Справа № 755/18879/21
Провадження № 2-о/185/45/22
20 січня 2022 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Перекопського М.М.,
за участю секретаря судового засідання Антощенка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту смерті та родинних відносин,
встановив:
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку окремого провадження з заявою, в якій просить: встановити факт родинних відносин, а саме що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Донецьку є батьком ОСОБА_1 ; встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Донецьку.
Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на день смерті проживав в місті Донецьк, що в свою чергу є тимчасово окупованою територією України. Через відмінність у написанні прізвищ померлого ( ОСОБА_3 ) та заявника ( ОСОБА_4 ) відсутнє підтвердження між ними родинних відносин.
Заявник у судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву, у якій просив розглянути справу без його участі, заявлені вимоги підтримав.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до п.1, п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами; про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
За приписами абз.2 ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
На підставі вищевикладеного, суд, оцінюючи належність, допустимість і достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається заявник, знайшли своє підтвердження, вважає вимогу заявника такою, що ґрунтується на вимогах закону, в зв'язку з чим підлягає задоволенню.
У відповідності до ст.2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв'язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.
На підтвердження факту смерті заявником подано копію свідоцтва про смерть, виданого установою, що розташована на окупованій території, згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Донецьку. Крім того, заявником надано суду копію довідки про причину смерті, виданої медичною установою, що розташована на окупованій території, згідно якої ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті - церебральний атеросклероз.
Оцінюючи письмові докази, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.
Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.
З огляду на викладене, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Донецьк.
Що стосується вимоги заявника в частині встановлення родинних відносин з померлим, то суд зазначає, що згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.
Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , складеного на-російській мові, « ОСОБА_5 родился ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ». Згідно копії паспорта заявника його ім'я на російській мові зазначено як " ОСОБА_5 "
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу 11 липня 2000 року зроблено запис за № 252.
Оцінюючи вищевказані докази, керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про наявність між заявником і померлим ОСОБА_2 родинних зв'язків як між сином і батьком, а відмінність у написанні їх прізвищ зумовлена різним перекладом з російської на українську мови.
Таким чином, заявлені вимоги заявника підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.293,294,315,317 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту смерті та родинних відносин - задовольнити.
Встановити факт смерті фізичної особи, а саме те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився в м. Донецьк, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Донецьк, причина смерті - церебральний атеросклероз.
Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 .
Рішення в частині встановлення факту смерті підлягає негайному виконанню.
Копію рішення направити до відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) для державної реєстрації факту смерті.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 26088676, м. Київ, вул. Верховної ради, буд.8/20.
Суддя М. М. Перекопський