Справа № 425/2831/19
Провадження № 22-ц/810/1032/21
13 січня 2022 року м. Сєвєродонецьк
Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Кострицького В.В.,
суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.
за участю секретаря
судового засідання Сінько А.І.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
правонаступник позивача - Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
представник позивача -Дегтярьов Євген Володимирович
відповідідач - ОСОБА_1
представник відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа-Банк», в інтересах якого діє Дегтярьов Євген Володимирович н на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 жовтня 2021 року, ухвалене у складі судді Москаленко В.В. в м. Рубіжне Луганської області, за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Короткий зміст позовних вимог
15.08.2019 представник Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» звернувся до суду з позовом до відповідача, який уточнив 02.10.2019, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 565/17-ПК39/06 від 14.12.2006.
В обґрунтування позову позивач вказав, що 14.12.2006 між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №565/17-ПК39/06, відповідно до якого відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені договором повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та графіком погашення кредиту. 14.06.2010 Акціонерний- комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», а 09.08.2018 ПАТ «Укрсоцбанк» перейменовано в Акціонерне товариство «Укрсоцбанк». У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого, станом на 18.06.2019, має заборгованість у сумі 408035,51 грн., з яких: 193772,95 грн- строкова заборгованість; 74620,72 грн.- прострочена заборгованість; 369,04 грн.- строкова заборгованість по нарахованим процентам; 139272,80 грн.- прострочена заборгованість по нарахованим процентам. На вимоги банку відповідач заборгованість не сплатила. Просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 408035,51 грн. та судовий збір у розмірі 6120,55 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 жовтня 2021 року в позовних вимогах відмовлено у зв'язку із спливом строку позовної давності.
Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що зобов'язання за договором кредиту відповідачка не виконала протягом 90 днів з моменту укладення договору про внесення змін № 1 до договору кредиту № 565/17-ПК39/06 від 13.11.2012,після цього протягом одного календарного дня не виплатила кредит в повному обсязі , то приймаючи до уваги положення п.4.4. договору про внесення змін № 1 від 13.11.2012, починаючи з 13.02.2013 у позивача виникло право звернення за захистом своїх прав до суду протягом трьох років ,тобто до 13.02.2016. З матеріалів справи вбачається, що 14.07. 2017 здійснено погашення по кредиту в розмірі 05 гривень(т.2 а.с.148). Під час розгляду справи представник відповідачки категорично заперечував факт визнання позичальником свого боргу, у тому числі сплати грошових коштів у розмірі 05 гривень 14.07.2017. В зв'язку з цим ,суд вважає необхідним зазначити,що відповідачка знаходиться в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (свідоцтво про укладення шлюбу-а.с.187). ОСОБА_3 з 13.07.2017 по 20.07.2017 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні ЛОР Рубіжанської центральної міської лікарні, що підтверджується епікризом(а.с.188). Суд бере до уваги показання свідка ОСОБА_4 , який на той момент займав посаду завідуючого відділення ЛОР про те,що ОСОБА_3 перебував в тяжкому стані ,потребував постійного догляду ,який йому забезпечувала дружина ОСОБА_1 . Таким чином, суд вважає підтвердженим той факт,що 14.07.2017 відповідачка не могла перебувати в місті Кієві і здійснювати платіж за кредитом в сумі 5 грн. Крім того,суд не вважає вірогідною думку про поїздку відповідачки до міста Києва з метою уплати грошової суми в розмірі 05 гривень ,в той час як в місті Рубіжному здійснювало свою діяльність відділення банку. Суд також бере до уваги пояснення експерта,що в підпису на заяві на переказ готівки № FJB1719503100171, з якої вбачається, що ОСОБА_1 внесла 14.07.2017 оплату в розмірі 05 гривень у рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 565/17-ПК39/06 від 14.12.2006 відсутні букви,що унеможливлює співставлення вказаного підпису з підписом у якому букви є,а саме таким є підпис ОСОБА_1 . Таким чином, представник позивача будь-яких доказів, що платіж 14.07.2017 був здійснений саме відповідачкою з метою погашення існуючої заборгованості за договором кредиту не надав, а судом такі обставини не встановлені. Враховуючи наведене, суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 14.07.2017 вчинила дії, які свідчать про визнання її боргу перед банком. Позивач звернувся до суду з цим позовом лише 15.08.2019, в той час як загальний строк позовної давності сплив 13.02.2016 р..
