Ряд.230
Справа № 615/23/22
Провадження № 1-кп/631/56/22
про призначення справи до судового розгляду
20 січня 2022 року смт Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 вересня 2021 за № 12021226020000139 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Виноградар, Темрюкського району, Краснодарського Краю Російської Федерації, громадянин України, із неповною середньою освітою, не працюючий, неодружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше засудженого: 13 жовтня 2003 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до 3 років позбавлення волі, 12 квітня 2006 року звільнений умовно - достроково на невідбутий строк 1 місяць 16 днів; 25 січня 2007 року Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч.1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, 07 жовтня 2008 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання; 01 червня 2009 року Люботинським міським судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304, ст. 395 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 26 квітня 2012 року звільнений з місць позбавлення волі умовно - достроково на невідбутий строк 1 місяці 21 день; 29 вересня 2015 року Люботинським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 до 5 років 6 місяців позбавлення волі. 24 липня 2020 року звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 263 КК України,
17 січня 2022 року за вхідним № 276/22-вх з Харківського апеляційного суду надійшли матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 263 КК України, що були зареєстровані за № 615/23/22 (провадження № 1-кп/631/56/22) та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду головуючому судді ОСОБА_1 .
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 17 січня 2022 року було призначено підготовче судове засідання по справі.
Під час підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_3 заявила, що обвинувальний акт складений відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, підстав для закриття чи зупинення провадження не має. У справі маються всі необхідні для розгляду у судовому засіданні матеріали, вважає за можливе призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні не заперечували проти призначення справи до судового розгляду.
Потерпілі у судове засідання не з'явились, через канцелярію суду надали клопотання про проведення підготовчого судового засідання без їх участі.
Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт та доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, доходить висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 складений у відповідності з вимогами Кримінального процесуального кодексу України і підстав для його повернення прокурору не має.
Провадження за обвинувальним актом відповідно до приписів ст. 33 та ч. ч. 5, 6 ст. 34 КПК України підсудне Нововодолазькому районному суду Харківської області. Підстав для закриття провадження у справі за п. п. 4 - 8 ч. 1, ч. 2 ст. 284 КПК України, як і прийняття рішення за п. п. 1 - 4 ч. 3 статті 314 КПК, немає.
Істотних порушень вимог Кримінального процесуального законодавства України, які б перешкоджали призначенню справи до судового розгляду, не встановлено.
При вирішенні питань, пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого ОСОБА_4 з'ясовано, що відповідно до ухвали слідчого судді Валківського районного суду Харківської області ОСОБА_6 , постановленої 24 листопада 2021 року задоволено клопотання органу досудового розслідування та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком до 21 січня 2021 року.
У підготовчому судовому засіданні прокурор Валківського відділу Богодухівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , звернулась до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , яке мотивувала наявністю у провадженні обставин, визначених п. п. 1, 3-5 ч. 1 та ч. 2 ст. 177, ст. ст. 183, 184, ч. 1 ст. 194 ст. ст. 199, 315 КПК України. Зазначила, що причетність обвинуваченого до указаних кримінальних правопорушень - злочинів, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, є дійсними ризики, визначені ст. 177 КПК України, що є підставами для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Наголосила, що наявний ряд обставин, які певною мірою визначають саме такий вид запобіжного заходу, який є виправданим та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час судового розгляду, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, а саме обвинуваченому ОСОБА_4 інкриміновано кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 289 КК України, які є тяжкими злочинами; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків; репутацію обвинуваченого; майновий стан. Тому з метою забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні, беручи до уваги неможливість запобігання вищезазначеним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, прокурор просила застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 такого заходу забезпечення кримінального провадження як тримання під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 , посилаючись на тяжку хворобу матері й необхідність догляду за нею, просив застосувати до нього домашній арешт, наполягав, що належним чином буде виконувати процесуальні обов'язки обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати домашній арешт.
Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження та проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на даному етапі судового слідства у матеріалах справи докази на обґрунтування доцільності обрання заходу забезпечення кримінального провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, доходить наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).
Статтею 2 КПК України визначені завдання кримінального провадження, а саме, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частиною 3 ст. 315 КПК України встановлено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.
За приписами ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України).
