Справа№409/2566/21
Пров.№3/409/33/22
20 січня 2022 року смт Білокуракине
Суддя Білокуракинського районного суду Луганської області Титов А.О., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 Сватівського РВП ГУНП в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нещеретове Білокуракинського району Луганської області, громадянина України, ФОП, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
За ч. 1 ст. 156, ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 02.11.2021 року о 15 год 30 хв. за адресою: АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 здійснював торгівлю тютюновими виробами, а саме продаж однієї пачки сигарет «UT» за ціною 30 грн. за пачку, чим порушив вимоги ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу … тютюнових виробів та пального», та без марок акцизного податку, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 02.11.2021 року 02.11.2021 року о 15 годині 30 хвилин гр. ОСОБА_1 за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1 здійснював реалізацію тютюнових виробів, не маючи відповідної ліцензії на даний вид господарської діяльності, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав та пояснив, що продаж тютюнових виробів він не здійснює, пачку цигарок він віддав у подарунок ОСОБА_2 коли той повернув йому борг.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він не придбав пачку цигарок а отримав їх у подарунок від ОСОБА_1 , коли повертав останньюму борг.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що 02.11.2021 року він гостював у ОСОБА_1 , коли до нього прийшов ОСОБА_2 та повернув заборговані грошові кошти, пісоя чого ОСОБА_1 пригостив ОСОБА_2 пачкою цигарок.
Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950р., ратифікованою Україною 17.97.1997 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що українське правительство визнало кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
Частина 1 ст. 164 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документу дозвільного характеру, якщо одержання передбачене законом. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, при цьому господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва, підприємцями. Згідно ст. 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Таким чином, істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.
Як встановлено в судовому засіданні та відповідно до показів ОСОБА_1 він не здійснює торгівлю тютюновими виробами.
У матеріалах справи, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, відсутні будь-які докази, що підтверджують зайняття ОСОБА_1 господарською діяльністю з метою збуту цигарок. При цьому немає доказів на підтвердження що ОСОБА_1 систематично здійснює господарську діяльність, а саме зберігає та продає цигарки, що є однією з основних ознак господарської діяльності та яка потребує одержання на це ліцензії.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 ст. 164 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Стаття 164 КУпАП є бланкетною, тобто такою, що не називаючи конкретних ознак правопорушення або називаючи лише їх частину, відсилає для встановлення змісту ознак правопорушення до інших нормативних актів, які не є законами про адміністративну відповідальність, а тому у протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначена відповідна стаття певного нормативного акту (частина, пункт) та має бути викладено їх зміст.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Таким чином, суд вважає, що дії ОСОБА_1 щодо продажу тютюнових виробів як суб'єкта господарювання без ліцензії не підпадають під ознаки господарської діяльності, оскільки не мають ознак систематичності, платності, внаслідок чого, суд приходить до висновку, що у діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 та ч. 1 ст. 156 КУпАП України.
Керуючись ст.ст. 1, 156, 164, 247, 251, 283, 284 КУпАП, суд,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 156, ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення.
Суддя Білокуракинського
районного суду Луганської області А. О. Титов