Справа № 525/1351/20 Номер провадження 11-кп/814/144/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія
11 січня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю:
секретарів судового засідання ОСОБА_5 , ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020170120000278 від 16.09.2020 щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця села Білоцерківка Великобагачанського району Полтавської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , освіта професійно-технічна, військовослужбовець військової служби за контрактом в ЗСУ у військовій частині НОМЕР_1 , військове звання "старший солдат", не одруженого, не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України
за апеляційною скаргою прокурора Полтавської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону ОСОБА_9 на вирок Великобагачанськогго районного суду Полтавської області від 18 березня 2021 року,-
Цим вироком ОСОБА_8 визнано винуватим за ч. 1 ст. 121 КК України та призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді арешту на строк 2 (два) місяці.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 60 КК України, арешт ОСОБА_8 вказано відбувати на гауптвахті.
Згідно з вироком суду, 15 вересня 2020 року близько 23 години 55 хвилин, обвинувачений ОСОБА_8 , військовослужбовець військової служби за контрактом, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння та перебуваючи на літньому майданчику ресторану " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , в ході конфлікту із громадянином ОСОБА_10 , умисно, наніс останньому два удари кулаком лівої руки в область голови та один удар лівою ногою взутою у взуття в область живота, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження у вигляді тупої травми живота та післятравматичного розриву сечового міхура, які відповідно до висновку судового-медичного експерта від 22.10.2020 року за № 392 по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння.
Не оспорюючи кваліфікацію дій обвинуваченого та відповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження прокурор подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вирок суду в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через його м'якість.
Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 засудити за ч.1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_11 вчинив тяжкий злочин, наслідком якого є розрив сечового міхура потерпілого, що згідно висновку експерта по ступеню тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння.
Зазначене кримінальне правопорушення військовослужбовцем ОСОБА_8 вчинено під час перебування у відпустці по службі, у нічний час доби, у стані алкогольного сп'яніння, що на думку прокурора, підриває авторитет Збройних Сил України, втрачається довіра населення до військовослужбовців.
При вирішенні питання щодо застосування до обвинуваченого положення ст. 69 КК України, суд безпідставно визнав обставиною, що пом'якшує покарання тяжке економічне становище в державі, що взагалі не має значення до кримінальних правопорушень проти життя та здоров'я особи.
Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.
Заслухавши суддю доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_8 , який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, та залишити вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляції, колегія суддів дійшла такого висновку.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин та кваліфікація його дій за ч.1 ст. 121 КК України в апеляційній скарзі не оскаржується.
Разом з тим, призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції порушив вимоги чинного законодавства.
Згідно зі ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Згідно з ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Щодо доводів апеляційної скарги прокурора, щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень ст.65 КК України, при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з роз'ясненнями, які містить п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (в редакції Постанови Верховного Суду №11 від 06 листопада 2009 р.), суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_8 з урахуванням положень ст.69 КК України місцевий суд правильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, щодо застосування ст.69 КК України.
Згідно з ч.1 ст.69 КК України та приписами п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», зокрема, призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу обвинуваченого він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.
Як вбачається з вироку суду, обираючи ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості та характер вчиненого кримінального правопорушення, повне визнання своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, як обставини, що пом'якшують його покарання, вчинення злочину будучи у стані алкогольного сп'яніння, як обставину, що обтяжує покарання. Додатково врахував, відсутність зі слів потерпілого завданої шкоди, молодий вік, та ставлення обвинуваченого до вчиненого, примирення обвинуваченого із потерпілим, який вважав за можливе призначити максимально м'яке покарання, що в сукупності істотно знижують суспільну небезпечність як особи обвинуваченого ОСОБА_8 так і самого злочину.
Зазначені пом'якшуючі покарання обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а відтак на думку колегії суддів, є підставами для застосування положень ст. 69 КК України та перейти до іншого більш м'якого виду покарання не зазначеного у санкції ч.1 ст. 121 КК України.
Разом з цим, визнання судом першої інстанції тяжкого економічного становища в державі, як обставини, що пом'якшує покарання є не логічним та не має жодного відношення до вчиненого злочину та даного кримінального провадження, а тому, на переконання колегії суддів, дана обставина підлягає виключенню з вироку суду.
Окрім того, відсутність настання тяжких наслідків, на що вказував потерпілий, не має значення при призначенні покарання за умисне тяжке тілесне ушкодження.
Разом з тим, оцінюючи всі вищезазначені обставини щодо скоєного злочину у їх сукупності, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким, вчинення злочину військовослужбовцем ОСОБА_8 будучи у стані алкогольного сп'яніння, колегія суддів вважає, що призначення районним судом покарання у виді арешту ОСОБА_8 за ч.1 ст. 121 КК України, з урахуванням статті 69 КК України, не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та є явно несправедливим внаслідок м'якості.
З огляду на встановлені обставини, та те, що ОСОБА_8 продовжує проходити військову службу, колегія суддів вбачає підстави для призначення ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 121 КК України, хоча і із застосуванням ст. 69 КК України, але більш суворіше покарання, а саме у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, та вважає, що саме таке покарання не буде невиправдано м'яким чи занадто суворим.
На переконання колегії суддів, саме таке покарання перебуватиме у справедливому співвідношенні із тяжкістю вчиненого ОСОБА_8 злочину і даними про його особу, відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Доводи апеляції прокурора про призначення ОСОБА_8 за ч.1 ст. 121 КК України покарання без застосування ст. 69 КК колегія суддів визнає необґрунтованим зважаючи на викладене вище.
За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а оскаржуваний вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_8 в частині призначеного йому покарання, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку.
Керуючись ст.ст. 404, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Великобагачанського районного суду Полтавської області від 18 березня 2021 року стосовно ОСОБА_8 в частині призначення покарання скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання за ч.1 ст. 121 КК України, із застосуванням статті 69 КК України у виді тримання в дисциплінарному батальйоні строком на 2 роки.
Початок строку відбування покарання рахувати з часу його затримання.
Виключити із мотивувальної частини вироку посилання на пом'якшуючу покарання обставину «тяжке економічне становище в державі» та «відсутність тяжких наслідків злочину».
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий суддя: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4