Провадження № 22-ц/803/176/22 Справа № 215/1887/20 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко Ю. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
12 січня 2022 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретаря судового засідання - Кислиця І.В.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 жовтня 2021 року, яке постановлена суддею Демиденко Ю.Ю. в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повний текст рішення суду складено 06 жовтня 2021 року,-
В березні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області та просила суд встановити факт сумісного проживання однією сім'єю та перебування на утриманні свого померлого чоловіка.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що з 08 вересня 1971 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 . Чоловік позивача з 1963 року по 2007 роки працював на шахті «Першотравнева», правонаступником якого є АТ «Криворізький залізорудний комбінат» та на ПАТ «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» в шкідливих умовах, у зв'язку з чим за життя йому було встановлено професійне захворювання та ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Позивач зазначала, що з моменту укладення шлюбу і до самої смерті її чоловіка вони проживали разом однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, піклувалися один про одного та мали спільний бюджет.До дня смерті чоловік дбав про неї. Позивач отримує пенсію та станом на липень 2019 року її пенсія складала 2 895 грн. 24 коп. на місяць, натомість пенсія її чоловіка ОСОБА_2 за цей період складала 8 092 грн. 13 коп. Крім того, щомісячна страхова виплата чоловіка позивача від відділення Фонду внаслідок професійного захворювання, станом на липень 2019 року, складала 7 750 грн. 98 коп., тобто сукупний дохід її чоловіка становив більше 18 738 грн. 35 коп., на місяць.
Фактично позивач перебувала на його утриманні, адже вона одержувала від чоловіка допомогу, що була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Забезпечення сім'ї продуктами харчування, ліками, сплата комунальних платежів та вирішення всіх інших побутових питань було на плечах її чоловіка. А тому втрата чоловіка була не лише втратою близької людини, а ще й втратою годувальника, який навіть будучи на пенсії, мав значний дохід і дійсно утримував її матеріально.
На підставі вищевикладеного позивач просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт сумісного проживання позивача з її чоловіком ОСОБА_2 та перебування позивача на його утриманні до дня смерті останнього.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 жовтня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В частині позову про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю відмовлено.
Стягнуто з Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровської області - 840 грн. 80 коп. судового збору на користь держави.
В апеляційній скарзі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, ставить питання про скасування судового рішення та ухвалення нового, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що позивач є пенсіонеркою за віком та отримує пенсію, яка значно перевищувала прожитковій мінімум для осіб, які втратили працездатність протягом 2019 року, тому її не можна вважати особою, яка перебувала на утриманні.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Рішення суду першої інстанції не оскаржено в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача про встановлення факту сумісного проживання однією сім'єю, тому, відповіднодо ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в цій частині не підглядає перегляду судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровської області -Бершадську Л.С. яка, підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що з 08 вересня 1971 року позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (а.с.6).
Згідно довідки Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради №2671 від 21 лютого 2020 року, позивач ОСОБА_2 разом з чоловіком ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19).
За життя ОСОБА_2 працював з 28 листопада 1970 року по 27 березня 1972 року електрогазозварювальником в Приватному акціонерному товаристві «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» та з 13 квітня 1972 року по 06 жовтня 2005 року - підземним електрогазозварювальником на шахті «Першотравнева», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат».
Відповідно до п. 16 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 31 грудня 2009 року, професійне захворювання у ОСОБА_2 виникло внаслідок праці в шкідливих умовах на підприємстві Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо - збагачувальний комбінат» та Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», де через особливості технологічного процесу зварювання металів та несистематичного застосування засобів пилоподавлення, характеризувались виділенням зварювальної аерозолі концентрація якої в повітрі робочої зони перевищувала норми ГДК (а.с. 7-8).
Згідно п. 17 Акту, причиною професійного захворювання ОСОБА_2 є робота впродовж 33 років 10 місяців в умовах впливу зварювальної аерозолі, концентрація якої перевищувала норми ГДК (а.с. 8).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Тернівським відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с. 11).
Відповідно до довідки комунальної установи «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, Серії АА № 0000301 від 13 лютого 2020 року, встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням (а.с. 9).
Згідно довідки Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, розмір пенсії ОСОБА_2 у період за лютий 2019 року по липень 2019 року складав 47 384,27 грн. (а.с. 10).
Згідно довідки Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області, розмір пенсії позивача ОСОБА_1 у період за лютий 2019 року по липень 2019 року складав 16 924,90 грн. (а.с.23).
Відповідно до Листа Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровської області від 02 березня 2020 року, повідомлено позивача про неможливість призначення на її користь відповідних щомісячних страхових виплат, так як нею до заяви не було додано документів, якими підтверджується факт перебування на утриманні померлого чоловіка (а.с.13).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , в оскаржуваній частині суд першої інстанції виходив з того, щопомерлий ОСОБА_2 проживав разом із позивачем та отримував пенсійні і страхові виплати, що є значно більшими, ніж у позивача ОСОБА_1 та вважав доведеним факт того, що померлий чоловік надавав систематично допомогу дружині, яка носила постійний характер і була її основним джерелом для існування.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Пунктом 2 частини сьомої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що страхові виплати складаються, зокрема, зі страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого).
Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затверджений Постановою Правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11 (далі - Порядок № 11).
Дія цього Порядку поширюється на потерпілих від нещасного випадку на виробництві та/або професійного захворювання та осіб, які мають право на страхові виплати в разі втрати годувальника.
Управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.
Рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.
Статтею 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Перелік документів для розгляду справ про страхові виплати передбачений, зокрема, статтею 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Так, відповідно до частини другої зазначеної статті Фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк із моменту звернення заявника:
1) копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого;
2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім'ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду;
3) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім'ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку;
4) довідки навчального закладу про те, що член сім'ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання;
5) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім'ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу.
Згідно з частиною третьою статті 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку.
Вказана норма кореспондується пунктом 5.1 розділу V Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, у якому зазначено перелік документів, необхідних для призначення одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат, де крім того зазначено, що у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення факт перебування на утриманні потерпілого встановлюється в судовому порядку.
Право осіб, які перебували на утриманні потерпілого, який одержував щомісячну страхову виплату, настає з дати встановлення МСЕК причинного зв'язку смерті потерпілого з раніше одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Аналогічний правовий висновок викладено в Постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №210/2422/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17, від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19 та від 13 січня 2021 року у справі №592/17552/18.
Як вбачається з матеріалів справи, допомога, яка надавалась ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 була для неї хоч і не єдиним, проте постійним і основним джерелом засобів до існування, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не було враховано, що позивач є пенсіонеркою за віком та отримує пенсію, яка значно перевищувала прожитковій мінімум для осіб, які втратили працездатність протягом 2019 року, тому її не можна вважати особою, яка перебувала на утриманні, оскільки сам по собі факт отримання позивачем пенсії, яка забезпечувала їй прожитковий мінімум, не має правового значення для вирішення спору.
Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19 та від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00).
При цьому, як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 жовтня 2021 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 січня 2022 року.
Головуючий:
Судді: