справа № 415/33/22
провадження № 3/415/94/22
"20" січня 2022 р. м. Лисичанськ
Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Старікова М.М., розглянувши матеріали справи, що надійшли від Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, одруженого, який не є особою з інвалідністю, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 206124 від 11.12.2021 вбачається, що 11 грудня 2021 року о 01 годині 49 хвилин ОСОБА_1 керував належним йому транспортним засобом марки OPEL VIVARO, державний номерний знак НОМЕР_1 , в районі будинку 15 по вулиці Сметаніна м. Лисичанська з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці, - від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу з використанням технічного приладу ALCOTEST DRAGER та в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ознаками ч.1 ст.130 КУпАП, санкцією якої передбачено відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У судовому засіданні ОСОБА_1 , свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не визнав та пояснив, що він, 11 грудня 2021 року у нічний час їхав на належному йому транспортному засобі марки OPEL VIVARO, державний номерний знак НОМЕР_1 , був тверезий. В районі будинку 15 по вулиці Сметаніна м. Лисичанська помітив ознаки несправності двигуна свого транспортного засобу та увімкнувши аварійну світлову сигналізацію почав пригальмовувати та в цей момент побачив позаду патрульний автомобіль, який подав йому сигнал зупинки. До нього підійшли працівники поліції і, не представившись, та та без зазначення причини зупинки, попросили документи на перевірку, після чого запитали чи вживав він алкогольні напої, на що він відповів, що тверезий, спиртних напоїв не вживав. Один із поліцейських після його відповіді, не називаючи жодних ознак алкогольного сп'яніння, які начебто були наявні у нього і слугували б причиною проведення огляду на стан сп'яніння, відразу запропонував пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі. На їх пропозицію він відмовився, оскільки не розумів, з яких саме підстав, передбачених діючим законодавством України, патрульні фактично утримували його на місці зупинки транспортного засобу, оскільки правил дорожнього руху він не порушував, про що неоднократно питав у поліцейських. Однією з причин його зупинки, як йому було повідомлено, був «підозрілий рух його автомобіля», а також «бажання поліцейського поспілкуватися», пізніше вже були названі інші причини зупинки такі як: «не подача сигналу світловим покажчиком повороту при зупинці» та «здійснення зупинки у місці, де відстань між суцільною лінією розмітки та транспортним засобом, що зупинився менше 3 метрів», з чим він категорично не згоден, оскільки зупинився він після того, як поліцейські подали сигнал його зупинки, а не подав сигналу світловим покажчиком повороту при зупинці, оскільки рухався дуже повільно, маючи технічні несправності, попереджуючи про це інших учасників дорожнього руху увімкненою аварійною світловою сигналізацією, згідно Правил дорожнього руху України.
Після його відмови вони запросили одного чоловіка у якості свідка, який стояв з жінкою, другого свідка, який зазначений у протоколі він взагалі не бачив. В присутності цього чоловіка один із поліцейських розповів, що вони зупинили його з ознаками алкогольного сп'яніння та що він відмовився пройти огляд на стан сп'яніння, хоча в присутності цього чоловіка, прізвище якого йому не відоме, на пропонування поліцейських пройти огляд на стан сп'яніння він нічого не відповів, а лише обурювався тим, на підставі чого співробітники поліції його утримують на місці зупинки та заперечував факт вживання алкоголю. Після цього чоловіка, який нібито був присутнім в якості свідка, відпустили. На нього склали протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, з яким він категорично не згоден та підписувати його відмовився і посилаючись на доводи, викладені вище просив провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно нього за ч.1 ст.130 КУпАП закрити, на підставі п.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно дослідженого рапорту інспектора взводу №2 роти №4 батальйону УПП в Луганській області ДПП рядового поліції Руслана Котлярова, 11.12.2021 під час патрулювання в м. Лисичанську у складі екіпажу «Цейлон-118» спільно з сержантом поліції ОСОБА_2 по вул. Сметаніна ними було помічено транспортний засіб марки OPEL VIVARO, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку перед зупинкою транспортного засобу та здійснив зупинку у місці, де відстань між суцільною лінією розмітки та транспортним засобом, що зупинився менше 3 метрів. В ході спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, а саме: на місці зупинки транспортному засобу та медичному закладі ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків. У відношенні водія було винесено постанову за ч.1 ст.122 КУпАП та складено протокол серії ОБ № 206124.
