Справа № 423/2701/21
Провадження № 33/810/4/22
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду Руденко В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши «14» січня 2022 року у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Сєвєродонецьк Луганської області апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, неодруженого, інвалідностей не маючого, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Марківського районного суду Луганської області від 23.12.2021 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),-
Постановою судді Марківського районного суду Луганської області від 23.12.2021 року визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Також з ОСОБА_1 стягнено судовий збір в дохід держави у розмірі 454 грн.
У постанові суду зазначено, що 05.10.2021 року о 17 год. 30 хв. ОСОБА_1 в смт. Тошківка трасса 1308 керував т/з ВАЗ 21104 днз НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану постанову місцевого суду та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Вважає, що рішення суду першої інстанції незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтування посилаючись на норми КУпАП зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення у якості свідка вказано ОСОБА_2 , однак вона має інше прізвище, про що сама неодноразово повідомляла працівникам поліції. Проте незважаючи на це, працівники поліції не стали з'ясовувати вірні відомості про даного свідка та внесли в протокол про адміністративне правопорушення її прізвище, яке не відповідає дійності. Також склали пояснення саме від ОСОБА_2 та надали всі ці документи до суду, як докази вчинення ним адміністративного правопорушення. На переконання апелянта, у зв'язку з тим, що протокол про адміністративне правопорушення та пояснення від ОСОБА_2 складено з порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидківсть реакції, затвердженої наказом МВС України від 09.11.2015 року №1472/735 (далі - Інструкція), то вони вважаються недійсними та неналежними доказами у справі, що в свою чергу виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності.
Також вважає, що судом не було надано жодної оцінки тому, що передувало складанню відносно нього протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП та обставинам його відмови пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння. Оскільки цьому передувало накладення на нього адміністративного стягнення за нібито вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, так як він рухався без ввімкненого ближнього світла фар, що не відповідає дійсності, та після того як він намагався заперечити інспектору про вчинення ним вказаного адміністративного правопорушення. Між тим звертає увагу, що він повідомляв суду, що оскаржує такі дії працівників поліції в суді, але дана справа ще не розглянута.
Крім того у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що судом не досліджувалося, коли і яким чином працівники поліції намагалися здійснити перевірку вживання ним алкогольних напоїв за допомогою спеціального технічного засобу та вважає, що воно відбулося з порушенням вимог Постанови КМУ №1103 від 17.12.2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного та іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі - Постанова) та Інструкції.
Водночас звертає увагу, що про вказані вище обставини він зазначав у своїх запереченнях на протокол про адміністративне правопорушення, але суд залишив викладені ним доводи поза увагою.
Також апелянт вказує, що судом не перевірялися його доводи в частині того, що відомості вказані у поясненнях свідків не відповідають дійсності та були вказані самими працівниками поліції. Аргументує тим, що в поясненнях свідків зазначено, що нібито у нього були встановлені ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушена мова та координація рухів. Однак апелянт стверджує, що нічого цього встановлено не було, його ніхто не просив дихати будь-кому в обличчя або здійснювати інші дії в присутності свідків. При цьому пояснення свідків були складені на заздалегідь виготовлених бланках про відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Разом з тим вказує, що у присутності свідків працівники поліції лише ще раз запитали у нього, чи буде він дихати у їх технічний прилад або їхати на медичний огляд в медичний заклад, на що він відповів відмовою, оскільки був обурений протиправними діями працівників поліції в частині протиправного притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та вже не міг довіряти цим поліцейським.
