Справа № 552/4745/21 Номер провадження 11-кп/814/361/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
17 січня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 12021170430000668 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_8 на ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 23 грудня 2021 року,
встановила:
Цією ухвалою
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженці м. Полтава, громадянці України, проживаючій за адресою: АДРЕСА_1 , не судимій,
обвинуваченій за ч.1 ст. 115 КК України.
продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 21.02.2022, включно, без визначення розміру застави.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що вона 18.07.2021 приблизно о 20.30 год на території домоволодіння ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, підійшовши до ОСОБА_10 , умисно, з метою позбавлення життя, кухонним ножем, затиснутим в правій руці нанесла потерпілому два удари в область передньої поверхні грудної клітини зліва, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді рани шкіри передньої поверхні грудної клітини зліва, що переходять в ранові канали, які проникають в грудну порожнину зліва, з пошкодженням лівої легені, серцевої сорочки, передньої і задньої стінки серцевого м'яза і сліпого поранення задньої стінки лівого шлуночку серця, крововиливу по ходу периферії ранових каналів, в результаті чого настала смерть ОСОБА_10 .
На ухвалу суду обвинувачена подала апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою обрати їй запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за місцем проживання.
Свої вимоги обгрунтувала тим, що суд при продовженні строку запобіжного заходу не врахував, що ОСОБА_10 раніше був судимий, систематично вчиняв домашнє насильство щодо неї та її матері, перед вчиненням кримінального правопорушення застосував до неї газ дихлофос, який розпилював їй в обличчя, те, що відразу після заподіяння тілесних ушкоджень вона викликала швидку медичну допомогу, поліцію та намагалася надати йому допомогу.
Також не надано оцінку тому, що вона до кримінальної відповідальності раніше не притягувалася, від органів досудового розслідування не переховувалася та сприяла досудовому розслідуванню, всі речі та документи вилучені, добровільно надала речі в яких вона перебувала під час нанесення тілесних ушкоджень, на час вирішення питання про продовження строку тримання під вартою всі свідки та потерпілі допитані, тому вважає, що відсутні ризики зазначені прокурором в клопотанні та в судовому рішенні.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченої та її захисника в підтримку апеляційної скарги, прокурора, який просив залишити ухвалу без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Апеляційним судом встановлено, що на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження № 12021170430000668 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. В судовому засіданні 23 грудня 2021 року суд першої інстанції постановив ухвалу про продовження обвинуваченій ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 21 лютого 2022 року, включно, без визначення розміру застави.
У відповідності до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом кримінального процесуального закону (ст.199 КПК України), при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши в сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Ухвалюючи рішення, суд врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Тому, враховуючи тяжкість злочину, інкримінованого ОСОБА_8 , який є особливо тяжким, та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі до 15 років, даних про особу обвинуваченої, встановлених судом першої інстанції, те, що судовий розгляд у даному провадженні не завершено, суд дійшов правильного висновку про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також, суд врахував можливе покарання, яке загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою, оскільки відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
Крім цього, обвинувачена не працює, не заміжня, не має осіб на утриманні, тобто не має міцних соціальних зв'язків. До вчинення даного злочину в правоохоронні органи надходили повідомлення щодо її неправомірної поведінки за місцем проживання, зловживання спритними напоями та застосування фізичної сили щодо матері та співмешканця її матері, з якими вона проживала разом.
Отже, вказані вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Доводи обвинуваченої про те, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, колегія суддів враховує, але, з огляду на її поведінку до вчинення кримінального правопорушення, ця обставина не дає достатніх підстав вважати, що більш м'який запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 .
Твердження обвинуваченої, що всі докази вилучені, усі свідки та потерпіла у даному провадженні допитані, є не переконливими, оскільки судовий розгляд не завершений та суд вправі допитувати учасників провадження повторно або додатково, досліджувати докази для об'єктивного встановлення фактичних обставин справи.
Тобто, ні в суді першої інстанції, ні під час перегляду судового рішення в суді апеляційної інстанції обвинувачена та захисник не навели переконливих підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який або доказів, які б вказували, що більш м'який запобіжний захід здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Інші доводи обвинуваченої, зазначені в апеляційній скарзі, підлягають ретельній перевірці під час судового розгляду по суті. Суд на даній стадії розгляду провадження не може надавати оцінку будь-яким доказам, у тому числі щодо наявності чи відсутності вини обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, а також діям ОСОБА_10 , які передували вчиненню злочину, тому твердження ОСОБА_8 , що вона завдала ОСОБА_10 удари у зв'язку з його неправомірними діями, колегією суддів не розглядаються.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є неспроможними, оскільки судом було належним чином перевірено наявні матеріали, відсутність відомостей, які б свідчили про неможливість тримання обвинуваченої ОСОБА_8 під вартою, а наведені обставини в апеляційній скарзі, не можуть бути безумовними підставами для застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду є законною та обґрунтованою і підстави для її скасування відсутні, а тому у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченої необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 405, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Київського районного суду м. Полтава від 23 грудня 2021 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4