В судовому засіданні був відтворений та досліджений відеозапис, що міститься на СD носії, з нагрудних камер співробітників патрульної поліції від 11.01.2022, з якого вбачається, що о 00 години 52 хвилини працівники патрульної поліції підходять, не називаючи причини зупинки, до транспортного засобу, на якому увімкнена світлова аварійна сигналізація та звертаються до ОСОБА_1 , який перебуває за кермом автомобілю, з проханням надати для огляду документи на транспортний засіб. Оглянувши документи, один із поліцейських запитує чи не вживав ОСОБА_1 спиртні напої, на що останній відповідає, що спиртного не вживав.
Після чого, не називаючи жодної ознаки алкогольного сп'яніння, поліцейська запитує водія, чи буде він проходити огляд за допомогою приладу Драгер. На це пропонування водій запитує: «На підставі чого я повинен проходити огляд?». У відповідь поліцейська наголошує: «тому що в мене є підозра, що ви вживали алкоголь, оскільки ви рухалися на автомобілі повільно та невпевнено, ми навіть подумали, що ви зупиняєтеся, побачивши це, я хотіла з вами поспілкуватися». «Крім того, ви зупинилися перед лежачим поліцейським без покажчика повороту із ввімкненою аварійною сигналізацією». «Я вбачаю у вас ознаки алкогольного сп'яніння, що зовсім не має відношення до порушення вами ПДР», при цьому жодних ознак, які б слугували причиною для проведення огляду водія на стан сп'яніння, не називала.
Після чого повторно запропонувала пройти огляд на місці зупинки або в медичному закладі. На що ОСОБА_1 відповів відмовою, оскільки зазначив, що алкогольні напої не вживав і не розуміє на підставі чого його зупинили. Поліцейська на це зауважила, що причина зупинки його автомобіля не має жодного відношення до пропонування йому пройти огляд на стан сп'яніння.
На відеозапису зробленому о 00:28 видно одного чоловіка, у присутності якого поліцейська повідомляє, що ними був зупинений водій, який порушив ПДР, у зв'язку з наявністю у останнього ознак алкогольного сп'яніння, йому було запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою алкотестера Драгер або в медичному закладі, однак даний водій відмовляється від проходження запропонованого йому огляду.
Суд, вислухавши особу, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , дослідивши письмові матеріали справи та відеозапис вищевказаних подій, а також всі обставини справи в їх сукупності, керуючись завданнями ст. 1 КУпАП, засадами забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення за ст. 7 КУпАП, визначення адміністративного правопорушення (проступку) за ч. 1 ст. 9 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення за ст. 247 цього Кодексу, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.
Ст. 62 Конституції України закріплює принцип судочинства - презумпцію невинуватості, відповідно до якого особа, яка притягується до відповідальності може бути визнана винною і покараною лише за умови, якщо її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена рішенням суду. Державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування на особу, яка притягується до відповідальності. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 245 КУпАП України завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 №11 „Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, де зазначено, що згідно зі ст. 245 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має своєчасно, всебічно, повно й об'єктивно з'ясувати обставини справи і вирішити її в точній відповідності із законом.
Відповідно до частин 1,2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані, зокрема встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, тощо…
Відповідно до положень ст. 252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 18, ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про національну поліцію», поліцейський зобов'язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, поважати і не порушувати прав і свобод людини; звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов'язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред'явити на її вимогу службове посвідчення тощо.
Стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» містить вичерпний перелік підстав зупинення транспортного засобу. Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
У постанові Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17 наголошується, що поліцією має бути належним чином задокументовано та доведено належними і допустимими доказами наявність причини для зупинки транспортного засобу (факт порушення Правил дорожнього руху України тощо), у той час як відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу свідчить про неправомірність подальших вимог працівників поліції, зокрема щодо пред'явлення документів.
Доказом вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України, що слугувало причиною для зупинки транспортного засобу, зазначено наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудних камер поліцейських, який не відображає відомостей про вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України, при цьому інших доказів, пов'язаних з зупинкою автомобіля, які б підтверджували обставини зупинки транспортного засобу з порушенням ПДР України, матеріали справи не містять.
Таким чином, судом було встановлено, що будь-яких законних підстав для зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , працівники поліції на час його зупинки не мали, а отже подальші вимоги щодо проходження огляду для встановлення стану сп'яніння слід вважати неправомірними (така правова позиція викладена у рішенні ВС від 15.03.2019 у справі №686/11314/17).
Згідно з п. 2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Підставою направлення водія для проведення огляду на стан сп'яніння є обов'язкове встановлення поліцейським ознак, що особа перебуває у такому стані, які не можуть бути надуманими, а повинні бути реальними та відповідати переліку ознак, встановлених п.п.2.3 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» №1452/735 від 09.11.2015.
Проте, як вбачається з дослідженого відеозапису з нагрудних камер поліцейських від 11.12.2021 співробітники патрульної поліції вимог вищенаведених нормативно - правових актів не дотримались. Згідно відтвореного в судовому засіданні відеозапису подій поліцейським ознаки алкогольного сп'яніння, які на його думку були наявні у ОСОБА_1 і викликали підозру щодо перебування останнього в такому стані та відповідно слугували підставою для проведення огляду на стан сп'яніння, в порушення вищенаведених вимог Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, не доводились до ОСОБА_1 . Відсутність доказів встановлення поліцейськими ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 свідчить про відсутність підстав для проведення огляду на стан сп'яніння, відповідно до вимог вищезазначеної Інструкції (така правова позиція викладена у постанові Луганського апеляційного суду № 415/1419/21 від 07.05.2021).
Частиною 2 ст. 266 КУпАП унормовано, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що містяться в матеріалах кримінального провадження, останніх співробітниками патрульної поліції в якості свідків з метою фіксації відмови водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння було запрошено о 01 годині 49 хвилин, що спростовується дослідженим в судовому засіданні відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, згідно якого, 01 годині 28 хвилин на відео з'являється один чоловік, в присутності якого поліцейські розповідають про те, що сталося, при цьому іншої особи, яка була залучена у якості свідка відеозапис не містить, що підтверджує пояснення водія, з приводу того, що співробітниками поліції в якості свідка була залучена одна особа.
Крім того, письмові пояснення свідків, що написані співробітником патрульної поліції ОСОБА_5 та є повністю ідентичними, з заздалегідь сформованою інформацією, яку мав намір представити поліцейський, викликають сумнів в їх допустимості і не можуть бути належними доказами правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки зазначені в судовому засіданні не допитувалися, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення не попереджалися? а тому вищезазначені пояснення не можуть бути беззаперечним доказом вчинення адміністративного правопорушення. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові № 560/751/17 від 27.06.2019. При цьому, як вбачається з наданого суду відеозапису подій, пояснення свідків співробітником патрульної поліції в їх присутності не оголошувались, жодні інші відомості у відеозаписах справи відсутні.
Крім цього, суд не приймає до уваги рапорт працівника поліції від 11.12.2021 року, який доданий до протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки він не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення (відповідне положення міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16-а).
При цьому, суд зазначає, що наявність лише одного протоколу, складеного співробітниками поліції для встановлення судом в діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не достатньо, а інших доказів, на підтвердження провини ОСОБА_1 , суду надано не було.
З огляду на вищевикладене, наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і не дають змоги суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, згідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, так як посадовими особами Управління патрульної поліції в Луганській області Департаменту патрульної поліції не представлено жодних належних та допустимих доказів, які б встановлювали в діях ОСОБА_1 наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і винність останнього у його вчиненні, за обставин, викладених у протоколі.
З урахуванням наведеного, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а також те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачяться на її користь, суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не доведений, тому, при встановлених обставинах, слід провадження в даній справі про адміністративне правопорушення закрити, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 8, 251, 252, ч. 1 ст.247, ч.1 ст.130, 284, 285, 289, 294 КУпАП, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, у відношенні ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд.
Суддя: М.М. Старікова