Номер справи 635/2716/21
Номер провадження 2/645/765/22
20 січня 2022 року місто Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Федорової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Жорняк А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу № 635/2716//21 за позовом:
ОСОБА_1
до Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)
про звільнення майна з-під арешту, -
В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про звільнення майна з-під арешту.
Від уповноваженого представника відповідача Ступіна В. 07.12.2021 року до матеріалів справи надійшло клопотання про закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України з посиланням на те, що предметом спору в даній цивільній справі є звільнення майна з-під арешту, проте, законом в даному випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку передбаченому розділом VII ЦПК України.
Позивач та її представник до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином. 20.01.2022 року від уповноваженого представника позивача Лаєвської М.Л. через канцелярію суду надійшла заява, в якій вона просила провести судове засідання без участі сторони позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. В заяві про закриття провадження по справі від 07.12.2021 року представник відповідача Ступін В. просить суд розглянути справу без участі представника відповідача.
У зв'язку з тим, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Ознайомившись із клопотанням представника відповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна вбачається, що на квартиру АДРЕСА_1 , якою позивачка ОСОБА_1 , володіє на праві на праві спільної часткової власності нерухомим майном, наявне наступне обтяження: тип обтяження: арешт нерухомого майна; Реєстраційний номер обтяження 10865847; Зареєстровано: 23.02.2011 10:15:54 з № 10865847 реєстратором: Харківська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, 61001, Харківська обл., м. Харків, пр-т Гагаріна, 20-А (2-й пов.); Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження, АА №793912, 23.02.2011, ВДВС Харківського РУЮ Харківської області; Об'єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_2 ; Обтяжувач: Відділ державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції, Код: 34951468, 62472, Харківська обл., Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 205; Заявник: Відділ державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції, Код: 34951468, 62472, Харківська обл., Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 205.
У частині першій статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з під арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016 на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби стороною виконавчого провадження може бути подана скарга, яка підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, крім випадків, коли розгляд таких скарг відбувається за правилами іншого судочинства. Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачем в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження».
Аналогічний правовий висновок сформульовано Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, а саме: боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 29 липня 2020 року в справі № 161/3171/19, від 20 січня 2021 року в справі № 157/298/19, від 24 травня 2021 року в справі № 712/12136/18, від 16 червня 2021 року в справі № 473/4773/19 від 02 жовтня 2019 року № 904/51/19.
Положеннями ч. 2 ст. 19 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Таким чином, враховуючи, що між сторонами немає спору про право власності на майно, на яке накладено арешт і таке право позивача ніким не оспорюється, тобто арешт майна не пов'язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження органами державної виконавчої служби.
Розділ VII ЦПК України регламентує судовий контроль за виконанням судових рішень. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24.05.2021 року (справа № 712/12136/18) дійшов висновку про те, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Пред'явлення позивачем позову про зняття арешту з майна в даному випадку не ґрунтується на вимогах закону, оскільки у цьому випадку законом передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, відтак, подана позивачем заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі,якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України відповідно до якої суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України в редакції, діючій на час розгляду справи, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, позивач, має право на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця у порядку визначеному розділом VII ЦПК України, а не в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим, провадження у цивільній справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. 255, 260 ЦПК України, суд, -
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та місту Люботину Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про звільнення майна з-під арешту арешту закрити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 20.01.2022 року.
Суддя О.В. Федорова