Справа №359/521/22
Провадження №2-аз/359/1/2022
19 січня 2022 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Борець Є.О., ознайомившись зі змістом заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову,
встановив:
В січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою та посилається на те, що рішенням начальника 2-го ВІПС ВПС «Бориспіль-1» ОКПП «Київ» Остимчук К.В. від 18 січня 2022 року було відмовлено громадянину ОСОБА_2 у перетинанні державного кордону України на в'їзд в Україну. ОСОБА_1 вважає вказане рішення суб'єкта владних повноважень незаконним та має намір пред'явити адміністративний позов про його скасування. Тому ОСОБА_1 просить з метою забезпечення адміністративного позову зобов'язати начальника ОКПП «Київ» Трофіменка О.В. скасувати рішення начальника 2-го ВІПС ВПС «Бориспіль-1» ОКПП «Київ» Остимчук К.В. від 18 січня 2022 року.
Процесуальні правовідносини регулюються главою 2 «Адміністративна юрисдикція» та главою 10 «Забезпечення позову» розділу І «Загальні положення» КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.153 КАС України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заява - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Згідно з п.3 ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:
примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;
примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19, ч.2 ст.20 КАС України всі інші адміністративні справи, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, підсудні окружним адміністративним судам.
Згідно з ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з п.1 ч.3 ст.2 КАС України однією з основних засад (одним з принципів) адміністративного судочинства є верховенство права.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Зокрема, у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України» Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Повноваження суду на розгляд конкретної справи визначаються правилами юрисдикції.
Встановлено, що п.3 ч.1 ст.20 КАС України не поширюється на спірні право-відносини. Начальник 2-го ВІПС ВПС «Бориспіль-1» ОКПП «Київ» Остимчук К.В. є суб'єктом владних повноважень. На підставі п.1 ч.1 ст.19, ч.2 ст.20 КАС України спір про оскарження рішення про відмову іноземцю у перетинанні державного кордону України підсудний Київському окружному адміністративному суду. Ці обставини свідчать про те, що на підставі п.1 ч.1 ст.153 КАС України саме цьому адміністративному суду, а не Бориспільському міськрайонному суду, підсудна заява ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову.
Розгляд цієї заяви Бориспільським міськрайонним судом буде грубим перевищенням повноважень, визначених національним процесуальним законодавством, та призведе до прямого порушення п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Водночас, КАС України не передбачає дії суду у випадку пред'явлення заяви про забезпечення адміністративного позову з порушенням правил предметної юрисдикції. Подібні процесуальні правовідносини регулюються п.2 ч.1 ст.29 КАС України, згідно з якою суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З огляду на це суддя вважає, що з метою забезпечення законності заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову слід передати на розгляд Київського окружного адміністративного суду.
Керуючись п.1 ч.1, ч.2 ст.241, абз.2 ч.3 ст.243, ст.248 КАС України, суддя
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову передати на розгляд Київського окружного адміністративного суду.
Ухвала судді може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня оголошення судового рішення.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець