Провадження № 22-ц/803/1800/22 Справа № 205/327/20 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
18 січня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Куценко Т.Р.,
суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
за участю секретаря - Заворотного К.Я.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1 ,
на заочне рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 липня 2021 року по справі за позовом Органу опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
У січні 2020 року Новокодацька районна у місті рада, правонаступником якої є адміністрація Новокодацького району Дніпровської міської ради, в особі її органу опіки та піклування, звернулась до суду позовом до ОСОБА_1 про позбавлення останньої батьківських прав та стягнення з неї аліментів (а.с. 1-4).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що малолітні діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають на обліку дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах. Мати дітей - ОСОБА_1 не працює, вихованням та матеріальним утриманням дітей не займається, не піклується про стан їхнього здоров'я, часто залишає дітей без нагляду, не створює належних умов для проживання та розвитку дітей. Відомості про батька внесені в актовий запис про народження дитини на підставі ч. 1 ст. 135 СК України.
Позивач просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/3 частини з усіх видів її заробітку, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму відповідно до віку дитини, на особистий рахунок дитини, відкритий в Державному ощадному банку України.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2020 року позовні вимоги позивача задоволені (а.с. 79-82).
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 серпня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у перегляді заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2020 року(а.с.152,153).
Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що з народження сина ОСОБА_4 вона перебувала у декретній відпустці, а за браком коштів для існування вона була змушена неофіційно підробляти, а дитину залишати у комунальному закладі загальної освіти (ясла-садок) в період з 09 вересня 2019 року по 12 грудня 2019 року, також, у зв'язку із погіршенням відносин з мамою вона була змушена проживати в гуртожитку для одиноких мам “Дім мама”, де самостійно займалась вихованням сина, що судом неправомірно розцінено, як нехтування своїми батьківськими обов'язками, а з народженням доньки ОСОБА_5 , у 2019 році, перші три місяці знаходилась із нею у лікарні, а потім відвідувала її у лікарні, та не могла знаходитись разом із донькою, оскільки в той час доглядала маленького сина ОСОБА_4 вдома та підробляла, у зв'язку з чим для неї склались тяжкі життєві обставини. Враховуючи, що в житловому помешканні, де вона зареєстрована, проживає ще декілька родичів, що унеможливило проживання її з дитиною, внаслідок чого Управління-служба у справах дітей посприяли влаштуванню її та двох малолітніх дітей у гуртожиток для одиноких матерів “Дім мами”, однак ОСОБА_1 в той час намагалась налагодити відносини з біологічним батьком доньки ОСОБА_5 та мешкала в орендованому житлі, що стало підставою виключення її з гуртожитку для одиноких мам.
Разом з тим ОСОБА_1 зазначає, що в той час у неї з матір'ю погіршились відносини, внаслідок чого вона не вважала за потрібне сповіщати її про своє та її дітей місце перебування, що призвело до звернення її матері до Органу опіки та піклування Новокодацької районної у місті Дніпрі ради та поліції щодо розшуку, що стало підставою для примусового відібрання дітей у неї у січні 2020 року, поміщення їх у лікарню, в якій знаходилась з ними її матір, внаслідок чого ОСОБА_1 змушена була розшукувати своїх дітей, звертаючись до Органу опіки та піклування за інформацією, яку від неї приховували за проханням її матері.
В невдовзі відносини з матір'ю у неї налагодились та вона почала відвідувати дітей, однак, після позбавлення її батьківських прав, їй відмовляють у побаченні з ними, хоча вона робить все можливе для побачення з дітьми, при цьому не страждаючи на хвороби з наркоманії чи алкоголізму або психіатрії, будучи з 24 липня 2021 року заміжньою за ОСОБА_6 .
За таких обставин, ОСОБА_1 вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, рішення ухвалено за її відсутності, що позбавило її права на участь в судовому засіданні та надання контраргументів на позовні вимоги, а тому висновки суду не відповідають обставинам справи, а також порушені судом норми матеріального та процесуального права /а.с. 157-163/.
Адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради в особі органу опіки та піклування не скористалася своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК щодо подання відзиву на апеляційну скаргу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що мати дітей - ОСОБА_1 не працює, вихованням та матеріальним утриманням дітей не займається, не піклується про стан їхнього здоров'я, часто залишає дітей без нагляду, не створює належних умов для проживання та розвитку дітей, що встановлює факт свідомого її ухилення від виконання батьківських обов'язків, що характеризується його винною поведінкою, що знайшло своє підтвердженні у суді, враховуючи висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що малолітні діти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувають на обліку дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах (а.с. 12, 13).
ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у матері ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис № 1198 зроблено 06 грудня 2016 року Ленінським районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 7). Відомості про батька дитини внесені на підставі ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 8).
ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 у матері ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження № 00025160092 від 09.01.2020 року (а.с. 9). Відомості про батька дитини внесені на підставі ч. 1 ст. 135 СК України (а.с. 10).
Своїм висновком Орган опіки та піклування Новокодацької районної у м. Дніпрі ради від 13 січня 2020 року № 1/14-13 вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно її малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5-6).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Самі по собі встановлені судами факти, що батьки не у достатній мірі спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально та приймають участь у вихованні не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо задоволення позову, оскільки суд, при встановленні винної поведінки відповідача щодо її двох малолітніх дітей, обмежився лише відомостями, що містяться у висновку органу опіки та піклування, не зважаючи на подання нею доказів працевлаштування та отримання доходу з 26 серпня 2021 року(а.с.145,146) при зверненні з заявою про перегляд заочного рішення від 07 липня 2020 року, свідоцтва про шлюб, укладеного з ОСОБА_6 24 липня 2021 року (а.с.105), та конфлікту, який склався протягом 2019-2020 років між ОСОБА_1 та її матір'ю, яка і була ініціатором звернення до органу опіки та піклування з питанням про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав.
Доводи скарги стосовно того, що суд не дав оцінку поведінці відповідача ОСОБА_1 , яка була направлена на спілкування з дітьми, проживання разом із ними, не зважаючи на обставини, які викликані конфліктом з її матір'ю, колегією суддів при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 враховуються, оскільки ОСОБА_1 надано достатньо доказів у вигляді довідки з КЗДО (ясла-садок) №282 комбінованого типу ДМР (а.с.121) про те, що малолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно в період з 09 вересня 2019 року по 12 грудня 2019 року перебував у закладі; копії заяви ОСОБА_1 від 12 грудня 2019 року до КЗДО (ясла-садок) №282 комбінованого типу ДМР (а.с.123) про те, що вона просить зберегти місце за її дитиною у зв'язку із тимчасовим проживанням у гуртожитку для одиноких матерів; довідки від 09 грудня 2019 року виданої Дніпропетровською обласною громадською організацією “Центр захисту життя та сімейних цінностей”(а.с.122) про те, що ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_7 з 07 грудня 2019 року тимчасово проживають у гуртожитку для одиноких матерів “Дома мами” та знаходяться на їх утриманні, а також ряд фотокарток, на яких відображена ОСОБА_1 разом із дітьми в період 2017-2021 років, з яких видно охайно вдягнутих дітей, їх сезонний та чистий одяг з урахуванням зміни сезонів, спільний відпочинок матері та дітей у різний час та в різних місцях, де діти виглядають щасливими рядом з мамою ОСОБА_1 та на свій вік фізично розвинутими (а.с.124-144), що свідчить про вчинення відповідачем ОСОБА_1 дій, направлених на фізичний та духовний розвиток дітей, піклування про них в міру її можливостей, що виключає такий надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, як позбавлення їх батьківських прав відносно їх дітей.
Також колегія суддів враховує надані до апеляційної скарги індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру Пенсійного фонду України (а.с.166), де в період з 2017 по 2019 роки включно з доходу ОСОБА_1 відраховувались обов'язкові внески до Пенсійного фонду України, що свідчить про отримання нею офіційного доходу та наявність засобів для існування і що виключає її бродяжництво, ведення антисоціального способу життя, щоб суперечило інтересам малолітніх дітей.
Суд першої інстанції, не врахувавши усталену правову позицію Верховного Суду щодо перегляду рішень про позбавлення батьківських прав, сформовану, зокрема під час розгляду справ № 753/9433/17, № 466/9380/17, не зауважив на тому, що це є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків в разі неможливості зміни їх поведінки в кращу сторону. При цьому зміною поведінки одного із батьків стосовно дитини розцінювалося навіть подання апеляційної скарги на рішення про позбавлення батьківських прав.
Станом на момент розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 Верховний Суд у своїй постанові від 29.09.2021 року по справі № 459/3411/17, провадження № 61-10531св21 висловився про те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Судом першої інстанції не встановлено грубого порушення ОСОБА_1 зазначених вище умов, не досліджено всіх належних та допустимих доказів, поданих ОСОБА_1 , не допитано свідків можливого порушення відповідачем інтересів малолітніх дітей, щоб беззаперечно доводило існування загрози для дітей від матері, як неблагополучної.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що вимоги щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання двох малолітніх дітей також не підлягають задоволенню з підстав того, що судом першої інстанції не встановлено порушення ОСОБА_1 положень ст. 180 Сімейного Кодексу України, не наведено обставин, за яких аліменти слід стягувати з неї на утримання дітей, а питання про позбавлення її батьківських прав відносно її двох малолітніх дітей не знайшло свого підтвердження в цьому судовому розгляді, тому за таких обставин і відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, не повно, не всебічно і не об'єктивно перевірив доводи позивача без належного виклику відповідача в судове засідання, а встановленим фактам і доказам дав не правильну правову оцінку і дійшов не обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, внаслідок чого заочне рішення суду першої інстанції винесено без додержання вимог матеріального та процесуального права з наявними підставами для його скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а заочне рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 липня 2021 року - скасувати.
В задоволенні позовних вимог Органу опіки та піклування адміністрації Новокодацьского району Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О. Макаров