справа № 631/1363/21
провадження № 2-н/631/73/22
про відмову у видачі судового наказу
17 січня 2022 року селище міського типа Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі судді Трояновської Т. М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
До Нововодолазького районного суду Харківської області надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ними повноліття.
Вирішуючи питання щодо можливості видачі судового наказу, суд вважає, що вказана процесуальна дія не може бути виконана виходячи з наступного.
Приписами частини 3 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до частини 1 статті 160 Цивільного процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Отже, вичерпний перелік вимог, за якими може бути виданий судовий наказ визначений положеннями статті 161 Цивільного процесуального кодексу України.
Законодавчо визначений перелік вимог, за якими може бути видано судовий наказ, відображає функціональну спрямованість наказного провадження, тобто одну із особливостей цього процесуального порядку.
На підставі пункту 4 частини 1 статті 161 Цивільного процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половина заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ними повноліття.
Як вбачається з вищевказаної заяви, заявником, в порушення вимог пункту 4 частини 1 статті 161 Цивільного процесуального кодексу України, не зазначено повністю перелік вимог, за якими може бути виданий судовий наказ, а саме вищевказана заява не містить посилання на граничний розмір аліментів, що підлягає стягненню з боржника - не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Крім того, як вбачається з заяви про видачу судового наказу заявник просила суд витребувати від Головного управління Державної податкової служби України інформацію про реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника, ОСОБА_2 , для внесення даних відомостей до судового наказу.
З цього приводу слід зазначити, що наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Приписами частини 2 статті 258 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Разом із тим, Розділ ІІ «Наказне провадження» Цивільного процесуального кодексу України не передбачає можливості суду розглядати будь-які клопотання в порядку статті 84 Кримінального процесуального кодексу України та постановлювати ухвали про витребування доказів, оскільки наказне провадження передбачає прийняття судом лише одного з двох рішень: або видачу судового наказу, або постановлення ухвали про відмову у видачі судового наказу.
Таким чином клопотання про витребування доказів (інформації) не може бути предметом розгляду за правилами наказного провадження.
З огляду на викладене та беручи до уваги, що заявник, ОСОБА_1 , з заявою про стягнення аліментів з ОСОБА_2 звернулась у наказовому провадження, розгляд заяви про видачу судового наказу проводиться без судового засідання, вимога заявника щодо витребування інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника, ОСОБА_2 , не може бути задоволена.
Згідно вимогам частини 2 статті 167 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 165 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу у разі якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що заявлені у заяві про видачу судового наказу вимоги не відповідають вимогам статті 161 Цивільного процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що в даному випадку ОСОБА_1 у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини слід відмовити.
Також суд наголошує, що відповідно до частини 2 статті 166 Цивільного процесуального кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись статтями 19, 162, 165, 258, 259, 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей - відмовити.
Роз'яснити заявнику її право на звернення до суду з заявленими вимогами у порядку позовного провадження
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження такої ухвали, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду та з інших поважних причин.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Суддя: Т. М. Трояновська