Справа № 761/40218/21
Провадження № 3/761/350/2022
10 січня 2022 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва А.В.Трубніков, за участю: прокурора Хребток В.Я., захисника Василенко О.О. особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 при секретарі - Вергелес Л.В. розглянувши матеріали справ про адміністративні правопорушення, які надійшли з УСР в м.Києві Департаменту стратегічних розслідувань НПУ, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,, пенсіонера, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративногоправопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
З управління стратегічних розслідувань в м. Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла справа із протоколом про адміністративне правопорушення № 638 від 28.10.2021 року відносно ОСОБА_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 638 від 28.10.2021 року, ОСОБА_1 , у період часу з 31.07 2014 по 01.03.2020 проходив військову службу, будучи згідно підпункту « Г » пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII), суб'єктом відповідальності за правопорушення пов'язані з корупцією, в порушення вимог абзацу 2 частини 2 статті 45 Закону № 1700-VII, після припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування, несвоєчасно, без поважних причин тобто після встановленого періоду (до 01 квітня 2021 року), а саме: 22.04.2021 подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, визначеної статтею 52-1 Закон № 1700-VII за 2020 рік (після звільнення), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено частиною 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Василенко О.О. пояснили, що декларацію про майновий стан ОСОБА_1 своєчасно подав після звільнення, про необхідність подачі декларації за весь 2020 рік не знав, оскільки він подавав декларацію за спеціальним порядком. Між тим, ОСОБА_1 постійно подавав декларації за спеціальним порядком, в якому до його звільнення не було визначено подачі декларації за попередній рік. Наміру приховати будь які догоди у останнього не було, оскільки після дзвінка з роботи, та інформування щодо декларації, останній негайно зібрав потрібні документи та подав її. Захисник та особа яка притягається, просили суд закрити провадження у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення
Прокурор Хребток В.Я. в судовому засіданні проти закриття провадження заперечував, вказавши, що строком коли уповноважений орган дізнався про вказане правопорушення, є дата складання протоколу відносно ОСОБА_1 , вважав, що у судді є всі підстави притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 172-6 ч.1 КУпАП, наклавши на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Суд, роз'яснивши ОСОБА_1 вимоги ст. 268 КУпАП, заслухавши у судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 захисника , прокурора, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та оцінивши їх у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, прийшов наступного висновку.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 172-6 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що наказом від 28.08.2014 № 601-ОС полковника ОСОБА_1 призначено на посаду для проходження військової служби на офіцерській посаді.
Наказом від 28.02.2020 № 209-ОС полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас з 01 березня 2020 року.
Одночасно встановлено, що з ОСОБА_1 після звільнення з військової служби, остаточний розрахунок здійснено в березні 2020 року.
Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону № 1700-VII правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені Законом № 1700-VII вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Згідно до частини 1 статті 651 даного Закону № 1700-VII за вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Відповідно до підпункту «Г» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону є військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки.
Згідно ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та ст. 3 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статуту), затвердженого Законом України № 548-ХІV від 24.03.1999, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до вимог ст. ст. 3, 11, 12, 16 згаданого Статуту та ст. ст. 2, 3, 6 наведеного Закону, ОСОБА_1 є військовослужбовцем за контрактом - державним службовцем, який уповноважений на виконання функцій держави. При цьому, він зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, знати й зразково виконувати свої службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, сумлінно вивчати військову справу, виконувати накази командирів (начальників), бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Отже, ОСОБА_1 , як суб'єкт декларування має у обов'язковому, визначеному законом порядку подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування.
Статтею 1 Закону № 1700-VII встановлено, що суб'єкти декларування - це особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Абзацом 2 частини 2 статті 45 Закону № 1700-VII визначено, що особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2 частини першої статті 3, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Данна декларація подається ОСОБА_1 у порядку визначеному Національним агентством з питань запобігання корупції.
Таким чином, ОСОБА_1 будучи звільненим з військової служби, а отже припинивши діяльність пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, виник обов'язок подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік (після звільнення), шляхом заповнення відповідного документу у порядку визначеному Національним агентством з питань запобігання корупції до 01 квітня 2021 року. Вказані вище обставини підтверджуються матеріалами справи.
Що стосується дати виявлення та дати вчинення адміністративного правопорушення суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Отже особливістю розгляду справ вказаної категорії є те, що судам потрібно визначити момент як вчинення правопорушення та й момент виявлення правопорушення.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, датою вчинення адміністративного правопорушення зазначено 01.04.2021 року.
Разом з цим, суд не може погодитися з позицією прокурора та уповноваженої особи, яка склала протокол про адміністративні правопорушення, що датою виявлення вчинених ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, є дата складання протоколу, тобто момент встановлення всіх необхідних ознак складу правопорушень, та в цій частині погоджується з думкою захисника, оскільки чинне законодавство жодним чином не пов'язує момент фіксації правопорушення у протоколі з моментом, коли особі стало відомо (чи могло бути відомо) про вчинення адміністративного правопорушення.
