2-а/359/21/2022
359/7991/21
17 січня 2022 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Чирки С.С.
при секретарі судового засідання Шамало Р.А.
позивача ОСОБА_1
за участю представника позивача Довбаш С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 полку 1 батальйону 1 роти управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Струк Віктора Миколайовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення
У серпні 2021 року адвокат Довбаш С.М., в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з вказаним позовом, яким просить: 1) визнати протиправною та скасувати Постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ЕАН № 445593 від 08 липня 21 року, винесеною інспектором УПП в Києві лейтенантом поліції Струком В.М., якою притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КпАП України та застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн; 2) провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КпАП України закрити у зв'язку із сутністю події та складу адміністративного правопорушення; 3) стягнути з відповідача на користь позивача пронесені судові витрати.
Свої вимоги, представник позивач обґрунтовує наступним. Інспектором УПП у м. Києві лейтенантом поліції Струк В.М. 08.07.2021 року було винесено постанову серії ЕАН №4455993 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 255 грн. Зі змісту даної постанови вбачається, що 08.07.2021 о 00 год. 45 хв. в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , виходив на проїзджу частину, поза межами пішохідного переходу, в темний час доби без світло відбиваючого жилета, чим порушив вимоги п. 4.7 ПДР.
Постанову про накладення адміністративного стягнення представник позивача вважає незаконною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, складену без врахування фактичних обставин справи, а також з порушенням норм процесуального права. Зокрема, позивач зазначає, що ОСОБА_1 не виходив на проїзну частину, а відтак і не міг порушити ч.1 ст. 127 КУпАП. Крім того, жодних доказів його протиправної поведінки інспектором до Постанови додано не було.
Ухвалою судді від 27.08.2021 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено судове засідання.
У судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов та наполягав на його задоволенні.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.
Представник Департаменту патрульної поліції та інспектор 2 полку 1 батальйону 1 роти УПП в м. Києві лейтенант поліції Струк В.М. у судове засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Натомість представник Департаменту патрульної поліції Кубрак О.І, який діє на підставі довіреності №14986/41/11/01-2021 від 06.07.2021 року, направив до суду відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказав на те, що твердження викладені представником позивача у позові є хибними, а позовній вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що позивач порушив п. 4.7 ПДР України, в результаті чого інспектором поліції і було складено постанову про притягнення його до відповідальності за порушення ч.1 ст.127 КУпАП. З наданих суду Відеозаписів та фотофіксації, зафіксовано, що Позивач в нетверезому вигляді знаходився в громадському місці ображаючи людську гідність та громадську мораль, а також виходить на проїздну частину, поза межами пішохідного переходу, в темний час доби без світло відбиваючого жилету. Окремо зазначає, шо Позивач, при спілкуванні з інспектором зневажливо та не нормативно виражається у бік інспекторів, образливо до них чіпляється що виражається особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, що підтверджується відеозаписом.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до ч.1, 3 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, чи повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Встановлено, що інспектором УПП у м. Києві лейтенантом поліції Струк В.М. 08.07.2021 року винесена постанова про накладення адміністративного стягнення про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №4455993.
Вказаною постановою позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.127 КУпАП , та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень.
З постанови слідує, що 08.07.2021 о 00 год. 45 хв. в м. Києві по вул. Теодора Драйзера 3В, ОСОБА_1 , виходив на проїзджу частину, поза межами пішохідного переходу, в темний час доби без світло відбиваючого жилета, чим порушив вимоги п. 4.7 ПДР.
У відповідності до положення ч.1 ст.127 КУпАП адміністративна відповідальність настає за непокору пішоходів сигналам регулювання дорожнього руху, перехід ними проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 1.10 ПДР визначено, що пішохід - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в кріслах колісних без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу чи крісло колісне.
Згідно з вимогами п. 4.7 ПДР України пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.
Відповідно до п. 4.14. ПДР Пішоходам забороняється:
a) Виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;
б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід;
в) допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину;
г) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження;
ґ) затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов'язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху;
д) рухатися по автомагістралі чи дорозі для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку.
Представник відповідача у відзиву посилається на те, що позивач виходив на проїздну частину, поза межами пішохідного переходу, в темний час доби без світло відбиваючого жилету.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
У відповідності до ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб та забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
На підтвердження вини ОСОБА_1 в порушенні ним п.п. 4.7 ПДР України, відповідачем до пояснень на адміністративний позов додано три відеозаписи з нагрудної камери поліцейських та одна фотографія. При цьому дослідивши дані докази встановлено, що на відеозаписах взагалі відсутній момент переходу чи виходу на крайнє положення проїзної частини, позивача ОСОБА_1 . З відео вбачається, що позивач більшу частину часу розмовляючи з патрульними знаходиться на тротуарі та газоні проїзної частини. Лише незначну частину часу позивач займає край проїзної частини знаходячись між двох припаркованих транспортних засобів, при цьому не порушуючи п.п.4.14. ПДР України та не виходячи за край автомобілів.
В сенсі викладених обставин дані докази не може бути визнаний судом належним та достовірним в розумінні положень ст.ст. 73, 76 КАС України та не доводять порушення ОСОБА_1 саме п.4.7 ПДР України.
Будь-яких інших належних, допустимих і достовірних доказів відповідачем не надано і посилань на їх наявність не наведено.
Відповідно до вимог ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч.3 ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до вимог пунктів 1-3 ч.1 ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП, передбачено обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийнятої ним постанови та порушення позивачем вимог ПДР України, суд дійшов висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАН №445593 від 08.07.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 127 КУпАП підлягає скасуванню.
Враховуючи вищенаведені вимоги ст. ст. 247, 288, 293 КУпАП, а також враховуючи положення ч. 2 ст. 9, ч. 3 ст. 286 КАС України, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача слід закрити.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Згідно п. 9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015, при складанні протоколу зазначається, зокрема місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення (суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).
В порушенні вимог ч.1 ст. 256 КУпАП в постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не викладено суті адміністративного правопорушення з урахуванням положень п. 4.7 ПДР України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 74-77, 139, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора 2 полку 1 батальйону 1 роти управління патрульної поліції в м. Києві лейтенанта поліції Струк Віктора Миколайовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову ЕАН №445593 від 08.07.2021 року про накладення на ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255,00 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 127 КпАП України.
Справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 127 КпАП України у відношенні ОСОБА_1 - закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області.
Суддя Чирка С.С.