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з таким рішенням АТ «Альфа Банк» звернулось з апеляційною скаргою до Луганського апеляційного суду, відповідно до якої просить скасувати рішення суду першої та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в межах строків позовної давності.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник виходив з того, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку(ст.509 ЦКУ). 14.12.2006 року Акціонерний - комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» правонаступником якого є AT «Альфа-Банк», надалі за текстом - «Кредитор» та громадянин/ка України ОСОБА_1 , надалі за текстом - «Позичальник» уклали договір кредиту № 565/17-ПК39/06 (надалі за текстом -Кредитний договір) за яким Позичальник отримала від Банку кредитні кошти. У порушення умов Договору № 565/17-ПК39/06, позичальник ОСОБА_1 , свої зобов'язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 18.06.2019 року має: загальна сума заборгованості за кредитом: 408035,51 UAН. Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530. 631 ЦК України). Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Так, сторони визначили як строк дії договору - до повного виконання сторонам 11 своїх зобов'язань за кредитами та процентами за користування ними (п.7.3), кінцевий строк повернення кредиту - до 12 листопада 2032 року (п.п.1.1.), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісячно, у розмірі та строки. визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів, а також строки достроково повернення кредиту та сплати процентів. Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець мас право вимагати дострокового повернення частини позики. Ідо залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Сторони кредитного договору встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів. Таким чином, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів умовами договору визначено місяцями та кінцевим строком погашення кредиту 12 листопада 2032 року (п.п 1.1.1.). Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до складу зобов'язання, яке виникло на основі договору так і кінцевий термін повернення кредиту до 12 листопада 2032 року (п.п 1.1.1.). Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору с час. протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання з кінцевим строком погашення до 12 листопада 2032 року (п.п 1.1.1.). Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Так, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не тільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи, але і з строком дії (припинення дії) договору, (стаття 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності може збігатися з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд, але треба також брати до уваги суть зобов'язання та визначені сторонами в договорі строки дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за кредитами та процентами за користування ними, кінцевий строк повернення кредиту - до 12 листопада 2032 року (п.п 1.1.1.). Але суд в порушення норм матеріального та процесуального права не повністю вивчив обставини справи. Не взяв до уваги останній платіж по кредиту здійснений в 201 7 році посилаючись, на пояснення експерта який не зміг підтвердити чи спростувати факт підписання заяви про переказ готівки саме відповідачем. Не взято до уваги, що Строк дії кредитного договору визначений сторонами до 12.11.2032 року, таким чином строк позовної давності для банку ще не пропущений, оскільки вимога про дострокове погашення кредиту банком направлена 2019 році. Таким чином, Вважаємо, що банк не пропустив строку позовної давності для звернення з вимогами про стягнення боргу як в цілому так і в межах платежів, які підпадають під строк позовної давності. Рішення є законним тоді, коли суд. виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до норм ЦПК. вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно, а також правильно витлумачив ні норми. Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Для цього ЦПК України покладає на суд обов'язок, зберігаючи об'єктивність і не упередженість, створювати необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи у відповідності до ст. 360 ЦПК України.
Явка сторін
Сторони належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, але ж в судове засідання не з'явились. Від представника апелянта надійшло клопотання про слухання справи без його присутності.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судом встановлено, що 14.12.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та відповідачем було укладено кредитний договір №565/17-ПК39/06, відповідно до п.1.1 якого, кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 39600,00 доларів США, зі сплатою 13,0% річних за перший рік, подальший розмір процентів за користування кредитом підлягає щорічному перегляду, згідно з умовами п.2.6 цього Договору та щомісячним погашенням суми заборгованості за кредитом до повного погашення боргу з кінцевим терміном погашення до 14.12.2016. Згідно п.п.1.3, 1.3.1. цього договору, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобовязань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, кредитор укладає з позичальником в день укладення цього договору, іпотечний договір, за умовами якого майновий поручитель ОСОБА_3 передає кредитору в іпотеку вбудоване нежиле приміщення магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю 243710,00 грн. (том 1 а.с.6-8, 64-68).
Вимогою про погашення заборгованості за договором кредиту від 18.07.2019 позивач повідомив відповідача, що вона повинна в триденний термін виконати порушене зобов'язання за договором кредиту № 565/17-ПК39/06 і сплатити суму боргу та нараховані проценти (том 1 а.с.107).
Станом на 18.06.2019 заборгованість відповідача за кредитним договором № 565/17-ПК39/06 від 14.12.2006 складає 408035,51 грн., з яких: строкова заборгованість -193722,95 грн.; прострочена заборгованість - 74620,72 грн.; строкова заборгованість по нарахованих % - 369,04 грн.; прострочена заборгованість по нарахованих % - 139272,80 грн. (розрахунок заборгованості - том 1 а.с.5)
Згідно положень статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться, і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Під виконанням зобов'язання розуміються вчинення кредитором і боржником дій зі здійснення прав та виконання обов'язків, що випливають із зобов'язання. Належне виконання зобов'язання передбачає виконання зобов'язання в належний строк.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до висновку експерта Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 18.06.2021 № СЕ-19/113-21/4111-ПЧ, який було надано суду на виконання ухвали суду від 31.03.2021 про призначення судової почеркознавчої (графологічної) експертизи вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 у документах: договорі кредиту № 565/17-ПК39/06 від 14.12.2006- виконано ОСОБА_1 ; у додатковій угоді № 1 від 19.06.2009 про внесення змін до договору кредиту № 565/17-ПК39/06 від 14.12.2006 - виконано ОСОБА_1 ; у додатковій угоді № 3 від 13.08.2010 про внесення змін до договору кредиту № 565/17-ПК39/06 від 14.12.2006 - виконано ОСОБА_1 ; у договорі про внесення змін № 1 від 13.11.2012 до договору кредиту № 565/17-ПК39/06 від 14.12.2006 - виконано ОСОБА_1 ; у договорі про внесення змін № 2 від 13.11.2012 до договору кредиту № 565/17-ПК39/06 від 14.12.2006- виконано ОСОБА_1 ; у заяві на переказ готівки № FJB1719503100171 - не вирішувалось у зв'язку з неспівставністю досліджувального підпису ОСОБА_1 , наявних у якості порівняльного матеріалу ( різна транскрипція) ( том 2 а.с.230-248).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що між позивачем та відповідачкою було укладено кредитний договір № 565/17-ПК39/06 від 14.12.2006 та договори про внесення змін до цього договору, які підписані особисто відповідачкою ОСОБА_1 з чим погодилась і судова колегія.
Відповідно рішення суду першої інстанції представник відповідачки після ознайомлення з вказаним висновком експерта не заперечував проти того, що між сторонами дійсно був укладений кредитний договір за яким відповідачка отримала кредитні кошти.
Розрахунок заборгованості відповідачкою та її представником не оспорювався, власного контррозрахунку заборгованості вони також не представили суду.
Судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції, а саме те, що позовні вимоги знайшли підтвердження факту укладення кредитного договору між сторонами, отримання відповідачкою кредитних коштів, та з доводами відповідача, щодо застосування строку позовної давності з огляду на наступне.
Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до складу зобов'язання, яке виникло на основі договору .
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Так, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не тільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи, але і з строком дії (припинення дії) договору, (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності може збігатися з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до правил частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Встановлено, що у пункті 2.4.3 договору про внесення змін до кредитного договору визначено умови, за яких змінюється строк виконання основного зобов'язання, виникає у позичальника обов'язок дострокового погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.
Враховуючи, що сторони у договорі погодили умови настання дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, доводи апеляційної скарги в цій частині відхилені апеляційним судом, заявник не спростував висновків суду першої у цій частині.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору строк виконання основного зобов'язання настав 13 лютого 2013 року, а з позовом банк звернувся до суду у серпні 2019 року.
Відповідач у суді першої інстанції заявив про застосування позовної давності до спірних правовідносин (т.3 с.11).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Встановивши фактичні обставини, суд першої інстанції у цілому правильно визначив правову природу цивільних відносин між сторонами. Однак судова колегія визнає помилковим застосування позовної давності як підстави для відмови у задоволенні позову в частині вимог про стягнення з відповідача відсотків, нарахованих за кредитним договором після спливу строку кредитування. Правильним в оцінці спірних правовідносин є висновок про те, що банк після спливу строку кредитування позбавлений права як кредитор нараховувати відсотки, передбачені кредитним договором, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про відступлення від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15.
За правилами статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. Оскільки після спливу строку кредитування або пред'явлення вимоги про дострокове виконання основного зобов'язання в порядку частини другої статті 1050 ЦК України у позивача було відсутнє право нараховувати проценти та пеню за кредитом, тому вимоги позивача про стягнення таких процентів та пені є необґрунтованими, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин.
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.
Тобто позовна давність може бути застосована лише щодо вимог про захист прав або інтересів. Оскільки на момент спливу строку кредитування у позичальника існувала поточна заборгованість, банк мав право пред'явити позичальнику вимоги про стягнення цієї заборгованості, проте в межах позовної давності.
Судова колегія встановила, що, відмовляючи у позові у зв'язку із застосуванням позовної давності в частині позовних вимог про стягнення заборгованості після спливу строку кредитування, суд першої інстанцій насамперед повинен був встановити наявність факту порушення суб'єктивного цивільного права особи, яка звернулась за його захистом, проте таке право не підлягало б захисту у зв'язку із припиненням права на позов у матеріально-правовому розумінні.
Із системного аналізу наведених норм права судова колегія прийшла висновку, що банк не мав права на нарахування процентів, які стали предметом позову, а отже відсутні підстави стверджувати про наявність факту порушення суб'єктивного цивільного права, тому суд першої інстанції помилково застосував позовну давність в частині вимог про стягнення нарахованих процентів після закінчення строку кредитування. Вказане неправильне застосування норм матеріального права норм процесуального права у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення. З урахуванням зазначеного рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 жовтня 2021 суду Луганської області у частині вирішення позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по нарахованим відсоткам, нарахованими після 13.02.2013 року, необхідно скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по нарахованим відсоткам.
Рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до норм ЦПК. вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно, а також правильно витлумачив ці норми.
Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права. Виходячи з вимог ЦПК України зберігаючи об'єктивність і не упередженість, дослідивши всебічно і повно обставин справи судова колегія погоджуєься з висновком суду першої інстанції про те, що сторони у договорі погодили умови настання дострокового погашення заборгованості за кредитним договором, доводи апеляційної скарги в цій частині відхилені апеляційним судом, заявник не спростував висновків суду першої у цій частині, тому в іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково.
Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 жовтня 2021 суду Луганської області у частині вирішення позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по нарахованим відсоткам, нарахованими після 13.02.2013 року, скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення. У задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по нарахованим відсоткам відмовити.
Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 18 жовтня 2021 суду Луганської області в інший частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 17 січня 2022 року.
Головуючий
Судді