Справа №932/1194/21
Провадження № 2/932/315/21
04 січня 2022 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Кудрявцевої Т.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, про стягнення моральної шкоди у зв'язку із незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, -
10 лютого 2021 року позивач звернувся до суду із даним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15.05.2020 року старшим інспектором УПП в Дніпропетровській області ДПП майором поліції Жигір С.О. було складено у відношенні нього протокол №115697 про адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП, який в подальшому був направлений до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська для прийняття остаточного рішення по справі. Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 27.10.2020 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.12.2020 року, провадження відносно нього закрито за відсутності в його діях складу та події адміністративного правопорушення. Він вважає, що працівниками поліції відносно нього фактично були вчинені протиправні дії, оскільки складений ними протокол про адміністративне правопорушення був незаконним та необґрунтованим, чим йому заподіяна моральна шкода. Працівники УПП, склавши протокол про адміністративне правопорушення, ініціювали відносно нього адміністративне переслідування без достатніх на це підстав, витрата тривалого часу на подальше судове провадження та доведеність своєї невинуватості, емоційний дискомфорт пов'язаний із безпідставним судовим переслідуванням ініційованим УПП.
Позивач зазначає, що право на відшкодування шкоди та порядок такого відшкодування прямо передбачений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», статтями 23, 1176 ЦК України. Зазначає, що, враховуючи глибину його фізичних та душевних страждань, характер та тривалість їх немайнових втрат, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди та враховуючи вимоги розумності і справедливості, він вважає розумним, виваженим та справедливим визначити суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 6000,00 грн.
Посилаючись на зазначене, позивач просить стягнути з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 6000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади Департаменту патрульної поліції та понесені ним судові витрати, які складаються із витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 3500грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2021 року суддя Кудрявцева Т.О. була визначена для розгляду даної справи.
Ухвалою судді від 10.02.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
15.04.2021 року від УПП в Дніпропетровській області ДПП до суду надійшов Відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнав позовні вимоги та просив відмовити у їх задоволенні. У відзові посилаються на те, що протокол про адміністративне правопорушення є одним з можливих доказів по справі про адміністративне правопорушення, який поряд з іншими доказами, як то пояснення свідків чи висновок лікарів, призначений для встановлення дійсних обставин справи судом, до якого для подальшого розгляду та прийняття рішення надсилається зібраний уповноваженою особою адміністративний матеріал. Поліцейські діяли в межах наданих їм повноважень та в спосіб, встановлений чинним законодавством. Дії поліцейських зі складання адміністративних матеріалів, зокрема щодо позивача, не визначені чинним законодавством як неправомірні чи незаконні, а також не визнанні такими уповноваженими органами у встановленому порядку. Відтак, твердження позивача в його позовній заяві про незаконність дій поліцейських за таких умов є надуманими та безпідставними. Розмір відшкодування моральної шкоди повинен ґрунтуватись на певних доказах. Доказами в даному випадку можуть служити, зокрема, певні документи, в тому числі підтвердження запису до психолога, якщо таким чином обґрунтовуються душевні переживання особи. Проте, будь яких аргументованих доказів заподіяння моральної шкоди, її розміру та причинно-наслідкового зв'язку між діями певних осіб й заподіянням такої шкоди позивачем не надано.
16.04.2021 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача, в якому він зазначає, що твердження представника УПП в своєму відзові є помилковими, оскільки на підставі ст.1 Закону №266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди з підстав, які визначені ст.ст. 2 та 4 Закону №266/94-ВР. Статтями 2 та 4 Закону №266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення. Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження. Разом з тим, це не спростовує того, що такими діями йому не завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди проводиться незалежно від того, чи застосовувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом, тощо. Вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
22.04.2021 року від Державної казначейської служби України до суду надійшов Відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнав позовні вимоги та просив відмовити у їх задоволенні. У відзові посилаються на те, що ст.1176 ЦК України встановлюється вичерпний перелік випадків, умов та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, а також визначає органи на які покладається вчинення дій по забезпеченню відшкодування шкоди, завданої громадянинові, та пов'язані з цим обов'язки зазначених органів. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду дає лише встановлена незаконність дій посадових осіб вказаного органу. Незаконність у діях органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду повинна виражатися у недотримання чи порушення цими органами встановлених законодавством певних правил і норм. Факт закриття адміністративної справи не є доказом неправомірності дій. В даному випадку для відшкодування шкоди державою необхідно обставини, що доводять наявність порушеного права позивача та неправомірність у діях Управління патрульної поліції. Позивачем у позовній заяві зазначено, що йому завдано моральну шкоду, але підтверджуючих доказів за нормою ст. 81 ЦПК України зазначеного розміру відшкодування суду не надає. Перед подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди в рамках цивільного судочинства позивач повинен вирішити питання про законність чи незаконність дій чи бездіяльності органів УПП щодо винесення постанови. Оскільки рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб вважаються правомірними, поки не встановлено протилежного, а зазначений факт може бути встановлений в порядку адміністративного судочинства, висновок суду про заподіяння позивачеві моральної шкоди неправомірними діями працівників УПП не можна визнати законним та обґрунтованим.
18.06.2021 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення від позивача, в яких він просить суд звернути увагу на правову позицію Верховного суду, яка викладена у постанові від 09.06.2021 року по справі № 726/837/20.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про часткове задоволення позову, з таких підстав.
Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами 1, 2 ст. 5 передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується доказами, 15.05.2020 року в м.Дніпро старший інспектор УПП в Дніпропетровській області ДПП майор поліції Жигір С.О. склав відносно ОСОБА_1 протокол серії ДПР18 №115697, зі змісту якого вбачається, що 14 березня 2020 року о 14 год. 52 хв. у м. Дніпрі, на вул. Енергетичній, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Інфініті Q50» д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті з пров. Енергетичним, виконуючи обгін, допустив зіткнення з автомобілем «Шевроле Лачеті» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який виїжджав на дане перехрестя з пров. Енергетичного. Внаслідок ДТП пошкоджено транспорті засоби, при цьому ОСОБА_1 порушив вимоги п. 14.6 (а) Правил дорожнього руху України.
Постановою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 27 жовтня 2020 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.12.2020 року, провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вказана постанова Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 27 жовтня 2020 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.12.2020 року, набрала законної сили і встановлені нею обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної цивільної справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, і відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Загально-конституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема, щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України, статті 1173-1176 ЦК України, Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, щол здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державною лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами, що передбачено статтями 1173, 1174 ЦК України.
На підставі ст.1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" в особі виникає право на відшкодування моральної шкоди з підстав, які визначені статтями 2, 4 цього Закону.
Статтями 2, 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження, в тому числі складали рапорти, протокол про адміністративне правопорушення, отримували пояснення. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Як вбачається з позовної заяви та встановлено судом, у даній цивільній справі підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення відносно позивача у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, що свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, зважаючи на те, що відшкодування здійснюється незалежно від вини.
Аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного суду у складі Верховного Суду від 10.01.2019 року в справі № 532/1243/16-ц (провадження № 61-34251св18)) від 26.02.2020 року в справі № 142/143/17 (провадження № 61-5739св19), від 09.06.2021 року у справі 726/837/20, а також об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 569/1799/16-ц, і відповідно до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України ці висновки щодо застосування відповідних норм права суд враховує при виборі і застосування норми права до правовідносин у даній цивільній справі.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 10-1постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз'яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, стаття 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має залучити як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
Статтею ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
За приписами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Згідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218-221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції).
Статтею 1 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що Національна поліція України це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що уповноважений працівник поліції при складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення не діє як самостійний суб'єкт власних повноважень, а діє від імені Національної поліції, яка є центральним органом виконавчої влади. Шкода ж, завдана посадовою або службовою особою органу державної влади, відшкодовується державою незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України), що спростовує посилання представника відповідача патрульної поліції про необхідність встановлення судовим рішенням вини в діях поліцейського при складанні ним протоколу про адміністративне правопорушення у завданні позивачу моральної шкоди як обов'язкової підстави для компенсації моральної шкоди.
Підсумовуючи вищезазначені обставини в даній справі та застосовуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, суд прийшов до висновку, що захист порушеного права позивачем обрано у вірний спосіб.
Як зазначається у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95, N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
З огляду на встановлені судом обставини та наведені вимоги чинного законодавства, суд вважає, що незаконними діями старшого інспектора УПП в Дніпропетровській області ДПП майора поліції Жигір С.О. по складанню відносно ОСОБА_1 вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення позивачу дійсно була заподіяна моральна шкода, яка полягає в заподіяних йому душевних стражданнях, яких він зазнав під час та в зв'язку із складанням вказаного протоколу; в його перебуванні у стані нервозності у зв'язку з зазначеним, витрата тривалого часу на подальше судове провадження та доведеність своєї невинуватості, емоційний дискомфорт пов'язаний з фактичним судовим переслідуванням з вини Управління патрульної поліції, що завдало йому моральних страждань. Розмір заподіяної моральної шкоди позивач оцінив у сумі 6000,00 грн.
При визначення розміру відшкодування моральної шкоди позивачу, відносно якого було складено працівниками поліції протокол за ст.124 КУпАП, за яким судом провадження у справі закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, виходячи з характеру, способу порушення прав позивача як людини і громадянина незаконними діями старшого інспектора УПП в Дніпропетровській області ДПП майора поліції Жигір С.О., з метою компенсувати понесені ним моральні страждання суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги позивача та зобов'язати Державну казначейську службу України списати в безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1500 грн. 00 коп. на відшкодування завданої моральної шкоди, частково задовольнивши позовні вимоги позивача.
При цьому, визначаючи розмір компенсації позивачу моральної шкоди, суд керується принципами виваженості, розумності та справедливості, враховує правовідносини, що склалися між сторонами, та виходить з характеру та обсягу душевних страждань, яких позивач зазнав, їх тривалості та враховує, що мова йде про розумне і справедливе відшкодування (компенсацію) моральної шкоди, якої б вистачило для морального задоволення позивача, а не про покарання відповідача за неправомірні дії, що не відповідало б засадам цивільного законодавства, визначеним статтею 2 ЦПК України. Решта частини позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.
Також, у позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь понесені по справі витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.
Відповідно до положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Заявлені стороною позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката Чіп Я.М. в сумі 3500,00 грн., які підтверджені квитанцією, підлягають задоволенню.
Відповідно дост.141 ЦПК України, беручи до уваги, що позивач був звільнений від сплати судового збору за подання цього позову до суду, його позов задоволений частково, суд вважає необхідним судові витрати зі сплати судового збору у цій справі віднести за рахунок держави.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, Державної казначейської служби України, про стягнення моральної шкоди у зв'язку із незаконним притягненням до адміністративної відповідальності - задовольнити частково.
Зобов'язати Державну казначейську службу України (код ЄДРПОУ 37567646) списати в безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошові кошти в сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп. на відшкодування завданої моральної шкоди та понесені витрати по справі на оплату професійної правничої допомоги в сумі 3500 грн., а всього 5000 грн. (п'ять тисяч грн).
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні решти частини позовних вимог.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Кудрявцева