Окрім того апелянт вказує, що судом не досліджувалося та не було надано оцінки тому, що після складення відносно нього протоколу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, працівники поліції видали йому тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом та в порушення вимог ст.266 КУпАП дозволили йому їхати за кермом автомобілю далі. При цьому стверджує, що в матеріалах справи не міститься відомостей про відсторонення його від керування транспортним засобом після складання протоколу, якщо, як вказано в протоколі, були підстави вважати, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Тому, на переконання ОСОБА_1 , наведені вище обставини повністю свідчать про те, що він не перебував у стані алкогольного сп'яніння, про що було добре відомо працівникам поліції при складенні відносно нього протоколу та його вину не доведено належними і допустимими доказами. Однак вищезазначені факти були залишені поза увагою суду, що на його думку, свідчить про односторонність та необ'єктивність розгляду справи судом.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи поданої апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, просив апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу і події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.
Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, , пославшись у своїй постанові на надані ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснення, а також на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №387410 від 05.10.2021, складений у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП; письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та відеозапис з нагрудних камер співробітників патрульної поліції від 05 жовтня 2021 року, що міститься на DVD-R носії.
Так, із змісту наведених у оскаржуваному рішенні місцевого суду показань ОСОБА_1 , допитаного під час судового розгляду, слідує, що свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП він не визнав в повному обсязі та суду пояснив, що дійсно обставини які зазначені у фабулі протоколу мали місце. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, однак це сталося з причини того, що він був тверезий на момент надання відповідної вимоги та ніяких ознак алкогольного сп'яніння не мав, а тому не вважав за необхідне проходити зазначений огляд, про що повідомив працівників поліції. Автентичність наявного в матеріалах справи відеозапису та наявність свідків при оформленні матеріалу відносно нього не оспорював.
Натомість, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №387410 від 05.10.2021, складеного у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1) вбачається, що 05 жовтня 2021 року о 17 годині 30 хвилин в смт. Тошківка трасса 1308 водій ОСОБА_1 керував т/з ВАЗ 21104 днз НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. У протоколі зафіксована відмова особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 дати пояснення щодо обставин події та його бажання надати такі пояснення в суді. Одночасно у ОСОБА_1 було тимчасово вилучено п/в ВВВ040215 РЕВ МРВ ДАІ Первомайськ від 23.01.2008, та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом НОМЕР_2 . Із змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 був ознайомлений під особистий підпис та його копію отримав.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.2-3), 05.10.2021 приблизно о 17 годині 50 хвилин, вони були запрошені працівниками поліції в якості свідків при проведенні огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 , у якого було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. В їх присутності ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотеста «Drager Alkotest» або в закладі охорони здоров'я, який має прав на проведення такого огляду, на що він відмовився.
Апеляційний суд вважає безпідставними аргументи апелянта про те, що пояснення свідка ОСОБА_2 є недійсними через, начеб-то, невірно зазначене її прізвище, оскільки вони спростовуються відеофайлом DSJ-0000000-000000 від 05.10.2021 року з часом запису 18:00:20 -18:01:05, згідно якого після отримання працівниками патрульної поліції відмови від ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння вони почали складати протокол про адміністративне правопорушення та вносити у відповідні графи дані про свідків, зокрема ОСОБА_2 , яка при цьому повідомила, що в посвідченні водія в неї зазначено дошлюбне прізвище - « ОСОБА_4 », а в паспорті - « ОСОБА_5 », але вона ще не встигла замінити права, тому інспектор патрульної поліції і зазначив її прізвище з посвідчення водія, що цілком дає змогу ідентифікувати її особу.
Згідно направленням на медичний огляд (а.с.4) водію ОСОБА_1 інспектором СРПП ВП № 4 СРУП ГУНП в Луганській області Романішвілі З.Д. було видано направлення на медичний огляд в КНП «ЦПЗ м. Лисичанськ» для встановлення наявності стану алкогольного сп'яніння, проте такий огляд не проводився у зв'язку його відмовою від проходження огляду.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Судом апеляційної інстанції були відтворені відеозаписи з нагрудних камер спостереження працівників патрульної поліції, які містяться у 1 файлу на одному DVD-R диску, долученого до матеріалів справи (а.с.7).
