Житомирський апеляційний суд
Справа №295/17508/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
17 січня 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 31.12.2021,
Зазначеною ухвалою задоволено частково клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з застосуванням електронних засобів контролю.
Заборонено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Покласти на підозрюваного ОСОБА_8 , наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора чи слідчого.
Встановлено строк дії ухвали до 25.02.2022.
В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову, якою задовільнити клопотання слідчого, погоджене прокурором та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без права внесення застави строком на 60 днів, починаючи з моменту його фактичного затримання. Звертає увагу, що підозрюваний ОСОБА_8 в повній мірі розуміє наслідки вчиненого та підозрюється у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі, а саме до 10 років, що свідчить про наявність ризику можливого переховування останнього від органів досудового розслідування та суду, з урахуванням того, що підозрюваний місце скоєння кримінального правопорушення намагався залишити та знищити речові докази у кримінальному проваджені. Звертає увагу і на відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, місця роботи, місця реєстрації. Вважає, що під час досудового розслідування або судового розгляду ОСОБА_8 , не маючи джерела доходів, є схильним до вчинення нових кримінальних правопорушень, перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування. Зазначає, що суд жав поверхневу оцінку письмовим доказам, зокрема і тим, які опосередковано підтверджують періодичність зміни місця проживання підозрюваного. Звертає увагу і на те, що наявність постійного місця проживання підозрюваного не є підтвердженою. Посилаючись на зазначене, вважає, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_8 обов'язків.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора на підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених, ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.6 ст.22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. В ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд вправі обрати підозрюваній менш суворий запобіжний захід.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя, суд, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
При цьому, ч.1 ст.183 КПК України передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу.
В свою чергу, у відповідності до ч.ч.1, 2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, відмовляючи у застосуванні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обранні запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладанням відповідних обов'язків, дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження №295/17508/21, в провадженні СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження №12021060400000215 від 20.02.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
29.12.2021 року ОСОБА_11 було затримано в порядку ст.208 КПК України.
30.12.2021 року ОСОБА_8 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України
30.12.2021 слідчий СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_12 звернувся до слідчого судді Богунського районного суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_11 . За результатами розгляду цього клопотання, слідчим суддею постановлено оскаржуване рішення.
При вирішенні вказаного клопотання, слідчим суддею встановлено, що докази, надані слідчим, свідчать про існування обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, яка дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_11 може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Наявні у провадженні докази, також на думку апеляційного суду, вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_11 інкримінованого кримінального правопорушення, у об'ємі, як того вимагає закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_11 міг вчинити вище зазначене кримінальне правопорушення.
При цьому, апеляційний суд вважає, що при застосуванні запобіжного заходу, відповідно до ст.178 КПК України, слідчим суддею належно враховано тяжкість кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_11 , як і фактичні обставини його вчинення. Не залишено поза увагою слідчого судді і данні характеризуючі особу підозрюваного, зокрема те, що він не працює, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх чи непрацездатних осіб.
З урахуванням цього, слідчим суддею обґрунтовано встановлено ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.
Разом з цим, як встановлено слідчим суддею - підозрюваний ОСОБА_11 станом на момент розгляду клопотання слідчого має постійне місце проживання ( АДРЕСА_1 ), раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Як вважає апеляційний суд, в даному випадку, слідчим суддею правильно встановлено недоведеність прокурором процесуальних ризиків, як і відповідних обставин, які переконливо доводять наявність ризиків виправдовуючих застосування до підозрюваного ОСОБА_11 саме виняткового запобіжного заходу та, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам.
Одночасно апеляційний суд звертає увагу, що сам по собі факт наявності підозри у вчинені кримінального правопорушення та ймовірність призначення йому суворого покарання, за відсутності доказів, що застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_11 є недостатніми для запобігання ризикам, передбачених ст.177 КПК України, не свідчить про неефективність запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у визначений період доби.
Вище наведені обставини в суді апеляційної інстанції прокурором не спростовано, як і не доведено спроб ОСОБА_11 , на даний час, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, або вчинити інше кримінальне правопорушення. Не надано прокурором апеляційному суду і переконливих доказів щодо відсутності у підозрюваного, на даний час, постійного місця проживання - АДРЕСА_1 , як і доказів залишення (зміни) останнім цього місця проживання.
При цьому, апеляційний суд враховує, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами (рішення Європейського суду з прав людини від 23.02.2012 року у справі «Клішин проти України», № 30671/04), а тому апеляційний суд вважає недоведеним наявність вказаного ризику.
«Тримання під вартою» відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» та «проти» звільнення (рішення у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86, від 14 жовтня 2010 року»).
Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, слідчий суддя, дав належну оцінку усім доводам викладених в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та правильно прийшов до висновку про те, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Зазначений запобіжний захід, яким підозрюваному заборонено залишати житло за місцем його проживання, є співмірним з існуючими ризиками та відповідає викладеним обставинам у цьому кримінальному провадженні.
На переконання апеляційного суду, на даний час, саме запобіжний захід у вигляді домашнього арешту є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 процесуальних обов'язків та зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
З огляду на об'єктивні існуючі обставини справи (провадження), характеру протиправних дій, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , даних, які характеризують особу останнього, на даний час, домашній арешт буде достатнім для запобігання ризикам, про які зазначають слідчий, прокурор та забезпечить виконання підозрюваним покладених процесуальних обов'язків.
У зв'язку з наведеним, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у визначений період доби з покладанням обов'язків визначених ст.194 КПК України, оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують достатність такого виду забезпечення кримінального провадження, який на цьому етапі кримінального провадження є найбільш дієвим для підозрюваного.
Як вважає апеляційний суд, саме обмеження свободи пересування підозрюваного шляхом його ізоляції в житлі через заборону залишати житло цілодобово зможе гарантувати забезпечення належної процесуальної поведінки ОСОБА_8 та відповідатиме меті застосування запобіжного заходу з тим щоб орган досудового розслідування зміг виконати завдання передбачені ст.2 КПК України.
Вказаний запобіжний захід є необхідним у зазначеному кримінальному провадженні, буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного та достатні гарантії його явки в суд (орган досудового слідства), забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування, а також виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу суд має врахувати вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, відомості про особу підозрюваного, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання, обставини досудового розслідування.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 31.12.2021, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням електронних засобів контролю, з покладанням відповідних процесуальних обов'язків, з строком дії ухвали до 25.02.2022, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: