Справа № 644/123/22
Провадження № 3/644/327/22
Іменем України
13 січня 2022 р. м.Харків
Суддя Орджонікідзевського районного суду м.Харкова Шевченко С.В., розглянув матеріали по справі про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП :
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, працюючу в «АТБ» касиром, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
встановив:
До суду для розгляду надійшов протокол про адміністративне правопорушення серія ВАБ№710778, складений 04.12.2021 року у відношенні ОСОБА_1 , відповідно обставин викладених в якому остання 04.12.2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , не виконала свій батьківський обов'язок по вихованню дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого остання пішла з дому та була розшукана поліцією.
Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
У постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17.10.2014 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» звертається увага на те, що норми КУпАП не забороняють повернення протоколу про адміністративне правопорушення, складеного без додержання вимог ст.256 цього Кодексу вмотивованою постановою суду для належного оформлення.
При вивченні матеріалів по справі про адміністративне правопорушення, встановлено, що протокол, складений у відношенні ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.256 КУпАП та оформлений з порушенням вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 р. № 1376.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена відповідальність. Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він містить: об'єкт; об'єктивну сторону; суб'єкт; суб'єктивну сторону.
У відповідності ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП вказує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Протокол складений з порушенням вимог ст.256 КУпАП, оскільки в протоколі посадовою особою не вказано в яких родинних відносинах перебувають порушник, у відношенні якої складено протокол про адміністративне правопорушення та дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В протоколі не заповнена графа щодо потерпілих, не вказано про їх наявність чи відсутність, ця графа взагалі заклеїна наліпкою з інформацією, яка не має відношення до інформації щодо потерпілих та свідків.
Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено належним чином завіреної копії свідоцтва про народження дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому зазначені відомості, щодо батьків дитини або іншого документу з якого вбачається, що ОСОБА_1 є особою на яку може бути покладена відповідальність за ч.1 ст.184 КУпАП.
Санкція частини 1 статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Тобто, об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів дитини. Об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП виражається у таких діях: 1) ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. При цьому суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Отже, з аналізу ч.1 ст.184 КУпАП вбачається, що ухилення від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Зміст наведеної норми дозволяє констатувати, що в силу її вимог особа може бути притягнута до відповідальності за наявності в сукупності таких умов, коли вона: 1) є батьком або матір'ю дитини чи іншою особою, яка їх замінює; 2) ухиляється від виконання передбачених законодавством обов'язків, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей; 3) ухиляється від виконання вказаних обов'язків саме відносно неповнолітніх дітей.
Крім того, диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Таким чином, відповідно вимог статті 256 КУпАП та змісту ч.1 ст.184 КУпАП у протоколі повинен бути вказаний нормативний акт, який передбачає відповідальність за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.
В той час, як при складанні протоколу про адміністративні правопорушення у відношенні ОСОБА_1 норма матеріального права, яка повинна бути застосована в данному випадку, вказана не була, також не було конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї неповнолітньої дитини та яких саме обов'язків така особа не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п.31 по справі «Ракевич проти Росії» та п.109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови»), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку.
Аналіз приписів Закону України "Про освіту" та Закону України "Про охорону дитинства" дозволяє дійти висновку, що під невиконанням обов'язків по вихованню і навчанню дітей варто розуміти різні форми бездіяльності, у результаті яких відсутня належна турбота про виховання і навчання неповнолітніх. Ухилення батьків і осіб, що їх заміняють, від виконання своїх обов'язків може виражатися в тому, що вони не піклуються про моральне виховання, фізичний розвиток дітей і зміцнення їхнього здоров'я, створення необхідних умов для своєчасного одержання ними освіти, успішного навчання, підготовки до трудової діяльності.
Окремо слід зазначити, що за змістом ч. 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 N 3 під "непіклуванням про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя" слід вважати: незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; - неспілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; - ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; - несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; - невиявлення інтересу до її внутрішнього світу; - нестворення умов для здобуття нею освіти. При цьому, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно статті 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно п.15 розділу І Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 р. №1376 до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
До протоколу додані неналежним чином завірені копії пояснень вкрай поганої якості, з яких неможливо зрозуміти ким вони надані та прочитати їхній зміст.
Також в матеріалах справи відсутній рапорт, складений відповідною посадовою особою, щодо обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому, фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, який в силу положень ст.251 КУпАП, є одним із джерел доказів у справі про адміністративне правопорушення. При цьому, суд, окрім викладеного вище, виходить також з того, що на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов'язок довести причинно - наслідковий зв'язок між діями, що учинені особою та наслідками, що настали. Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
Відтак, приймаючи до уваги зазначені обставини, та враховуючи, що в протоколі не вказано, яких саме передбачених законодавством обов'язків не виконала ОСОБА_1 , щодо дитини ОСОБА_2 , 2007 р.н., відсутності в протоколі посилання на норму закону, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої дитини від яких ухиляється остання, не надання відповідною посадовою особою даних, що ОСОБА_1 взагалі є особою, яка може бути притягнута до відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП, тобто є суб'єктом вказаного правопорушення, суд доходить висновку про необхідність повернення протоколу про адміністративне правопорушення начальнику Харківського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Харківській області для дооформлення і усунення недоліків, які допущені при його складанні.
На підставі викладеного, керуючись ст.256 КУпАП, Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 р. № 1376, суд,
постановив:
Адміністративний протокол серія ВАБ№710778, складений 04.12.2021 року у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП України - повернути начальнику Харківського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Харківській області для належного дооформлення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя Шевченко С. В.