Провадження № 33/803/71/22 Справа № 206/4700/21 Суддя у 1-й інстанції - Плінська А.В. Суддя у 2-й інстанції - Слоквенко Г. П.
18 січня 2022 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Слоквенко Г.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши апеляційну скаргу адвоката Присенко О.Г. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2021 року в справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 454,00 гривень.
ОСОБА_1 визнано винним в тому, що 02.10.2021 року о 23-46 год. в м. Дніпро, Самарський район по вул. 20-річчя Перемоги біля будинку № 47, керував автомобілем Lada 21901, номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився з застосуванням приладу «Драгер» № 0316 Alkotest 7510. Результат огляду позитивний 1,98 ‰. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.9 а ПДР України за що, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Вимоги апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою адвокат Присенко О.Г. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить постанову Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 18 листопада 2021 року скасувати та провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує на те, що працівники поліції зупинили його автомобіль в порушення вимог ст. 35 ЗУ “Про національну поліцію”, не зазначивши причину зупинки транспортного засобу під керування ОСОБА_1 .
Апелянт звертає увагу на різницю температури, яка була на приладі Драгер та температури повітря.
Вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з порушеннями, а саме не зазначено ознак алкогольного сп'яніння, не роз'яснено права, передбачені ст. 63 КУ України та ст. 268 КУпАП.
Посилається на відсутність документів, що підтверджують належний стан технічного засобу Драгер 7510.
Вважає, що суд першої інстанції за власною ініціативою витребував докази, на які у подальшому послався, як на доказ винуватості ОСОБА_1 .
Зазначає, що ОСОБА_1 виявив незгоду з результатами тесту на приладі Драгер.
Позиція учасників апеляційного перегляду.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та діюча в його інтересах адвокат Присенко О.Г. апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі та просили її задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати і провадження по справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 294 КУпАП України постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Стаття 9 КУпАП закріплює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Місцевий суд під час розгляду справи про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 дотримався цих вимог закону в повному обсязі.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є законними та відповідають фактичним обставинам справи.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами вчинення адміністративного правопорушення та зібраними у відповідності з нормами КУпАП по справі доказами, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного правомочною посадовою особою у встановленому законом порядку, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 323402 від 03.10.2021 року, складеного правомочною посадовою особою у встановленому законом порядку; тестом на алкоголь «Драгер» Alkotest 7510 від 02.10.2021 року з позитивним результатом 1,98%; актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів із результатом 1,98%, із яким погодився останній та про що розписався у акті; рапортом у якому зазначено, що 02.10.2021 року по вул. 20-річчя Перемоги біля будинку №47 було зупинено транспортний засіб Lada 21901, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування із водієм були виявлені у нього ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів. У зв'язку з чим було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі або на місці за допомогою приладу «Драгер» на, що водій погодився на місці. Результат огляду склав1,98%; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
Зазначені докази є чіткими, узгоджуються між собою та в адміністративних матеріалах відсутні докази, які б їх спростовували.
Так, у відповідності до вимог ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
За п. 5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп'яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп'яніння. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Відповідно до «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», що затверджена наказом МВС №1452/735 від 09.11.2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп'яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п 2.7. Інструкції встановлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції уповноваженими особами Державтоінспекції МВС з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту у видихуваному повітрі мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Доводи апелянта з приводу безпідставної зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки з відеозапису нагрудної камери працівника поліції та рапорту працівника поліції чітко вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ “Про національну поліцію”.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта з приводу того, що водій ОСОБА_1 не погодився з результатами приладу Драгер, оскільки останній без будь - яких зауважень пройшов тест на стан сп'яніння і не висловлював ніяких заперечень.
Хибними є доводи апелянта з приводу того, що в матеріалах справи не зазначені ознаки сп'яніння у ОСОБА_1 , оскільки у рапорті працівника поліції та акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів міститься інформація про те, що у останнього вбачаються запах з порожнини рота, порушення мови та координація рухів.
Звертається увага на те, що жодних вимог про доставлення ОСОБА_1 до медичного закладу для проходження огляду на стан сп'яніння останнім заявлено не було.
Апеляційний суд зазначає, що клопотань про надання сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки ОСОБА_1 не заявляв, огляд проводився за добровільною згодою останнього, за результатами огляду складено відповідний акт та роздрукований на папері його показники, які долучені до матеріалів справи.
Будь-яких зауважень, скарг, при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не подавав, дії працівників поліції не оскаржував.
Ніяких порушень законодавства під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи в суді першої інстанції, які тягнуть за собою скасування постанови суду, суддею апеляційного суду не встановлено.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) скаржник не надав.
Вказані доводи суддею розцінюється як намагання правопорушника уникнути адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення та такими, що не впливають на правильність ухваленого судом рішення та склад адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Інші доводи апеляційної скарги, суддя не приймає до уваги, так як ці доводи не спростовують факту порушення ОСОБА_1 вимог передбачених п. 2.9а ПДР і не свідчать про невідповідність складеного щодо нього протоколу вимогам ст. 256 КУпАП.
Суду не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В матеріалах справи відсутні та апелянтом під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Перевірені під час розгляду справи про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Не надано таких доказів і під час апеляційного розгляду справи.
Отже винність ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні поза всяким сумнівом знайшла своє підтвердження зібраними доказами, які містяться в матеріалах адміністративної справи, а відтак у відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, при цьому слід зазначити, що згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, зазначене свідчить про те, що суд повинен оцінити всі докази наявні в матеріалах провадження у своїй сукупності та прийти до висновку про винність я чи невинність особи в інкримінованому йому правопорушенні.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП яке підтверджується належними, допустимими, достатніми доказами, які доповнюють один одного та були дослідженими під час розгляду матеріалів адміністративної справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Місцевий суд наклав стягнення у межах санкції ст. 130 КУпАП та в трьох місячний строк з дня вчинення правопорушення, тому підстав для закриття провадження на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у апеляційного суду не має.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу адвоката Присенко О.Г. в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2021 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду Г.П. Слоквенко