Єдиний унікальний номер 722/1161/21
Номер провадження 2/722/26/22
12 січня 2022 року Сокирянський районний суд Чернівецької області
в складі:
головуючого судді Унгуряна С.В.
секретаря судових засідань Ткач Н.П.
з участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
та представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання права власності на майно за набувальною давністю,-
ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся в суд з вищевказаним позовом до Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання права власності за набувальною давністю.
Посилався на те, що ОСОБА_4 , який проживав у с.Гвіздівці Сокирянського району та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був його далеким родичем. Оскільки останній перебував у похилому віці та потребував постійного догляду та піклування, а рідних дітей у нього не було, тому на його прохання він постійно здійснював за ним до дня його смерті догляд та піклування, за що останній ще при житті передав йому у користування розпайовану земельну ділянку, на яку на підставі рішення Сокирянської РДА від 21.06.1998 року №147-Р 29.04.1998 року було видано сертифікат серії ЧВ №0192293 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колгоспу «ім.Котовського», розміром 1,43 умовних кадастрових гектарів.
Після його смерті залишилося спадкове майно, яке складається з сертифікату серії ЧВ №0192293 на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала у колективній власності колгоспу «ім.Котовського», розміром 1,43 умовних кадастрових гектарів.
На час смерті ОСОБА_4 діяв Цивільний кодекс Української PCP (1963 року), який визначав коло спадкоємці за законом та заповітом, а оскільки спадкоємців за законом та заповітом у покійного не було, а при житті останній не встиг оформити на нього заповіт, тому з часу його смерті і до теперішнього часу продовжує користуватись належним покійному спадковим майном.
Він не є спадкоємцем майна покійного, проте фактично вступив в управління та володіння спадковим майном померлого та вже 20 років відкрито користується ним, а тому вважає, що має право на цей сертифікат за набувальною давністю відповідно до ст.344 ЦК України.
Просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ЧВ №0192293, виданий 21.07.1998 року на підставі розпорядження Сокирянської РДА, розміром 1,43 умовних кадастрових гектарів на ім'я ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Гвіздівці Сокирянського району Чернівецької області.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали та, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просили його задовольнити. При цьому, позивач ОСОБА_1 пояснив суду, що померлий ОСОБА_4 приходився йому не рідним дідом, він був вітчимом його матері. Земельною ділянкою він користується відкрито та безперервно з 90-х років до теперішнього часу, про що органу місцевого самоврядування було відомо, оскільки він систематично сплачує податок на землю. Покійний ОСОБА_4 ще за життя надав йому зазначену земельну ділянку, оскільки перебував у похилому віці та не міг самостійно обробляти її. Сертифікатом на земельну частку (пай) він заволодів після смерті його матері, яка отримала його після смерті свого вітчима. Після смерті ОСОБА_4 , він звертався до нотаріуса для оформлення спадщини на землю, однак йому було відмовлено у зв'язку із тим, що він не входить в коло спадкоємців. Інших спадкоємців у померлого немає.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що позивач недобросовісно заволодів та володіє по даний час чужим майном, так як на момент заволодіння ним йому було відомо про кому саме належить вказане майно.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила, що ОСОБА_1 обробляє земельну ділянку вже більше 20 років. Оскільки вона товаришувала з матір'ю позивача, їй відомо, що покійний ОСОБА_4 ще за життя віддав у користування позивачу пай, оскільки останній вже був у похилому віці, часто хворів і ця земля йому була непотрібною. Вказаною землею позивач користується та обробляє її по даний час.
Заслухавши пояснення сторін, показання свідка та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧВ №0192293, ОСОБА_4 , на підставі рішення Сокирянської РДА від 21.07.1998 року №147-Р належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колгоспу «ім.Котовського», розміром 1,43 умовних кадастрових гектарів.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 29.04.1996 року, Лугініч помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, наданою Сокирянською державною нотаріальною конторою Чернівецької області від 01.10.2021 року за №722/1161/21/3022/21, спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 не заводилася.
Згідно довідки, виданої ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області за №0-24-0.161-40/172-21 від 31.08.2021 року, вартість земельної частки (паю), згідно сертифікату ЧВ №0192293 становить 7004,85 грн.
Із змісту довідки №363 від 28.05.2021 року, виданої виконавчим комітетом Сокирянської міської ради Гвіздовецького старостинського округу Дністровського району Чернівецької області встановлено, що ОСОБА_1 , 1961 року народження, користується земельною ділянкою (пай) 1,43 га, яка належила покійному ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дня смерті покійного по даний час.
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Частиною 1 статті 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 року у справі №552/1354/18 зазначив, що володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2019 року у справі № 755/16913/16-ц.
Враховуючи те, що позивач ОСОБА_1 не набув права на спірну земельну частку (пай), натомість, за життя ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав від останнього в користування вказану земельну частку (пай), що ніким не оспорюється, та приймаючи до уваги, що сам по собі факт користування земельною часткою (паєм) не є підставою для виникнення у нього права на неї за набувальною давністю, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні підстави для набуття права власності на вказане майно з підстав, передбачених ст.344 ЦК України.
Оскільки судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 володіє земельною часткою (паєм) за волею власника ОСОБА_4 і завжди знав, хто є її власником, суд вважає, що позивачем не доведено усіх обставин, передбачених ст.344 ЦК України, необхідних для набуття права на земельну частку (пай) за набувальною давністю, у зв'язку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.316, 317, 328, 344 ЦК України, ст.ст.82, 141, 142, 206, 211, 247, 258-259, 263, 265, 268, 273, 279, 352, 354, п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Сокирянської міської ради Дністровського району Чернівецької області про визнання права власності на майно за набувальною давністю - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В.Унгурян
Повне судове рішення складено 21.01.2022 року