Справа № 276/1942/21
Провадження по справі №2/276/117/22
11 січня 2022 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Збаражського А.М., з участю:
секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, які втратили право користування житловим приміщенням,
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, відповідно до змісту якого просить, визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що позивач є власником Ѕ ідеальної частки будинку, який знаходиться в АДРЕСА_2 . В даному будинку зареєстровані: ОСОБА_2 - мати позивача і відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Однак, відповідачі у вказаному будинку не проживають з 2006 року, не сплачують комунальні платежі, в утриманні житла участі не приймають, їх особистих речей в будинку не має, житлом не цікавиться. У зв'язку з тим, що відповідачі зареєстровані в будинку, який належить позивачу на праві приватної власності, знятися з реєстрації відповідачі не бажають, то за вказаних обставин відповідачі даними діями чинять позивачу перешкоди у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 23.11.2021 року відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву.
В судовому засіданні 11.01.2022 року позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечували та пояснили, що відповідачі з 2006 року у житловому будинку не проживають.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, відповідно до пункту 4 частини 8 та частини 11 статті 128 ЦПК України, що підтверджується поштовими повідомленнями з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою» та розміщеними оголошеннями про виклик наофіційному веб-сайті судової влади України (а.сп.30,31) в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення судового розгляду, відзив на позовну заяву чи зустрічну позовну заяву до суду не подавали.
Згідно частини 1 статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.
Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно частини 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на викладене, керуючись положеннями статей 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, заслухавши позивача, представника позивача, допитавши свідків, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_2 , що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.07.2021 року № 268135206 (а.сп.6) та копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.07.2021 року (а.сп.7).
Згідно довідки виданої ОСОБА_1 виконавчим комітетом Хорошівської селищної ради № 863 від 10.11.2021 року, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - мати, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пов'язаний з родинними стосунками, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не пов'язаний з родинними стосунками (а.сп.8).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона є сусідкою позивача і вже більше 10 (десяти) років не бачила відповідачів у квартирі АДРЕСА_1 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 , не проживають більше десять років, не навідуються та особистих речей не мають.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що реєстрація відповідачів у належній позивачу частини житлового будинку позбавляє останнього можливості вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном.
Відповідачі не скористались своїми процесуальними правами, передбаченими статями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, не надали до суду заперечення щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.
Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, № 4, № 7 та № 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що також визначено у статтях 316, 317, 319, 321 ЦК України.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України).
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 383 ЦК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно частини 1 статті 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Частиною 2 статті 405 ЦК України визначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до частини 1 статті 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16.
З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що право власності позивача порушується, реєстрація відповідачів чинить позивачу перешкоди у користуванні власністю, а тому позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення у повному обсязі. Доказів, які б спростували вищезазначене, відповідачами суду не надано та в матеріалах справи відсутні.
Питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд вирішує в порядку статті 141 ЦПК України.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-79, 81, 141, 174, 178, 258-259, 263-265, 280, 281, 354 ЦПК України, статтями 316, 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі по 454 грн 00 коп. з кожного.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Первомайським РВ УМВС в Луганській області 21.06.2000.
Відповідач: ОСОБА_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Володарсько-Волинським РВ УМВС України в Житомирській області 26.03.2010.
Повний текст рішення складено 13.01.2022 року.
Суддя А.М. Збаражський