Справа №639/287/20
Провадження № 1-кс/639/55/22
19 січня 2022 року м. Харків
Суддя Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву про самовідвід слідчого судді ОСОБА_3 при розгляді справи № 639/287/20, провадження № 1-кс/639/52/22 за клопотанням прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №42019221430000469 від 25.11.2019 року,
встановив:
10.01.2022 року на розгляд до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №42019221430000469 від 25.11.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, виявленого та вилученого в період з 28.04.2021-29.04.2021 за результатом проведеного обшуку в нежитлових приміщеннях другого та третього поверхів АТ «МЕГАБАНК» за адресою: м. Харків, вул. Алчевських, 30.
Згідно з протоколом автоматичного визначення слідчого судді 10.01.2022 року справа надійшла до провадження слідчого судді ОСОБА_3 ..
Разом з тим, 14.05.2021 року ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м Харкова ОСОБА_3 , задоволено клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна за матеріалами кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42019221430000469 від 25.11.2019 року, за ознаками кримінально™ правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України (справа № 639/287/20, провадження № 1-кс/639/866/21).
25.10.2021 року ухвалою Апеляційного суду Харківської області частково задоволено апеляційну скаргу представника АТ "Мегабанк" - адвоката ОСОБА_5 .
Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 14.05.2021 р. скасовано в частині задоволення клопотання прокурора Харківської обласної прокуратурі ОСОБА_4 про арешт майна та постановлено нову ухвалу, якою вищевказані клопотання у відповідній частині повернути прокурору та встановлено строк в 72 години для усунення недоліків.
Доводи прокурора в клопотанні від 10.01.2022 року (справа № 639/287/21 провадження № 1-кс/639/52/22) фактично аналогічні тим, що були предметом розгляд слідчим суддею ОСОБА_3 клопотання прокурора по справі № 639/287/21 провадження № 1-кс/639/866/21.
У зв'язку з чим слідчий суддя ОСОБА_3 заявив самовідвід відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.75, ст.ст.80,81 КПК України.
В судове засідання при розгляді питання про самовідвід учасники судового провадження не прибули, їх неявка не перешкоджає розгляду зазначеного питання.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.81 КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Враховуючи вищезазначене, існує об'єктивний критерій щодо сумніву у безсторонності слідчого судді ОСОБА_3 під час розгляду вказаного клопотання.
При вирішенні заяви про відвід, суд, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», застосовує Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Важливою процесуальною гарантією реалізації права кожної людини на справедливий розгляд незалежним і безстороннім судом у кримінальному провадженні України є інститут відводів (самовідводів) професійних суддів.
Відповідно до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 р., передбачає, що суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи у тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності (неупередженості) має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартиненко проти України» від 10 грудня 2009 року, зазначено, що наявність безсторонності має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Веттштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» від 10 червня 1996 року). Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
У контексті об'єктивного критерію, окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» (заява №16695/04) рішення від 15 липня 2010 року (набуло статусу остаточного від 15 жовтня 2010 року), п.п. 28-32).
Враховуючи практику ЄСПЛ, положення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ч.1 ст.21 КПК України, зазначені обставини є підставою для самовідводу судді ОСОБА_3 при розгляді справи №639/287/20, провадження №1-кс/639/55/22, оскільки відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, у зв'язку з чим заява підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 75, 80, 81 КПК України,
постановив:
Заяву про самовідвід слідчого судді ОСОБА_3 при розгляді справи № 639/287/20 за клопотанням прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №42019221430000469 від 25.11.2019 року - задовольнити.
Клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №42019221430000469 від 25.11.2019 року (справа №639/287/20, провадження №1-кс/639/55/22), передати до канцелярії Жовтневого районного суду м. Харкова для автоматизованого розподілу з урахуванням спеціалізації суддів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1