Положеннями ч. 1 ст. 177 КПК України унормовано мету та підставу застосування запобіжного заходу, а саме: метою є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується; підставою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Вимогами ст. 178 КПК встановлені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.
Відповідно до положень ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. п. 1 - 3 ч. 1 даної статті та згідно з положеннями ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризують особу підозрюваного, обвинуваченого та визначені у пунктах 1 - 12 частини 1 вказаної статті.
В даному випадку, за обставин, викладених у сформульованому обвинуваченні, у вказаному кримінальному провадженні було висунуто обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину.
В ході обговорення питання доцільності обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого, відповідно до обвинувального акту та долучених до кримінального провадження матеріалів встановлено такі відомості: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Виноградар, Темрюкського району, Краснодарського Краю Російської Федерації, громадянин України, із неповною середньою освітою, офіційного працевлаштування не має, на життя заробляє випадковими заробітками, не одружений, з його слів доглядав за тяжко хворою матір'ю, стверджував, що сам є інвалідом, але документів на підтвердження зазначеного не має. Раніше засуджений: 13 жовтня 2003 Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до 3 років позбавлення волі, 12 квітня 2006 звільнений умовно - достроково на невідбутий строк 1 місяць 16 днів; 25 січня 2007 Київським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі, 07 жовтня 2008 звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання; 01 червня 2009 Люботинським міським судом Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 304, ст. 395 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 26 квітня 2012 звільнений з місць позбавлення волі умовно - достроково на невідбутий строк 1 місяці 21 день; 29 вересня 2015 Люботинським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 289, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 до 5 років 6 місяців позбавлення волі. 24 липня 2020 звільнений з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання. Вказане свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків у обвинуваченого.
Обвинувачений на час вирішення даного питання за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей стану здоров'я, не відноситься до осіб з інвалідністю, має типові соціальні зв'язки для особи його віку та статусу, прийнятну репутацію.
Відповідно, аналізуючи указані фактори у цьому провадженні в їх сукупності на предмет перевірки дійсності у справі обставин визначених ч. 1 ст. 194 КПК України, суд ураховує, що застосування до підозрюваного будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що передбачено ч. 5 ст. 9 КПК України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (наприклад, пункт 32 рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86)) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).
В даному випадку судовий розгляд кримінального провадження не завершений та знаходиться на стадії підготовчого судового провадження.
Наведеного вище достатньо для висновку, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду клопотання, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 за ухвалою слідчого судді Валківського районного суду Харківської області від 24 листопада 2021 року закінчується 21 січня 2022 року.
На цей час в даному кримінальному провадженні обвинуваченого, потерпілих та свідків не допитано, докази передбачені ст. 84 КПК України з боку сторони обвинувачення та захисту, не досліджені, у зв'язку з чим, враховуючи наведені дані суд вважає, що обставини регламентовані ст. 177, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 194 вказаного Кодексу є дійсними, беручи до уваги наявні дані, які підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що обвинувачений має певне відношення до подій відображених в обвинувальному акті (суд не удається на цій стадії до оцінки його дій та ролі з точки зору норм Кримінального кодексу України, а лише констатує факт, того, що вони пов'язані з цими подіями).
Таким чином, під час розгляду заявленого клопотання, суд вважає, що в даному конкретному випадку продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки обвинувачений не має міцних соціальних зв'язків, обвинувачується у вчиненні трьох злочинів, два з яких є тяжкими.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого.
Та з його урахуванням суд погоджується з аргументами прокурора про наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню.
Також, реальним є ризик переховування, адже наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, а у даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований прокурором та підтверджується наявними матеріалами.
Слушним є і ризик впливу на свідків.
Так, оцінюючи наявність цього ризику у кримінальному провадженні, суд виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань цих осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачений не будучи обмеженим у спілкуванні із цими особами, яким відомі обставини вчинення злочину у яких останній обвинувачується, він може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Тим самим, наявності ризику впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Оцінюючи можливість ОСОБА_4 переховуватися від суду або незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.
Також суд погоджується з твердженням прокурора щодо наявності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий та маючи не зняту та не погашену судимість, після вчинення першого злочину не зупинився, а вчинив цілий ряд нових злочинів.
Враховуючи вищевикладене, як наслідок є дійсними обставини визначені п. п. 1 та 2 ч. 1 ст. 194 КПК України.
