Провадження № 11-кп/803/225/22 Справа № 201/8762/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 січня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12021041650000558 за апеляційною скаргою прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра Дніпропетровської області ОСОБА_7 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2021 року про повернення прокурору обвинувального акта щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Діденкове, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2021 року обвинувальний акт стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, було повернуто прокурору Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_7 , для його належного оформлення у розумний строк, відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.
Рішення суду обґрунтовано тим, що в обвинувальному акті не конкретно вказано місце скоєння кримінального правопорушення, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_8 . Так, з обвинувального акта вбачається, що діяння, інкриміноване останньому, вчинено на території 4 кварталу виділу № 6 земель державного лісового фонду, проте не зазначено, де саме розташована вказана територія, не має жодних відомостей щодо міста, району чи вулиці, а відтак, з вказаного обвинувального акта фактично неможливо встановити місце вчинення інкримінованого ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, що унеможливлює встановлення підсудності обвинувального акта конкретному суду та є порушенням вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Крім того, в обвинувальному акті невірно викладена правова кваліфікація дій ОСОБА_8 , зокрема зазначено, що останній обвинувачується у незаконній порубки дерев у лісових насадженнях, в той час, як диспозицією ч. 1 ст. 246 КК України імперативно визначено обставини при яких дії особи можуть бути кваліфіковані відповідно до вказаної норми, а саме: незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду, тобто в обвинувальному акті органом досудового розслідування не вказаний обов'язковий наслідок у виді заподіяння істотної шкоди, що вказує на неконкретність пред'явленого обвинувачення, у зв'язку із чим, здійснення в подальшому судового розгляду кримінального провадження без усунення вищезазначених істотних порушень кримінального процесуального закону є порушенням обвинуваченого на захист і може призвести до скасування будь-якого законного судового рішення.
Прокурор не погодився з даним рішенням суду. В своїй апеляційній скарзі просить ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.09.2021 року скасувати та направити обвинувальний акт стосовно ОСОБА_8 до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська на новий судовий розгляд.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки висновки суду про наявність підстав для повернення обвинувального акту прокурору не відповідають викладеним у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження.
Вважає, що вказані недоліки судом першої інстанції не є істотним порушенням вимог ч. 2 ст. 291 КПК України та не можуть бути перешкодою для подальшого судового розгляду кримінального провадження і підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки можуть бути усунуті прокурором під час подальшого судового розгляду за відповідним процесуальним клопотанням, або в порядку ст. 338 КПК України або суд має можливість самостійно усунути ці порушення на стадії судового провадження.
Заслухавши доповідь головуючого судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Виходячи з вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів перевіряє судове рішення в межах поданих апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження,
передбаченим цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як убачається з вироку, судом першої інстанції вказані вимоги закону були дотримані в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Він повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України, та містити відомості, зазначені в ч. 2 цієї статті.
Під час підготовчого засідання головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду. Однією з обставин, яка перешкоджає призначенню провадження до судового розгляду є невідповідність обвинувального акта вимогам кримінального процесуального закону.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.
Статтею 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Системний аналіз положень кримінального процесуального законодавства свідчить, що обвинувальний акт є результатом оцінки прокурором отриманих протягом досудового розслідування доказів вчинення кримінального правопорушення, які будуть перевірені судом в межах судового розгляду. Тому він має містити деталізований опис фактичних обставин кримінального правопорушення, який дозволить суду прийняти рішення про призначення судового розгляду на підставі цього обвинувального акта.
На підставі встановлених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення з урахуванням п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України зміст формулювання обвинувачення як складової частини обвинувального акта має містити формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого КК України, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів його вчинення, зокрема з метою, щоб особа мала змогу зрозуміти суть пред'явленого їй обвинувачення та, виходячи з його змісту, обрати власну правову позицію захисту.
Апеляційним переглядом встановлено, що у кримінальному провадженні №12021041650000558 вищевказані вимоги закону органом досудового розслідування були дотримані не належним чином, що перешкодило суду першої інстанції призначити судовий розгляд на підставі цього обвинувального акта.
Так, дійсно, із зазначеного обвинувального акта убачається, що діяння інкриміноване ОСОБА_8 , останнім вчинено на території 4 кварталу виділу № 6 земель державного лісового фонду, проте взагалі не зазначено, де саме розташована вказана територія, не має жодних відомостей щодо міста, району чи вулиці, у зв“язку з чим з вказаного обвинувального акта фактично неможливо встановити місце вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, що унеможливлює встановлення підсудності обвинувального акта конкретному суду, з чим повністю погоджується й суд апеляційної інстанції.
Крім того, апеляційний суд цілком погоджується з місцевим судом з приводу того, що правова кваліфікація дій обвинуваченого не відповідає диспозиції частині статті зазначеній в Кримінальному Кодексі України, а саме органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у незаконній порубці дерев у лісових насадженнях, в той час, як ч. 1 ст. 246 КК України імперативно визначено обставини, при яких дії особи можуть бути кваліфіковані відповідно до вказаної норми, а саме: незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду. Разом з цим, в обвинувальному акті при кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 органом досудового розслідування не зазначено обов'язковий наслідок у виді заподіяння істотної шкоди.
Частиною 5 статті 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до п. «а» частини третьої статті 6, є негайна і детальна проінформованість зрозумілою для обвинувачення мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
В той же час, про право обвинуваченого на отримання докладної інформації щодо суті та причин обвинувачення, висунутого проти нього, наголошується у рішенні ЄСПЛ у справі «Ващенко проти України» від 26 червня 2008 року, в якому зазначено: «Обвинувачення для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51)».
У рішенні від 25 липня 2000 року, ухваленому у справі «Маттоціа проти Італії», детальніше прописано: «Обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту”, а у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року Європейський суд з прав людини зазначив, що у тексті підпункту «а» п. З ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення.
Отже, очевидним є те, що фактичні обставини кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, не містять всіх обов'язкових ознак об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, тобто, в даному випадку наявна відсутність формулювання обвинувачення та правової кваліфікації, і призначення обвинувального акта до судового розгляду в такому вигляді призвело б до порушення права на захист ОСОБА_8 від пред'явленого йому обвинувачення всіма встановленими законом засобами, оскільки усе вищевикладене призвело, на думку колегії суддів, до нечіткості та неконкретності пред'явленого останньому обвинувачення.
Таким чином, з урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку про те, що обставини, які суд першої інстанції поклав в обґрунтування повернення даного обвинувального акта, є цілком вірними та такими, що відповідають вимогам кримінального процесуального закону, а тому ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2021 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга прокурора - залишенню без задоволення.
Керуючись ч.2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Правобережної окружної прокуратури м. Дніпра Дніпропетровської області ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня 2021 року про повернення прокурору обвинувального акта щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4