Провадження № 11-кп/803/480/22 Справа № 207/2393/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 січня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 грудня 2021 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 146 КК України,
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_6 ,
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 грудня 2021 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09 лютого 2022 року включно.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , його особу, який неодноразово судимий, не має стійких соціальних зв'язків, проживає за межами Дніпропетровської області, а також те, що судовий розгляд ще триває, не допитані всі свідки, дійшов висновку, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати, а підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не має, тому продовжив обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить хвалу суду першої інстанції скасувати та застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги ОСОБА_5 посилається на те, що прокурором у клопотанні про продовження строку тримання під вартою не наведені обставини, які підтверджують, що заявлені ризики не зменшились та продовжують існувати, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам передбаченим ст. 177 КПК України. Також зазначає, що тяжкість покарання не може буди єдиною підставою для тримання його під вартою. Звертає увагу й на те, що він має постійне місце реєстрації, де проживає разом з батьком, який хворіє та потребує догляду, тому, на думку обвинуваченого, висновок суду про неможливість обрання більш м'якого запобіжного заходу, є необґрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, прокурора, яка заперечувала проти її заловолення, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду в межах апеляційної скарги.
Вирішуючи питання законності судового рішення, ухваленого щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , суд зазначає таке.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно зі ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Частиною 5 статті 199 КПК України, передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Цих вимог кримінального процесуального закону, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , суд першої інстанції дотримався в повній мірі.
Апеляційним судом встановлено, що в провадженні Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебувають матеріали провадження, внесеного до ЄРДР за №12021041780000232 від 16.06.2021 щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 186 КК України.
На стадії досудового розслідування 20 липня 2021 року щодо ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який за наслідками розгляду клопотання прокурора продовжено, зокрема цією ухвалою 13 грудня 2021 року.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Апеляційний суд вважає, що при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку застосування запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, що можуть перешкодити завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
У відповідності до ст. 178 КПК України, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому злочинів, особу обвинуваченого, який неодноразово судимий, не має стійких соціальних зв'язків, проживає за межами Дніпропетровської області, а також те, що судовий розгляд ще триває та не допитані всі свідки, й дійшов висновку, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати, внаслідок чого є необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою й відсутність процесуальної можливості застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Ці висновки узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи викладене, висновки суду про те, що у цій конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є обґрунтованим.
Отже, суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 та належно з'ясував всі обставини, які мають значення для вирішення цих питань.
Переконливих відомостей про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Разом з цим, апеляційний суд не вбачає підстав для застосування щодо ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, а стороною захисту доказів на підтвердження таких надано не було.
Доводи обвинуваченого про те, що суд не надав належної оцінки тим обставинам, що він має місце реєстрації, де проживає разом з батьком, який хворіє та потребує догляду, не є безумовною підставою для відмови в продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, й у цьому випадку не може бути беззаперечним стримуючим факторам подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, та те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Отже, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд в повній мірі обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування саме цього заходу забезпечення кримінального провадження, врахувавши при цьому й практику ЄСПЛ.
При цьому, продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі “Самойлович проти України” (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону й на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, дослідженими й оціненими судом, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , залишити без задоволення.
Ухвалу Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 грудня 2021 року щодо ОСОБА_5 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4