Провадження № 2-о/359/41/2022
Справа № 359/324/22
18 січня 2022 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Семенюти О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Моргушко Л.В.,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту смерті,
встановив:
14 січня 2022 року ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Суханової Я.С. звернувся до суду з вказаною заявою та посилається на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батько, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у м.Шахтарськ Донецької області. Цей населений пункт перебуває на окупованій території, в межах якої органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Ця обставина перешкоджає проведенню державної реєстрації смерті ОСОБА_2 . Тому ОСОБА_1 просить суд встановити факт, що його батько ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Представник заявника Суханова Я.С. подала заяву, в якій просила суд розглядати заяву за відсутності заявника та його представника, заяву підтримують в повному обсязі.
Представник Бориспільського ВДРАЦС у Бориспільському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) також не з'явився у судове засідання та надіслав заяву від 18.01.2022 № 193/22.8-28, в якій він не заперечує проти задоволення заяви та просить розглянути цивільну справу без його присутності.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини, а також Молдови та Росії. В цих справах Європейський суд з прав людини, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх договірних сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої договірної сторони.
Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою невизнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає у тому, що не можуть визнаватись недійсними всі без виключення документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей та шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоду особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини зазначив, що, виходячи з інтересів мешканців, які проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами тощо), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку, передбаченому ст.317 ЦПК України.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був батьком заявника ОСОБА_1 . Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12 червня 1974 року (а.с.6). Отже, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 та має право звертатись до суду з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 на окупованій території України.
Зі змісту лікарського свідоцтва про смерть № 67 від 29.04.2021 (а.с.10), свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 30.04.2021 (а.с.11) вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 69 років, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у м.Шахтарськ Донецької області. Вказаний населений пункт перебуває на окупованій території, в межах якої органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що з метою забезпечення юридичної визначеності, а також сприяння заявнику у здійсненні ним спадкових та соціальних прав належить встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у м.Шахтарськ Донецької області.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, ст.ст.259, 263-265 та 268 ЦПК України, суд
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Бориспільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту смерті задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Макіївки Донецької області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Шахтарськ Донецької області.
Рішення суду допустити до негайного виконання.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя О.Ю. Семенюта