Відповідно ж до наведеної норми права наявність ризику є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід на даному етапі у кримінальному провадженні убезпечить від його настання, суд ураховує таке.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, ураховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на викладене суд у ракурсі встановлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є достатнім заходом забезпечення кримінального провадження, таким, потреба у застосуванні якого, на сьогодні є дійсною, та сприймає його застосування, як доречне (слушне) в цей час, адже саме він, по-перше, буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та по-друге, зможе запобігти ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України, та які були встановлені судом.
У ході даного розгляду не встановлено факту того, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою зможуть запобігти встановленим ризикам.
Будь - яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі, не встановлено та сторонами не доведено.
Суд не може прийняти до уваги доводи сторони захисту щодо застосування до обвинуваченого домашнього арешту оскільки зазначений запобіжний захід не здатен запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Усі запобіжні заходи що передбачають можливість обвинуваченого перебувати на волі, дають йому можливість вчиняти будь-які дії, які можуть призвести до негативних наслідків щодо ухилення від виконання процесуальних обов'язків, покладених на нього як на обвинуваченого, а також те, що застосування відносно нього жодного з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Ураховуючи викладене вище, на даний час відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, що в свою чергу виправдовує подальше обмеження права обвинуваченого ОСОБА_4 перебувати на волі.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.07.2003 року № 14-рп/2003 встановлено, що тяжкість злочину не є єдиною підставою для обрання виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, а враховується разом з іншими обставинами по справі.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Приймаючи до уваги, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу встановленого ОСОБА_4 строку тримання під вартою, суд вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі визначеними ст. ст. 177, 178, 183, 194, 315 та 331 КПК України, обрати відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строків визначених законом.
Частиною 3 ст. 183 КПК України на суд покладено обов'язок, при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.
Вирішуючи питання щодо розміру застави суд виходить з приписів п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, який передбачає, що розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчинені тяжкого злочину в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також бере до уваги майновий стан обвинуваченого та його відношення до вчиненого та вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі, що дорівнює сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, саме такий розмір застави буде здатний забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Абзацом 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з 1 січня 2022 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 2481 гривень, а отже розмір застави становитиме 99240 гривень 00 копійок.
Таким чином, підготовка до судового розгляду є завершеною.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
Судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 134 - 138, 176 - 178, 182 - 184, 186, 193 - 194, 196, 291, 314 - 316, 331, 369 - 372, 392, 532, 533 КПК України, суд, -
Призначити судовий розгляд справи з єдиним унікальним № 615/23/22 (провадження № 1-кп/631/56/22) за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 вересня 2021 за № 12021226020000139 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 263 КК України у відкритому судовому засіданні на 31 січня 2022 року о 10 годині 30 хвилин в приміщенні залу судових засідань Нововодолазького районного суду Харківської області.
Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою задовольнити.
Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Харківській слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, а саме до 20 березня 2022 року.
Одночасно визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99240 (дев'яносто дев'ять тисяч двісті сорок) гривень 00 копійок.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (номер рахунку UA208201720355299002000006674, МФО банку одержувача 820172, код отримувача за ЄДРПОУ 26281249, отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, банк отримувача ДКСУ у місті Київ, призначення платежу застава, справа № 615/23/22, номер провадження № 1-кп/631/56/22, з обов'язковою вказівкою П.І.Б. обвинуваченого.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в даній ухвалі протягом дії цієї ухвали.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
1) прибувати до суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 вересня 2021 за № 12021226020000139 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 263 КК України;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити, що у разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти, та повідомити усно і письмово Нововодолазький районний суд Харківської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в ухвалі, ОСОБА_4 зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що з моменту звільнення його з-під варти у зв'язку з внесенням застави він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Визначити термін дії обов'язків, покладених судом на ОСОБА_4 , у разі внесення застави до 20 березня 2022 року.
Попередити ОСОБА_4 або заставодавця, що у разі невиконання обов'язків покладених судом, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Зобов'язати прокурора Валківського відділу Богодухівської окружної прокуратури Харківської області негайно повідомити близьких родичів ОСОБА_4 про тримання під вартою останнього.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її проголошення.
У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку в частині обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом семи днів з часу її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала, що набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Суддя ОСОБА_1