Сам факт виявлення адміністративного правопорушення не є тотожнім факту складання протоколу. Це різні юридичні факти: виявлення факту адміністративного правопорушення це отримання органом, уповноваженим на складання відповідного протоколу, відомостей про вчинення такого правопорушення та особу, яка його вчинила. В той час як складання протоколу про адміністративне правопорушення є процесуальним наслідком факту виявлення, - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень , які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення.
Тобто, момент виявлення адміністративного правопорушення та його фіксування в результаті заходів, проведених уповноваженим органом (посадовою особою), спрямованих на встановлення обставин справи про адміністративне правопорушення, є двома різними юридичними фактами.
Аналогічні висновки містяться у Постановах Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 10.07.2020р. у справі № 420/647/19 та від 14.08.2018р. у справі №166/46/17.
З досліджених судом матеріалів справи про адміністративні правопорушення встановлено, що 29.04.2021 року Національне агентство з питань запобігання корупції, від служби головної розвідки України отримало лист про факт несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020 рік, подання якої передбачено абзацом 2 ч. 2 ст. 45 Закону України « Про запобігання корупції» суб'єктами декларування, які припинили діяльність, пов'язану.
Оскільки момент виявлення правопорушення точно не визначено національним законодавством, суд керується практикою ЄСПЛ, а саме тим, що рішенням ЄСПЛ від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону» та в разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосовувати найбільш сприятливий для осіб підхід, тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи; тому суд доходить висновку, що оскільки момент виявлення правопорушення пов'язується з часом надання інформації на звичайний запит органів, що протидіють корупції, тобто час повідомлення про певні факти, який є моментом реєстрації такої інформації, а отже 29.04.2021 року є моментом виявлення правопорушень, вчиненого ОСОБА_1 ..
Ключовим фактором, який впливає на перебіг строків накладення стягнення, є момент його виявлення, а збирання доказів на підтвердження адміністративного правопорушення не відтерміновує початку цього строку. Можливість відновлення або поновлення цих строків КУпАП не передбачає.
З огляду на встановлені факти, на переконання суду, є помилковим вважати моментом виявлення вчинених правопорушень момент складання протоколів. Днем виявлення правопорушень слід вважати 29.04.2021 року. Після початку здійснення відповідної перевірки за фактом ймовірного правопорушення, і саме з цього моменту уповноважений орган мав об'єктивну можливість зібрати відповідні докази та скласти протоколи про вчинення адміністративних правопорушень. Втім, протокол про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 був складений лише 28 жовтня 2021 року, тобто зі спливом шести місяців з дня тримання інформації, щодо факту несвоєчасного подання декларації.
Статтею 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, може бути накладено протягом 6 місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Отже шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 слід рахувати з 29 квітня 2021 року, відповідно до ст.277 КУпАП.
Зволікання, як з проведенням ефективної перевірки так і зі складенням протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, не може бути підставою для штучного подовження строків, визначених у ст.38 КУпАП.
Положеннями ст. 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Питання закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення врегульовано статтею 247 КУпАП. Приписи цієї статті встановлюють обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення. Зокрема, відповідно до пункту 7 частини першої цієї статті до підстав, за наявності яких провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, віднесено закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Згідно з частиною четвертою статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
При цьому, суд звертає увагу на те, що вимогами ч. 4 ст. 38 КУпАП в частині строку притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачено строк - шість місяців з дня виявлення правопорушення, тобто сплив строку притягнення до адміністративної відповідальності є безумовною підставою для застосування положення вказаної норми права.
Крім того, визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.
При вирішенні питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення, визначених статтею 38 КУпАП, необхідно враховувати положення статті 6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Отже, суди при здійсненні правосуддя повинні діяти у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, не втручаючись у діяльність інших гілок державної влади, зокрема діяльність адміністративних органів.
Пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Крім того, логічне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини, зокрема, в Рішенні від 09 січня 2013 року у справі "Олександр Волков проти України" (заява №21722/11) зазначено про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom), п. 51, Reports 1996-IV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.
Таким чином, враховуючи, що з моменту виявлення посадовими особами, передбачений ч. 4 ст. 38 КУпАП, шестимісячний строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності минув, розпочате провадження у цій справі про адміністративне правопорушення стосовно останнього, яке надійшло на адресу Шевченківського районного суду м. Києва лише 09 листопада 2021 року, підлягає закриттю на підставі пункту 7 статті 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 1, 7, 38, 247, 283, 284 КУпАП, ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції»,
Справу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП України, на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП України, провадженням - закрити, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Шевченківського районного суду м. Києва протягом 10 днів дня винесення постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана протягом 10 днів. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.В.Трубніков