Справа № 643/23467/21
Провадження № 1-кс/643/83/22
12.01.2022 м. Харків
Слідчий суддя Московського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , на постанову старшого дізнавача Харківського РУП №2 ГУ НП в Харківській області ОСОБА_5 від 28.10.2021 про закриття кримінального провадження №12021226200001435 від 06.08.2021, -
Представник потерпілого ОСОБА_3 (далі по тексту - потерпілий) - адвокат ОСОБА_4 (далі по тексту - скаржник, представник потерпілого) - 30.12.2021 звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову від 28.10.2021 про закриття кримінального провадження №12021226200001435 від 06.08.2021, винесену старшим дізнавачем Харківського районного управління поліції №2 Головного управління Національної поліції в Харківській області майором поліції ОСОБА_5 (далі по тексту - дізнавач), в якій, окрім скасування постанови, вимагав поновлення строку на оскарження процесуального рішення з мотивів ознайомлення з ним 23.12.2021.
Обґрунтовуючи скаргу, адвокат ОСОБА_4 зазначив, що дізнавачем проводилось досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні, зареєстрованому за заявою потерпілого щодо вчинення відносно нього 07.07.2021 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. У вказаному кримінальному провадженні прийнято рішення про його закриття на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, копію відповідної постанови скаржником отримано 23.12.2021. На обґрунтування процесуального рішення дізнавачем зазначено, що у кримінальному провадженні проведено судову медичну експертизу, висновком якої встановлено неможливість вирішення питання про ступень тяжкості отриманих потерпілим тілесних ушкоджень. На думку скаржника, постанова є передчасною, досудове розслідування у справі проведено не у повному обсязі, не встановлено усі обставини справи. Як вважає представник потерпілого, дізнавачем, за наявності підстав, не проведено повторну судову медичну експертизу, слідчий експеримент, одночасні допити з особами, на яких вказував у своєму допиті ОСОБА_3 , як на причетних до скоєння протиправних дій відносно нього.
У судове засідання потерпілий та його представник не з'явились. Від адвоката ОСОБА_4 04.01.2022 надійшло клопотання про розгляд скарги без його участі, одночасно останній вимоги скарги підтримав у повному обсязі.
Дізнавач у судове засідання не з'явився, причини своєї відсутності, а також своє відношення до поданої скарги суду не повідомив, одночасно, стороною обвинувачення 06.01.2021 для огляду у судовому засіданні надані матеріали кримінального провадження №12021226200001435 від 06.08.2021.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України, неявка суб'єкта оскарження не є перешкодою для розгляду слідчим суддею скарги, поданої у порядку, передбаченому главою 26 вказаного кодексу. У зв'язку з цим, слідчим суддею, з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, визнано можливим розглянути її за відсутності представників сторони обвинувачення.
Згідно з ч.4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалося, у зв'язку з неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Дослідивши скаргу та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні заявником, потерпілим, його представником чи законним представником може оскаржуватися рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження.
Згідно зі ст.304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть подаватися особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Доказів на підтвердження дати вручення постанови про закриття кримінального провадження слідчим не надано, відповідні дані у матеріалах досудового розслідування відсутні, отже при вирішенні питання щодо додержання строків подачі скарги, слідчий суддя бере до уваги доводи скаржника та вважає, що строк, передбачений ч.1 ст. 304 КПК України, не пропущено.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що дізнавачем проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.08.2021 за №12021226200001435 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, за фактом спричинення 07.07.2021 тілесних ушкоджень ОСОБА_3 .
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що між останнім, а також громадянами ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 07.07.2021 мав місце конфлікт, що переріс у бійку, під час якої, як вказує потерпілий, він отримав тілесні ушкодження.
Відповідно до ст.215 КПК України досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання у порядку, передбаченому цим Кодексом. Зазначена норма, як і в цілому положення глави 19 КПК України, визначають форму та регламентують порядок проведення досудового слідства, однак не встановлюють переліку процесуальних та слідчих дій, які обов'язково належить здійснити в ході досудового розслідування для його закінчення. Орган досудового розслідування у залежності від описаних заявником обставин, в яких останній вбачає ознаки кримінально-караних діянь, на власний розсуд визначає обсяг перевірочних дій, достатній, за переконанням слідчого чи прокурора, для прийняття мотивованого рішення у відповідності до положень ст.ст. 283, 284 КПК України.
Так, дізнавачем під час досудового розслідування допитаний в якості потерпілого ОСОБА_3 , який вказав на обставини отримання ним травм, та осіб, які до цього причетні, а також навів відомості про вартість робіт з ремонту належного йому транспортного засобу, який було пошкоджено під час подій, що розслідуються. Під час допиту потерпілий, крім іншого, надав свідчення про наявність сімейного конфлікту між ним та ОСОБА_7 , однією з причин цього конфлікту потерпілий визначив невідповідність міркувань про порядок участі у вихованні спільної дитини - ОСОБА_8 , щодо якої наявне рішення органу опіки і піклування, яким визначені дні зустрічей батька з дитиною. Крім того, потерпілий показав, що інцидент, який мав місце 07.07.2021, розпочався, коли він пішов до автомобілю, маючи намір забрати з нього «беговел» доньки, при цьому, ОСОБА_7 , з незрозумілих потерпілому причин, почала його звинувачувати у викраденні дитини, у подальшому потерпілому було спричинені тілесні ушкодження, при цьому останній травм нікому не завдавав, а лише захищався.
Крім того, щодо обставин події в якості свідка дізнавачем допитаний ОСОБА_9 , який, крім іншого, надав свідчення про наявність сімейного конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , однією з причин цього конфлікту свідок за власними міркуваннями визначив невідповідність поглядів останніх про порядок участі у вихованні спільної дитини - ОСОБА_8 , щодо якої наявне рішення органу опіки і піклування, яким визначені дні зустрічей батька з дитиною. Крім того, свідок показав, що конфлікт розпочався між ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , коли перший пішов до машини для того, щоб взяти велосипед дочки, у цей час ОСОБА_7 , вважаючи, що ОСОБА_10 хотів забрати від неї до себе ОСОБА_8 , безпричинно почала вигукувати, що її дитину викрадають. У подальшому ОСОБА_6 наносились ОСОБА_3 удари ногами у живіт, а ОСОБА_7 останньому заподіяно тілесні ушкодження у вигляді подряпин. Сам ОСОБА_3 нікого не бив, а лише блокував удари.
Щодо обставин події в якості свідка дізнавачем допитана ОСОБА_11 , яка, крім іншого, надала свідчення про наявність сімейного конфлікту між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , однією з причин цього конфлікту свідок за власними міркуваннями визначила невідповідність поглядів останніх про порядок участі у вихованні спільної дитини - ОСОБА_8 , щодо якої наявне рішення органу опіки і піклування, яким визначені дні зустрічей батька з дитиною. Одночасно свідок вказала на ОСОБА_3 як на винуватця конфлікту, оскільки, на їх думку, останній хотів забрати від матері до себе ОСОБА_8 , а у подальшому, не реагуючи на заперечення та зауваження, спричинив тілесні ушкодження свідкові, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , при цьому від вказаних осіб тілесних ушкоджень у відповідь не отримував.
Відомості, що не суперечать даним протоколу допиту ОСОБА_11 , навів у своїх поясненнях ОСОБА_6 .
Дізнавачем у якості свідка допитано ОСОБА_7 , яка надала свідчення щодо обставин події, яка мала місце 07.07.2021 за її участі. Так, з відповідного протоколу допиту вбачається, що між свідком та потерпілим наявний сімейний конфлікт, однією з причин якого є невідповідність міркувань про порядок участі у вихованні спільної дитини - ОСОБА_8 , щодо якої наявне рішення органу опіки і піклування, яким визначені дні зустрічей батька з дитиною. Одночасно свідок вказала на ОСОБА_3 як на винуватця конфлікту, оскільки, на їх думку, останній хотів забрати від неї до себе ОСОБА_8 , а у подальшому, не реагуючи на заперечення та зауваження, спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_11 , ОСОБА_6 та свідкові, при цьому від вказаних осіб тілесних ушкоджень у відповідь не отримував.
Також, під час досудового розслідування дізнавачем допитано в якості свідка очевидця подій ОСОБА_12 . Останній показав, що бачив, як жінки кричали « ІНФОРМАЦІЯ_1 », один чоловік посадив дитину на заднє сидіння автомобіля, та почав бійку, а саме - дістав зі своєї сумки газовий балончик та направив його у бік іншого чоловіка, який стояв поряд. Чоловік декілька разів приснув, та газ поширився на всіх, хто був поряд. У подальшому ці двоє чоловіків почали битись між собою.
Дізнавачем, оглянуто відеозапис, наданий свідком ОСОБА_9 , на якому зафіксовані обставини події, що відбулась 07.07.2021, а також учасники цієї події, про що складено протокол від 19.10.2021.
