Справа № 359/9788/20
Провадження № 2/359/1333/2021
14 грудня 2021року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі :
головуючої судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Русан А.М.,
за участі позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши y відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_4 про стягнення аліментів та додаткових витрат на повнолітнього сина на період навчання, -
встановив :
09 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, яким просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина у зв'язку із навчанням у розмірі Ѕ частини згідно договору про надання освітніх послуг № 33655-д додаток 1 від 02.08.2019 року до закінчення навчання сином (31.07.2023 року) ОСОБА_4 щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду і до закінчення навчання 31 липня 2023 року; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання сина у зв'язку з навчанням у розмірі ј частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду і до закінчення навчання 31 липня 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач перебувала у зареєстро ваному шлюбі з ОСОБА_3 , в якому народилося двоє дітей - донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу діти проживають з позивачем за її місцем реєстрації. Син ОСОБА_4 навчається на денній формі навчання у вищому навчальному закладі «Університет економіки та права «КРОК» на ІІ курсі за спеціальністю «Туризм» відповідно до Договору про надання освітніх послуг № 33655-д від 02.08.2019 року. ОСОБА_4 навчається на платній основі, стипендію не отримує, термін закінчення навчального закладу за ступенем «Бакалавр» - липень 2023 року. Оплата за весь період навчання за 4 роки становить 68 800 грн. 00 коп.. ОСОБА_4 є повнолітнім, однак працювати та отримувати заробітну плату не має можливості, оскільки навчається на денній формі навчання, внаслідок чого потребує матеріальної допомоги. Відповідач добровільно сплачувати аліменти на утримання сина, який продовжує навчатись, відмовляється, у в'язку з чим син перебуває на повному утриманні позивача. Крім того, ОСОБА_1 несе додаткові витрати на утримання сина, пов'язані з необхідності купівлі одягу, підручників та сплати проїзду у громадському транспорті, які ОСОБА_3 у несенні яких батько також не приймає жодної участіУ зв'язку з цим, позивач змушена звернутися до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 02 липня 2021 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
Ухвалою суду від 21 вересня 2021 року у справі закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті.
Відповідач своїм процесуальним правом на подачу до суду відзиву на позов не скористався.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити. Разом з тим підтвердила факт сплати відповідачем 8600 грн. 00 коп. як Ѕ частину вартості навчання ОСОБА_4 у вищому навчальному закладі за період навчання протягом 2019 - 2020 років.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання до суду не з'явився, про причини неявки не повідомив, заяв чи клопотань на адресу суду не направив.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, а саме не заперечував щодо стягнення з ОСОБА_3 аліментів на сина, що продовжує навчатись, але виключно у розмірі 1/5, в задоволенні іншої частини вимог ОСОБА_1 просив відмовити. В обґрунтування наведеного зазначив, що витрати щодо придбання одягу, підручників та оплати проїзду у громадському транспорті не відносяться до додаткових витрат. Розмір аліментів на сина, який є повнолітнім проте продовжує навчання просив зменшити у зв'язку з тим, що : на утриманні ОСОБА_3 перебуває непрацездатна особа - мама, яка є пенсіонером та отримує невелику пенсію і інших засобів до існування не має; розмір доходу відповідача також є незначним, а тому стягнення аліментів у розмірі Ѕ від його заробітку поставить його у невигідне фінансове становище.
Третя особа, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, про причини неявки до суд не повідомив, заяв чи клопотань на адресу суду не направив.
Суд, заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи з наявними в ній доказами вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. Так, враховуються висновки, зазначені у рішенні в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року (серія А, №303А, п.2958), згідно якого Суд повторює, що згідно усталеної практики, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1, 4 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Крім того, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 01 серпня 2018 року розірвано. Дане судове рішення набрало законної сили 07 вересня 2018 року. Наведене, крім іншого, визнається та не заперечується сторонами.
Вказані обставини, на підставі ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню, оскільки визнаються сторонами та встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили.
Від цього шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 22 квітня 2002 року Дударківською радою Бориспільського району Київської області.
Зважаючи на вказане суд вважає, що між позивачем та відповідачем склалися сімейні правовідносини щодо утримання дитини, які врегульовані Сімейним кодексом України.
Згідно вимог ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
За змістом ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
У статті 182 Сімейного кодексу України вказано, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що син сторін ОСОБА_4 навчається на денній формі навчання у вищому навчальному закладі «Університет економіки та права «КРОК» на ІІ курсі за спеціальністю «Туризм», на платній основі, стипендію не отримує, термін закінчення навчального закладу за ступенем «Бакалавр» - липень 2023 року, оплата за весь період навчання за 4 роки становить 68 800,00 грн., відповідно до Договору про надання освітніх послуг № 33655-д від 02.08.2019 року.
