінальному провадженні, та вчинення іншого кримінального правопорушення, що дає підстави стверджувати те, що домашній арешт не забезпечить належних гарантій здатності підозрюваного самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів. Тому застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту не дає змоги в повній мірі нівелювати існуючі ризики, у тому числі переховування від суду.
Що стосується доводів адвоката про застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, то вони не заслуговують на увагу, адже жодних обґрунтованих доводів щодо можливості в даному випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу, який буде гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, вказано не було, суду стороною захисту не надано ніяких підтверджень того, що власник житла, в якому останній час проживав підозрюваний, не заперечує протии знаходження його там під час домашнього арешту, а тому такі твердження в скарзі є голослівними.
Під час розгляду клопотання судом встановлено, що надані прокурором докази доводять обставини, передбачені пунктами 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, взявши до уваги доводи клопотання щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення, що стосується застосування до підозрюваного даного виду запобіжного заходу та з урахуванням складності цього кримінального провадження з огляду на необхідність виконання ряду слідчих та процесуальних дій, крім того отримати висновки призначених експертиз, а також з урахуванням існуючих ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обставин, які виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою.
Щодо розміру застави.
Щодо застави слід зазначити, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування (п. 1. ч. 4 ст. 183 КПК України).
Враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, обставини вчинення кримінальних правопорушень, що дані ним було вчинено із застосуванням насильства, яке спричинило смерть потерпілого, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, міцність соціальних зв'язків підозрюваного; майновий стан підозрюваного, та інші обставини в сукупності, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави.
Щодо строку дії ухвали про продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене: протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
У відповідності до ч. 3 ст. 294 КПК України якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у пункті 4 частини третьої статті 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 частини четвертої статті 219 цього Кодексу: 1) до трьох місяців - керівником окружної прокуратури, керівником обласної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступником Генерального прокурора.
24.11.2021 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 121 КК України.
Враховуючи, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_4 неможливо закінчити у строк два місяці з дня повідомлення підозру у вчиненні злочину, такий строк може бути продовжений керівником прокурором окружної прокуратури до трьох місяців, тобто до 24.02.2022.
Таким чином строк дії ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати вказаного строку.
Висновки суду.
Враховуючи наведене слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого про продовження застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно частково задоволити, та з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, слід продовжити щодо нього запобіжний захід у виді тримання під вартою без застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
В задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника-адвоката ОСОБА_5 про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту необхідно відмовити, оскільки слідчий суддя дійшов до висновку про неможливість жодного із більш м'яких запобіжних заходів забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Виходячи з викладеного, на підставі ст. ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст. ст. 131,132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України слідча суддя, -
Клопотання слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Надвірнянської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_3 , про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 - задовільнити частково.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 121 КК України - запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк тридцять п'ять днів, без застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Визначити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 з 16 год. 00 хв. 20 січня 2022 року до 16 год. 00 хв. 23 лютого 2022 року.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
В задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту - відмовити.
Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого.
Про прийняте рішення повідомити зацікавлених осіб.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1