Крім того, дізнавачем, оглянуто відеозапис, наданий ТОВ «Велмарт» на якому зафіксовані обставини події, що відбулась 07.07.2021, про що складено протокол від 19.10.2021.
Також, дізнавачем, на підставі добровільної згоди ОСОБА_11 оглянуто мобільний телефон останньої, що містить відеозаписи, на яких зафіксовані обставини події, яка мала місце 07.07.2021, про що складено протокол огляду предметів від 20.10.2021.
Одночасно, дізнавачем, на підставі добровільної згоди ОСОБА_6 оглянуто мобільний телефон останнього, що містить відеозаписи, на яких зафіксовані обставини події, яка мала місце 07.07.2021, про що складено протокол огляду предметів від 20.10.2021.
У кримінальному провадженні дізнавачем призначено та, у подальшому, експертом Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи проведено судову медичну експертизу, висновком якої встановлено неможливість вирішення питання про ступень тяжкості отриманих потерпілим тілесних ушкоджень, що передбачено приміткою до п.4.6 «Правил судово-медичного визначення ступенів тяжкості тілесних пошкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6. Так, з висновку судової медичної експертизи від 03.09.2021 №09/1402-С/2021 вбачається, що експертному дослідженню підлягала надана ОСОБА_3 медична документація, відповідно до якої останньому діагнози «Забій тканин черевної стінки» та «Забій м'яких тканин лівого плеча» поставлено на підставі суб'єктивних факторів (скарг пацієнта), а не об'єктивних даних (наявних тілесних ушкоджень у відповідних областях тіла).
Під час досудового розслідування проведено два слідчих експерименти з метою перевірки свідчень ОСОБА_11 та ОСОБА_7 .
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України дізнавач за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
З огляду на викладене, дізнавач, вбачаючи, що матеріали кримінального провадження давали змогу прийняте обґрунтоване та законне процесуальне рішення, за результатами проведеного досудового розслідування виніс постанову від 28.10.2021 про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Аналізуючи на предмет законності та обґрунтованості прийняте процесуальне рішення, слідчий суддя зауважує, що відповідно до змісту п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається, зокрема, у разі, якщо встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення.
В той же час кримінальне процесуальне законодавство України визначає можливість прийняття такого рішення лише після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження й оцінки дізнавачем показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності.
Відповідно до положень ч.2 ст.91 КПК України доказування при проведенні досудового розслідування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Положеннями ч.2 ст.9 КПК України встановлено, що слідчий зобов'язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Постанова дізнавача, у розумінні вимог п.2 ч.5 ст.110 КПК України, окрім іншого, повинна містити виклад встановлених дізнавачем обставин, які є підставою для прийняття рішення про закриття кримінального провадження, а також мотиви прийнятого рішення, його обґрунтування з посиланням на положення КПК України.
У свою чергу, слідчий суддя, на якого кримінальним процесуальним законодавством України покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.
Під закриттям кримінального провадження розуміють таке закінчення досудового розслідування, яке здійснюється за наявності обставин, які виключають подальше провадження, або підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Відсутність у діянні складу кримінального правопорушення застосовується, коли встановлено, що подія, з приводу якої проводиться розслідування, мала місце, була результатом діянь певної особи, проте це діяння не є кримінальним правопорушенням внаслідок: а) відсутності хоча б одного з елементів складу правопорушення (об'єкта, суб'єкта, об'єктивної та суб'єктивної сторін); б) непричетності особи до кримінального правопорушення.
Частиною першою ст.125 КК України передбачено відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження.
З об'єктивної сторони злочин характеризується діянням, у вигляді активних дій, спрямованих на заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого, наслідком у вигляді легкого тілесного ушкодження (ч.1 ст.125) чи легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності (ч.2 ст.125), а також причинно-наслідковим зв'язком між зазначеним діянням та вказаним наслідком. Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння фізичної шкоди у вигляді наслідків, зазначених у ч.ч.1 або 2 ст.125 КК України, у зв'язку з цим має матеріальний склад.
Таким чином, з об'єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ст.125 КК України, яке має матеріальний склад злочину, характеризується наступними обов'язковими ознаками: 1) діянням (дією або бездіяльністю), спрямованим на заподіяння легкого тілесного ушкодження; 2) наслідком у вигляді спричинення легкого тілесного ушкодження; 3) причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідком.
Відповідно до ст.2 КК України Підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом
Таким чином, відсутність обов'язкової ознаки елементу складу злочину тягне за собою відсутність елементу складу злочину, а відсутність елементу складу злочину - відсутність складу злочину у цілому.
Дізнавач, під час досудового розслідування встановив неможливість визначення ступеня тяжкості отриманих потерпілим тілесних ушкоджень. При цьому, під час проведення відповідної експертизи (яка відповідно до п.2 ч.2 ст.242 КПК України у цій категорії кримінальних проваджень - є обов'язковою) експерту представлені медичні документи, надані самим потерпілим. Таким чином, дізнанням констатовано відсутність наслідку, як обов'язкової ознаки об'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, що тягне за собою закриття кримінального провадження.
За таких обставин, всім доводам ОСОБА_10 надана правова оцінка.
У відповідності до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Такий же постулат є однією із загальних засад кримінального провадження, закріплений у ст. 17 КПК України та є однією зі складових презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.
Органом досудового розслідування виконані усі необхідні слідчі дії для розслідування вказаного заявником факту, проведення інших слідчих дій не вбачається за необхідне, оскільки зібрана сукупність доказів є цілком достатньою для прийняття остаточного процесуального рішення, крім того, наявні докази не дають підстав повідомити про підозру будь-кому з учасників конфлікту, який мав місце 07.07.2021 про підозру відповідно до вимог ст.ст.277, 278 КПК України.
Відповідно до вимог ст.2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Враховуючи наведені обставини та дослідженні матеріали провадження, слідчий суддя доходить до висновку, що під час досудового розслідування дізнавачем виконані всі необхідні слідчі дії для встановлення істини у справі, внаслідок чого встановлено відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, внаслідок чого прийнято обґрунтоване рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.
Разом з цим, на переконання слідчого судді проведення у кримінальному провадженні будь-яких інших слідчих дій не вплине на факт відчутності обєктивної сторони кримінального проступку по якому здійснюється дізнання, що свідчить про необхідність закриття кримінального провадження.
Перевіряючи законність винесення дізнавачем постанови про закриття кримінального провадження слідчий суддя, з огляду на змагальність кримінального провадження, у першу чергу орієнтується на доводи скаржника.
Так, представник потерпілого, обґрунтовуючи скаргу, вказує на непроведення повторної судової медичної експертизи, слідчого експерименту та одночасних допитів потерпілого та свідків, показання яких мають суперечності
При цьому, вказаний представник не зазначає, у зв'язку з чим є необхідність провести повторну судову медичну експертизу, чому висновки вже проведеної експертизи не можна брати до уваги. Не зазначає скаржник і про надання дізнавачу та експерту інших, не врахованих під час первинної експертизи, медичних документів. З матеріалів кримінального провадження також не вбачається, що потерпілий (його представник) звертались до дізнавача чи слідчого судді із клопотанням щодо призначення повторної судової медичної експертизи та їм відмовили за наслідками розгляду відповідного клопотання.
Щодо доводів скаржника про непроведення слідчого експерименту, слідчий суддя зауважує, що у кримінальному провадженні проведено два слідчих експерименти. При цьому, представник потерпілого не зазначає, які саме обставини підлягають перевірці за допомогою цієї слідчої дії та з ким вона б мала, на його думку, проводитися.
Щодо проведення одночасних допитів між свідками та потерпілим, що давали суперечливі показання, слідчий суддя зауважує, що до матеріалів кримінального провадження долучені відеозаписи події, що розслідується, дізнавачем відповідні відеозаписи оглянуті, та вони у повній мірі усувають протиріччя, що виникли внаслідок допитів різних учасників кримінального провадження.
За таких обставин, скарга представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 - за наведених останнім обґрунтувань не може бути задоволена.
При цьому, слідчий суддя зауважує, що прийняття процесуального рішення про відсутність складу проступку, передбаченого ст.125 КК України, не свідчить, що у діях учасників вищевказаного конфлікту відсутній склад будь-якого кримінального правопорушення. За наявності законодавчо визначених підстав, має бути розпочате кримінальне провадження, під час якого мають розслідуватися інші кримінальні правопорушення (наприклад, передбаченні ст.ст.126, 296 КК України тощо).
Керуючись ст.ст. 107, 110, 214, 303 - 307, 309, 376 КПК України,-
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , на постанову старшого дізнавача Харківського РУП №2 ГУ НП в Харківській області ОСОБА_5 від 28.10.2021 про закриття кримінального провадження №12021226200001435 від 06.08.2021 - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали проголошено 17.01.2022 об 11:00 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1