Так з відеофайлу DSJ-0000000-000000 від 05.10.2021 року з часом запису 17:59:23-18:00:06 вбачається, що інспектор патрульної поліції в присутності ОСОБА_1 та двох невідомих жінок роз'яснює свідкам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що ними було зупинено водія ОСОБА_1 за порушення правил ПДР, оскільки він їхав без ввімкненого світла та в них є підозра, що він знаходиться в стані алкогольного сп'яніння. Далі в присутності вказаних свідків працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотеста Драгер чи в медичному закладі (наркології), на що від нього було отримано відповідь - навіщо йому кудись їхати. Надалі поліцейський спитав у свідків чи почули вони відмову ОСОБА_1 від проходження огляду та ще раз запропонував йому пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу або в наркології, на що він знову відмовився.
Отже зазначені на цьому відеофайлі фактичні обставини, а також зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення та у поясненнях свідків інформації спростовують твердження апелянта про те, що він не перебував у стані алкогольного сп'яніння та під час його відмови пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння було порушено вимоги Постанови та Інструкції.
Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.2.9 «а», п.2.5 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Отже, на переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при обставинах встановлених постановою судді Марківського районного суду Луганської області від 23 грудня 2021 року, чим було порушено вимоги п.2.5 ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції відкидає, як аргументи невинуватості, доводи апелянта про недотримання працівниками поліції вимог ст.266 КУпАП, оскільки його не було відсторонено від керування транспортним засобом, з огляду на наступне.
За приписами частини 1 ст.266 КУпаП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №387410 від 05.10.2021, складеного у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1) у нього працівниками патрульної поліції було тимчасово вилучено п/в ВВВ040215 РЕВ МРВ ДАІ Первомайськ від 23.01.2008 та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом НОМЕР_2 .
Крім того, згідно відеофайлу DSJ-0000000-000000 від 05.10.2021 року з часом запису 17:51:23-17:51:40 працівник патрульної поліції повідомив ОСОБА_1 , що зараз вони знайдуть двох свідків, а вже потім вони будуть шукати тверезого водія.
Не заслуговують на увагу апеляційного суду й аргументи ОСОБА_1 про визнання письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 недопустимими доказами через те, що вони не відповідають дійсності та були вказані самими працівниками поліції.
З цього приводу слід зазначити, що під час дослідження письмових пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.2,3) встановлено, що вони відібрані та викладені інспектором СРПП ВП № 4 Сєвєродонецького РУП Дреєвим А.В., містять необхідні реквізити, зміст та правильність викладених пояснень свідки засвідчичи своїми підписами без застережень та в матеріалах справи відсутні будь - які дані про те, що вказані пояснення свідки давали внаслідок впливу на них.
Разом з тим матеріали справи свідчать про те, що ані під час судового розгляду у суді першої інстанції, ані під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 не скористався своїм процесуальним правом та не заявляв клопотань про виклик вказаних осіб до суду для їх допиту у якості свідків. Таким чином письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідають визначеним ст.251 КУпАП критеріям, а отже є належними та допустимими доказами.
Водночас не заслуговують на увагу апеляційного суду і твердження апелянта про те, що місцевим судом не було враховано викладені ним доводи в запереченнях від 16.10.2021 року (а.с.14-15), оскільки вони були спрямовані ним до Попаснянського районного суду Луганської області, а тому суддя Марківського районного суду Луганської області не повинен був їх враховувати під час ухвалення рішення по справі.
Крім того, неврахування місцевим судом початої процедури оскарження в судовому порядку ОСОБА_1 постанови про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП від 05.10.2021 року (а.с.39-41) не може вважатися істотним порушенням вимог процесуального закону, оскільки це не впливає на правильність висновків місцевого суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у відмові від проходження в установленому порядку огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за встановлених у судовому рішенні обставин.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.
У відповідності до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова судді Марківського районного суду Луганської області від 23.12.2021 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Марківського районного суду Луганської області від 23.12.2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО