КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/3915/21
Провадження № 2/552/44/22
12.01.2022 року Київський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого судді - Шаповал Т.В.,
при секретарі - Дубовик І.О.,
за участі:
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення участі у вихованні дитини та спілкуванні з ним батька,-
Позивач ОСОБА_1 21.07.2021 року звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення участі у вихованні дитини та спілкуванні з ним батька.
Посилався на те, що 08.06.2012 року він з відповідачем ОСОБА_4 зареєстрували шлюб. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_6 . 17.10.2014 року шлюб між ними було розірвано. Зазначив, що їх син залишився проживати разом із своєю матір'ю. Зазначив, що він має бажання спілкуватися з рідним сином, однак відповідачі в добровільному порядку не дозволяють йому бачитись із ним. Тому він звертався із заявою до служби у справах дітей для визначення йому днів та часу для спілкування з сином. ОСОБА_4 , та її мати ОСОБА_5 , яка не є опікуном, чинять перешкоди його побаченням з сином, не відповідають на телефонні дзвінки, не виконують відповідне рішення виконавчого комітету, не дають йому можливості бачитися з сином та приймати участі у його вихованні. Посилався на те, що він бажає виконувати свої батьківські обов'язки в повній мірі, приймати активну участі у вихованні сина, спілкуватись з ним, проявляти свою батьківську любов та турботу особисто, але йому усіма можливими способами перешкоджають цьому.
Просив суд зобов'язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з сином - ОСОБА_7 ..
Встановити ОСОБА_1 для участі у вихованні, розвитку та спілкуванні з неповнолітнім сином ОСОБА_7 , такі способи участі у вихованні сина, як побачення щочетверга з 15.00 до 20.00 години та щонеділі з 10.00 до 20.00 години кожного місяця.
Ухвалою від 26 липня 2021 року провадження у зазначеній справі було відкрито та призначено справу до підготовчого судового засідання.
17.08.2021 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву. Зазначила, що ОСОБА_5 не може бути відповідачем у такій справі, адже не є законним представником ОСОБА_7 , а тому її проживання разом з ним, не вказує на можливість її впливу на порядок побачень чи визначення їх порядку, адже у даній справі єдиними сторонами спору є батьки дитини. Зазначила, що відповідачі не чинять умисних перешкод у спілкуванні з дитиною позивачеві, а відповідні обмеження у побаченнях зумовлені станом здоров'я дитини та світовою пандемією. Також посилалась на те, що вимоги позивача щодо його побачень з ОСОБА_8 не відповідають фізичним можливостям дитини та його стану здоров'я. Зазначила, що на думку матері дитини, комфортним та достатній на даний час для дитини і для батьків буде визначений органом місцевого самоврядування графік побачень з дитиною, згідно рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтава рада від 2014 року. Просила суд у задоволенні позову відмовити.
30.09.2021 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив. Зазначив, що він має бажання спілкуватись із дитиною та приймати участь у його вихованні, однак він не має змоги це робити, оскільки відповідачкі позбавляють його цього права. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
09.09.2021 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшли заперечення на відповідь на відзив. Зазначила, що відповідачки жодного разу не відмовляли ОСОБА_1 у відвідуванні дитини без поважних причин, а тому просила суд у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 06.12.2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити. Не заперечували проти визначення часу для спілкування з дитиною, який вказано в висновку виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради від 09.11.2021 року.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 зазначила,що вони не заперечують дні та час визначений у висновку виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради від 09.11.2021 року..
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, належним чином повідомлена про день і час розгляду справи.
У судове засідання відповідач ОСОБА_5 не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі.
У судове засідання третя особа Полтавський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді свого представника не направили, попередньо надали заяву про розгляд справи без участі їх представника.
У судове засідання третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради свого представника не направили, попередньо надали заяву про розгляд справи без участі їх представника.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 08.01.2013 року./а.с.9/
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17.10.2014 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано./а.с.11/
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 15.11.2013 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_9 аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 15.11.2013 року і до досягнення дитиною повноліття./а.с.10/
Також, судом встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має захворювання, а саме гострий лімфобластний лейкоз (рак крові), комплексна ремісія, вторинна імунна дисфункція, вторинна тромбоцитопенія./а.с.34/
Згідно ст.151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Статтею 159 СК України визначено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Твердження позивача про чинення йому відповідачами перешкод у спілкуванні з дитиною, участі у вихованні не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідач факт чинення перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною заперечує.
Будь-яких доказів того, що позивач належним чином виконував рішення виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради від 11.02.2014 року, що він постійно з 11.02.2014 року по теперішній час з'являвся на зустріч до дитини у визначені органом опіки та піклування дні та час, в матеріалах справи відсутні.
При цьому, позивач в судовому засіданні підтвердив, що не завжди приходив на зустріч з дитиною.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи справу на підставі наданих сторонами доказів, враховуючи відсутність переконливих доказів чинення позивачу відповідачами перешкод у спілкуванні з дитиною та перешкод в його участі у вихованні дитини, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог в цій частині.
Однак, судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу виконання встановленого рішенням Виконавчого комітету Київської районної у м.Полтаві ради від 11 лютого 2014 року №41 «Про визначення участі батька у вихованні дитини» способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Принцип «найкращих інтересів дитини» є пріоритетним при вирішенні справ цієї категорії.
Частиною третьою статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
За змістом частин першої - третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Суд, встановлюючи спосіб спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
За змістом частини другої статті 159 СК України суд визначає способи у вихованні дитини (періодичні чи систематичні, побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Судом встановлено, що між сторонами виникли та виникають непорозуміння та суперечки щодо способу участі батьків у вихованні дитини.
Висновком виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, як органу опіки та піклування щодо визначення порядку участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,затвердженого рішенням виконавчого комітету Київської районної в м. Полтави ради №315 від 09.11.2021 року, орган піки та піклування, вважає за доцільне встановити час для спілкування батьку ОСОБА_1 у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким способом:
- протягом двох місяців, враховуючи адаптаційний період звикання дитини до батька, щосереди та щонеділі з 15.00 год. до 18.00 год. у присутності матері ОСОБА_4 ;
- після спливу двох місяців, щосереди та щонеділі з 15.00 год. до 18.00 год., враховуючи бажання дитини, без присутності матері.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок органу опіки і піклування має базуватися на достовірній інформації про усі фактичні обставини, які можуть мати істотне значення, та ретельному їх з'ясуванні. Такий висновок є рекомендаційним, тому суд може постановити інше рішення, ніж пропонує орган опіки та піклування.
Дитина повинна зростати в умовах турботи, під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної і матеріальної забезпеченості. Разом з тим батько зобов'язаний брати участь у вихованні дитини і має право на особисте спілкування з ним, а матір, яка проживає з дитиною, не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні.
Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи , приходить до висновку, що вимоги позивача про його участь у вихованні та спілкуванні з дітьми є обґрунтованими, проте бажаний ним спосіб такої участі не у повній мірі відповідає інтересам дитини.
Також, суд зауважує, що негативний вплив на психоемоційний стан малолітнього та його розвиток спричиняють конфлікти, які виникають між його батьками на ґрунті неприязних стосунків, мимовільним свідком яких він є.
Таким чином, уникнути впливу на малолітнього сина указаних психотравмуючих факторів можливо шляхом установлення побачень батька з сином без присутності матері, після спливу двох місяців адаптаційного періоду.
Вік ОСОБА_7 - 9 років, свідчить про досягнення ним певного ступеня розвитку, який, дозволяє йому перебувати окремо від матері, але під наглядом дорослої людини певний проміжок часу, що не може завдати дитині істотної шкоди.
Відповідач має постійне місце роботи, забезпечений житлом, має стабільний дохід, позитивно характеризується.
Отже, виходячи з інтересів дитини, враховуючи обставини справи, а також вік дитини, стан його здоров'я, психологічний стан дитини, відсутність спілкування з батьком тривалий час, думку матері дитини та з урахуванням висновку виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, як органу опіки та піклування, суд вважає необхідним визначити ОСОБА_1 час для спілкування з малолітнім сином, таким способом: протягом двох місяців, після набрання законної сили рішенням суду, враховуючи адаптаційний період звикання дитини до батька, щосереди та щонеділі з 15.00 год. до 18.00 год. у присутності матері ОСОБА_4 ; після спливу двох місяців, щосереди та щонеділі з 15.00 год. до 18.00 год., враховуючи бажання дитини, без присутності матері.
Такий спосіб участі позивача у вихованні дитини відповідає інтересам малолітнього ОСОБА_7 , дозволяє налагодити психологічний контакт дитини з батьком. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, його розвитку, оскільки спілкування дитини з батьками, а батьків - з своїми дітьми, служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Крім того, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю обох батьків, що забезпечить її виховання в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Дане рішення не є перешкодою в подальшому визначити участь у вихованні дитини у інший спосіб, якщо зростання прихильності дитини до батька та належне виконання останнім своїх батьківських обов'язків обумовить це.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У ЦПК України визначено види судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. позивачем надано квитанцію №149 від 30.08.2021 року, витяг з договору від 21.07.2021 року.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076 -VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо,
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.
Суд, враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерії розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часткове задоволення позовних вимог, приходить до висновку, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 1500 грн..
Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача 1500 грн. на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 258,259,263-265 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення участі у вихованні дитини та спілкуванні з ним батька - задовольнити частково.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , час для спілкування з малолітньою дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким способом:
- протягом двох місяців, після набрання законної сили рішенням суду, враховуючи адаптаційний період звикання дитини до батька, щосереди та щонеділі з 15.00 год. до 18.00 год. у присутності матері ОСОБА_4 ;
- після спливу двох місяців, щосереди та щонеділі з 15.00 год. до 18.00 год., враховуючи бажання дитини, без присутності матері.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн..
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код не встановлено;
відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код не встановлено;
відповідач - ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код не встановлено;
третя особа - Полтавський міський центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, місцезнаходження: м. Полтава, вул. Соборності,36;
третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м. Полтаві ради, місцезнаходження: м. Полтава, вул. М.Бірюзова,1/2,кім.3,4,9.
Повний текст рішення виготовлено 20.01.2022 року.
Головуючий Т.В.Шаповал