Провадження № 2/641/743/2022 Справа № 641/7415/21
м. Харків
19 січня 2022 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - Богдан М.В.,
за участю секретаря судових засідань - Архипової А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину, зазначивши, що з 03.10.1998 року перебуває в шлюбі з відповідачем. Від шлюбу сторони мають дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом із матір'ю та знаходиться на її утриманні. Протягом останніх трьох років відповідач не бере участі у вихованні та утриманні дитини, та не несе додаткових витрат на дитину. Крім того зазначила, що додаткові витрати необхідні та виникли у зв'язку з особливими обставинами, зокрема, необхідністю в розвитку дитини за наявності у нього здібностей стосовно спорту, таланту до вивчення іноземних мов, а тому необхідно було організувати процес його навчання, купити спортивну форму, оплачувати участь в змаганнях. Щомісячно в спортивну секцію позивач сплачує 400 грн., за рік - 4 800 грн., а за три роки - 14 400 грн. Крім того протягом трьох років позивач сплачувала заняття з педагогом по вивченню іноземних мов - 10 000 грн. та сплачує за додаткове навчання в сумі 10 985 грн. У літку 2018 р. позивач оплатила літній табор дитини у розмірі 6 000 грн. У зв'язку із чим, просить суд стягнути з відповідача на її користь суму додаткових витрат на утримання дитини у розмірі 15 200 грн.
Відповідач подав відзив на позовну заяву у якому зазначив, що твердження позивача про те що батько не приймає участі в утриманні дитини не відповідає дійсності. Вказав, що надає матеріальну допомогу дитині, на підтвердження чого надав копію виписки по банківській карті. Крім того посилався на те, що за судовим наказом Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.07.2021 року з нього щомісячно стягуються кошти в розмірі ј доходу на утримання сина.
Позивач в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, підтримав доводи викладені у відзиві на позовну заяву, та просив відмовити в задоволенні позову.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що сторони по справі перебувають у шлюбі, який зареєстрований 03 жовтня 1998 року Комінтернівським відділом реєстрації актів громадянського стану, актовий запис № 539, про що видане свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 (а.с. 7).
Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 (а.с. 6).
Судовим наказом Комінтернівського районного суду м. Харкова від 07.07.2021 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 06.07.2021 року та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька способів виконання цього обов'язку, зокрема: утримання неповнолітньої дитини, на що стягуються аліменти у частках від заробітку (доходу) або в твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, при цьому якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні діти продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними 23 років, за умови, що батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).
СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Верховний Суд у постанові від 14.01.2019 року винесеній у справі № 751/4312/16-ц зауважив, що до таких особливих обставин закон відносить, зокрема, випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат у зв'язку з наявністю у дитини здібностей до спорту та вивчення іноземних мов, відпочинком у таборі.
Згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного суду «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вказує, що до участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках йдеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Таким чином, законодавець пов'язує факт виникнення додаткових витрат з особливими обставинами, викликаними хворобою дитини, розвитком її здібностей тощо.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами наприклад: витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. Тобто, не тільки факт понесення додаткових витрат на дитину має бути документально підтверджений, а й необхідність у них, а також має прослідковуватись причинно-наслідковий зв'язок між доказами понесених витрат.
Як вбачається з долучених до позовної заяви доказів, додаткові витрати, понесені позивачем складаються з: витрат на відвідування тренувань, додаткових занять з англійської мови, відпочинку у літньому таборі.
Крім того надані позивачем копії квитанцій про сплату ХРБО «Натхнення» безповоротної фінансової допомоги не є належними доказами понесених додаткових витрат на дитину (а.с.15).
Відповідно до вимог закону, у витратах, понесених при звичайному способі життя, хоча вони і будуть додатковими, але не викликаними особливими обставинами, участь другого з батьків не є обов'язковою. А отже витрати, зазначені позивачем, є поточними витратами на утримання дитини, входять до складу аліментів призначених до щомісячного стягнення, і не належать до додаткових витрат в розумінні ст. 185 СК України.
Зазначений висновок суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України, викладеній 24 лютого 2016 року у справі № 6-1296цс15 та у постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №751/4312/16-ц відповідно яких виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат.
При цьому суд також враховує ті обставини, що з відповідачем не було погоджено питання та досягнення з ним домовленостей з боку позивачки щодо понесених нею витрат на відпочинок та додаткове навчання дитини.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ст. 141 СК України (далі по тексту - СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Відповідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 27 Конвенції про захист прав дитини, батько (- ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Так, посилання позивача на те, що додаткові витрати були понесені на розвиток здібностей дитини, є безпідставними, оскільки відвідування спортивної секції та додаткових занять з англійської мови не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.
Вказаний висновок повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 205/4622/16-ц, провадження № 61-22588св18.
Таким чином, судом встановлено, що витрати, які позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь понесені при звичайному способі життя, та не викликані особливими обставинами, а відтак не є додатковими витратами у розумінні положень ст. 185 СК України. При цьому, вказані витрати здійснювались позивачкою на власний розсуд, без погодження з відповідачем.
Крім того, суд зауважує, що у відповідності до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути збільшено за рішенням суду, а тому позивачка не позбавлена можливості звернутись із позовом до суду про зміну розміру аліментів, в разі такої необхідності.
Керуючись ст. 141, 180, 181, 185 Сімейного кодексу України, ст. 12, 81, 133, 141, 247, 263-265, 352, 354, 367 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: М. В. Богдан