Наведене також підтверджується довідкою № 945/20 виданої 20 листопада 2020 року студентським офісом Університету економіки та права «Крок» та студентським квитком.
Згідно Додатку № 1 до вказаного договору розмір оплати за освітні послуги за 2019-2020 навчальний рік становить 17200 грн. 00 коп., за 2020 - 2021 рік - 17200 грн. 00 коп., за 2021 - 2022 рік - 17200 грн. 00 коп., за 2022 - 2023 рік - 17200 грн. 00 коп.
03 лютого 2020 року ОСОБА_3 сплатив за реквізитами Університету економіки та права «Крок» за навчання сина ОСОБА_4 у 2020 році грошові кошти в розмірі 8600 грн. 00 коп. Наведене також підтверджується квитанцією № 27 від 03 лютого 2020 року.
Дана обставина визнана позивачем в судовому засіданні, а тому, на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України, не підлягає додатковому доказуванню.
Наведене, в свою чергу, свідчить про те, що відповідач вже сплатив Ѕ частину вартості за навчання ОСОБА_4 за освітній період 2019-2020 роки.
Судом також встановлено, що у відповідача на утриманні перебуває мати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується довідкою за № 3067 виданою 30.08.2021 року Пристоличною сільською радою Бориспільського району Київської області, копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 та довідкою про доходи на ім'я ОСОБА_6 ..
Відповідач офіційно працевлаштований у ТОВ «АЕРОХЕНДЛІНГ» на посаді водія - вантажника - експедитора з 26.06.2019 року та за період з 01.01.2021 року по 31.07.2021 року отримав дохід в розмірі 106 945 грн. 37 коп.
Інших обставин, які мали б істотне значення для визначення розміру аліментів на утримання ОСОБА_4 судом не встановлено, про них також не повідомлено сторонами у справі. Відтак суд приходить переконання, що відповідач за станом здоров'я та фінансовим становищем здатний нести витрати по сплаті аліментів.
В ч. 4 п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 3 від 15 травня 2006 року зазначено, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений у ч. 2 ст. 182 СК України. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року за № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
У зв'язку з наведеним вище суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на сина, що продовжує навчання підлягає частковому задоволенню, а тому розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , слід визначити у розмірі Ѕ частини від вартості навчання виключно за 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023 освітні роки до закінчення навчання сином щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду і до закінчення навчання - 31 липня 2023 року.
Щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на утримання сина, а саме на придбання підручників, одягу та оплату проїзду у громадському транспорті, слід зазначити наступне.
Відповідно ч.1 ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
За змістом ч. 2 ст. 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини (аліменти). У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі. Така правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі №6-1489цс17.
Згідно роз'яснень, викладених у пункті 18 постанові Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», до передбаченої статтею 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Також Верховний Суд України в постанові від 24 лютого 2016 року у справі за № 6-1296 цс 15 роз'яснив, що положеннями статей 180, 183, 185 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов'язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (стаття 185). Виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Зважаючи на вказане, суд приходить висновку, що витрати позивача спрямовані на придбання для сина підручників, одягу та оплату проїзду у громадському транспорті не відносяться до додаткових витрат в розумінні ст. 185 СК України, оскільки вони не викликані особливими обставинами (розвитком здібностей, хворобою, каліцтвом дитини тощо). Доказів протилежного ОСОБА_1 до суду не подала. Відтак позов в цій частині не підлягає задоволенню.
При вирішенні питання щодо судових витрат, позивач на підставі п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при поданні позову про стягнення аліментів, а тому з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп.
На підставі викладеного та керуючись ч. 4 п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України за № 3 від 15.05.2006 року, ст.ст. 141, 180 - 182, 184, 191 СК України, ст. 4, 12, 81, 133, 141, 258- 260, 263 - 265, 268, 289, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_4 про стягнення аліментів та додаткових витрат на повнолітнього сина на період навчання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із навчанням у розмірі Ѕ частини від вартості навчання за 2020-2021, 2021-2022, 2022-2023 освітні роки до закінчення навчання сином ОСОБА_4 щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову до суду і до закінчення навчання - 31 липня 2023 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави України судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 (нуль) копійок.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичних осіб - НОМЕР_3 , паспорт № НОМЕР_4 .
Відповідач : ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичних осіб - НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення суду виготовлено 23 грудня 2021 року.
Суддя Л.В. Яковлєва