Справа №295/14252/20
Категорія 35
2/295/3128/20
14.12.2021 року м. Житомир
Богунський районий суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Перекупка І.Г.,
при секретарі Синюк А.М.,
за участю представників позивача Василькової М.В., Козир В.К.,
представника третьої особи Овсієнко Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Богунського районного суду м. Житомира справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз Збут», до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Житомиргаз» про стягнення заборгованості за спожитий газ та зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз Збут» про захист прав споживача, -
В провадженні Богунського районного суду м. Житомира перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз Збут» (далі ТОВ «Житомиргаз Збут»), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Житомиргаз» (далі АТ «ОГС «Житомиргаз») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий газ та зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз Збут» про захист прав споживача. В обгрунтуваннч позовних вимог позивач вказав. ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу, який постачається за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно п. 2 глави І постанови НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2496 на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС розповсюджуються «Правила постачання природного газу» затверджених вказаною постановою.
З дня вступу в дію Правил постачання природного газу, Кодексу газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2494, Позивач отримав право на здійснення постачання природного газу населенню.
Дані щодо відкритих особових рахунків споживачів природного газу були передані попереднім газопостачальним підприємством, а саме - Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» (далі - АТ «Житомиргаз») до Позивача.
Ураховуючи аналіз положень Правил постачання природного газу, зокрема, п.1 розділу II, п.1.4 розділу I постанови НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2500, якою затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам та ст. 32 ЗУ «Про ринок природного газу» у їх сукупності, слід дійти висновку, що постачання природного газу побутовим споживачам на підставі публічного договору, передбаченого Правилами постачання природного газу, нерозривно пов'язано з існуванням господарського договору між оператором газорозподільної системи - АТ «Житомиргаз», який забезпечує замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених у договорі розподілу природного газу та постачальником - ТОВ «Житомиргаз Збут», який забезпечує замовнику послуги постачання природного газу (ст. 40 Закон України «Про ринок природного газу»).
Відповідно розділу III зазначених Правил постачання природного газу, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Відповідно до абз.3 п.2 розділу III Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2496, договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Підтвердженням здійснення приєднання ОСОБА_1 до умов публічного договору на постачання природного газу є відкриття Оператором ГРМ (АТ «Житомиргаз») особового рахунку № НОМЕР_1 та присвоєння ЕІС-коду об'єкту споживача на ім'я ОСОБА_1 , що зазначено у витягу з особового рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 . Отже, правовідносини між сторонами врегульовані шляхом укладання типового публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам природного газу.
Однак, всупереч вищезазначеним вимогам, в період з 01.09.2015 р. по 31.10.2020 р. оплата за надання послуги з газопостачання здійснювалась ОСОБА_1 несвоєчасно, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 42 410,96 грн.
З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожитий природний газ в сумі 42 410 (cорок дві тисячі чотириста десять грн.) 96 коп. та суму, 2 102 грн., сплачену за судовий збір.
В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволені позовних вимог обгрунтовуючи їх наданими суду доказами.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. В підтвердження своєї позиції направив до суду відзив на позов зі змісту якого основною тезою є посилання до ст. 256, ч. 4 ст. 267 ЦК України які коментують позицію законодавця щодо позовної давності та підстави для відмови у позові. (а. с. 40-46)
Крім того,19.01.2021 р. відповідач звернувся до суду з зустрічним позовом про захист прав споживача в якому просив визнати неправомірними дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз Збут» та стягнути з позивача за первинним позовом суму 10 000 (десять тисяч грн.) в порядку компенсації за заподіяну моральну шкоду. (а. с. 51-55).
За клопотанням позивача за первинним позовом до справи було залучено третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Житомиргаз». (а. с. 162-163, 167-168).
Дослідивши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги за первинним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз Збут», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Житомиргаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий газ підлягають задоволенню. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Житомиргаз Збут» про захист прав споживача задоволенню не підлягає.
Судом встановлено.
ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу, який постачається за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно п. 2 глави І постанови НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2496 на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС розповсюджуються «Правила постачання природного газу» затверджених вказаною постановою.
З дня вступу в дію Правил постачання природного газу, Кодексу газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2494, ОСОБА_1 отримав право на здійснення постачання природного газу населенню.
Дані щодо відкритих особових рахунків споживачів природного газу були передані попереднім газопостачальним підприємством, а саме - Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз» до ТОВ «Житомиргаз Збут»
Ураховуючи аналіз положень Правил постачання природного газу, зокрема, п.1 розділу II, п.1.4 розділу I постанови НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2500, якою затверджено Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам та ст. 32 Закону України «Про ринок природного газу» у їх сукупності, слід дійти висновку, що постачання природного газу побутовим споживачам на підставі публічного договору, передбаченого Правилами постачання природного газу, нерозривно пов'язано з існуванням господарського договору між оператором газорозподільної системи - АТ «Житомиргаз», який забезпечує замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених у договорі розподілу природного газу та постачальником - ТОВ «Житомиргаз Збут», який забезпечує замовнику послуги постачання природного газу (ст. 40 Закон України «Про ринок природного газу»).
Відповідно розділу III зазначених Правил постачання природного газу, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
За договором постачання природного газу постачальник зобов'язаний поставити побутовому споживачу природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Відповідно до абз.3 п.2 розділу III Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2496, договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Згідно з положеннями п. 4 розділу III Правил постачання природного газу, передбачено, що для забезпечення приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам усіх діючих побутових споживачів, обєкти яких знаходяться в межах закріпленої території постачальника із спеціальними обовязками, останній в установленому порядку надсилає кожному побутовому споживачу заяву-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам з персоніфікованими даними щодо споживача та його обєкта за формою, встановленою додатком 1 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2500, разом із супровідним листом за формою, встановленою додатком 2 до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2500. (а. с. 14-17)
За відсутності зауважень до персоніфікованих даних у заяві-приєднанні та її змісту побутовий споживач зобовязаний підписати заяву-приєднання та повернути один її примірник постачальнику. Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов'язками - і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог цих Правил, що має підтверджуватися документально, за умови, що у споживача відсутній інший діючий постачальник. (а. с. 18-19).
У разі незгоди споживача укладати договір з постачальником із спеціальними обов'язками та за відсутності укладеного в установленому порядку договору постачання природного газу з іншим постачальником споживач не має права споживати природний газ із газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його обєкт.
Суд звертає увагу, що підтвердженням здійснення приєднання ОСОБА_1 до умов публічного договору на постачання природного газу є відкриття Оператором ГРМ (АТ «Житомиргаз») особового рахунку № НОМЕР_1 та присвоєння ЕІС- коду об'єкту споживача на ім'я ОСОБА_1 , що зазначено у витягу з особового рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 (а. с. 11)
Отже, правовідносини між сторонами врегульовані шляхом укладання типового публічного договору постачання природного газу побутовим споживачам природного газу.
Свобода договору, закріплена у ст. ст. 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною.
У тих випадках, коли актом цивільного законодавства передбачена обов'язковість положень цього акту для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень (ч. 3 ст. 6 ЦК України).
За приписами ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на викладене, правовідносини, які склались між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.
Згідно п.13 Правил постачання природного газу, розрахунки за послуги з газопостачання можуть проводитися на підставі даних про об'єм (обсяг) газу, визначений споживачем та Оператором ГРМ (АТ «Житомиргаз») за підсумками місяця відповідно до умов договору розподілу природного газу, укладеного між побутовим споживачем та Оператором ГРМ, або за плановою величиною середньомісячного споживання в опалювальний та міжопалювальний періоди.
За п. 22 Правил постачання природного газу, побутовий споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договору.
Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. ст. 67, 68 Житлового кодексу Української РСР та п.14 ч.3 Правил постачання природного газу, Боржник зобов'язаний своєчасно вносити плату за надані послуги з газопостачання, розрахунковим періодом для визначення розміру оплати послуг з газопостачання є календарний місяць. Плата за надані протягом розрахункового періоду послуги з газопостачання вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця при самостійному розрахунку суми платежу та при розрахунку за платіжними документами термін оплати визначається в рахунку, який не може бути меншим п'яти робочих днів з моменту отримання рахунку.
Судом встановлено, що всупереч вищезазначеним вимогам, в період з 01.09.2015 р. по 31.10.2020 р. оплата за надання послуги з газопостачання здійснювалась Відповідачем несвоєчасно, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 42 410,96 грн.
Натомість, варто зазначити, що абз. 2 п. 4.10 Договору на постачання природного газу побутовим споживачам зазначено, що «У разі відсутності графіка погашення заборгованості Постачальник має право грошові кошти, отриманні від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.»
Стаття 13 Конституції України та ст. 319 ЦК України наголошує на те, що «власність зобов'язує». Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 322 ЦК України, визначено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, тобто на власника покладено тягар утримання майна.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» містить чітке визначення поняття як «індивідуальний споживач». Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Пунктом 5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Обов'язок по сплаті заборгованості за надані послуги з газопостачання виникає не лише в силу вимог ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», але й відповідно до ст. 322 ЦК України, згідно з якою на власника покладається тягар утримання майна.
Суд звертає увагу, що споживач - ОСОБА_1 періодично здійснював платежі за спожитий природний газ (платежі відображені у фінансовому стані по особовому рахунку споживача, а відтак мало місце переривання строків позовної давності. (а. с. 9-10).
Згідно з частинами першою та третьою ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Представник позивача звернув увагу, що в 2020 р. ТОВ «Житомиргаз збут» зверталось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за спожитий природний газ (провадження у справі відкрито 10.06.2020 р.), а подання такої заяви згідно ч. 2 ст. 264 ЦК України перериває перебіг позовної давності, оскільки судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. 3 ст. 264 ЦК України).
Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 21.01.2015 року (провадження № 6-214цс14).
У своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 не погоджується з нарахованою йому заборгованістю та просив визнати неправомірними дії ТОВ «Житомиргаз Збут» та стягнути з позивача за первинним позовом суму 10 000 (десять тисяч грн.) в порядку компенсації за заподіяну моральну шкоду. (а. с. 51-55).
Судом встановлено, що з липня 2015 р. постачання природного газу покладено на постачальників зі спеціальними обов'язками, яким є ТОВ «Житомиргаз Збут», а розподіл в свою чергу покладено на іншу організацію АТ «Житомиргаз», останній в свою чергу виступає Оператором газорозподільних систем (далі - Оператор ГРМ).
Відповідно до Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), який визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб'єктів ринку природного газу. Також, дія кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.
Главою 4 розділу IX «Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі» регламентований порядок комерційного обліку газу по об'єктах побутових споживачів (населення) закріплено, що визначення фактичного об'єму споживання (розподілу) природного газу по об'єкту побутового споживача здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору, а якщо побутовий споживач за договором розподілу природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об'єм спожитого (розподіленого) природного газу по об'єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання.
Визначені за умовами 4 глави та договору розподілу природного газу об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між побутовим споживачем та його постачальником.
Вищенаведені норми також дублюються розділом V «Порядок обліку природного газу, що передається Споживачу» Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 р., а саме пунктами 5.2. та 5.3., якими закріплено, що: визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРМ та цим Договором; при здійсненні обліку спожитого природного газу побутовим Споживачем за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу беруться кубічні метри (м. куб.) природного газу, визначені відповідно до фактичних показів лічильника природного газу або відповідно до норм споживання природного газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України.
В процесі обліку природного газу приймає участь виключно Оператор ГРМ та Побутовий споживач і при цьому даний процес носить виключно інформаційний характер для Постачальника - ТОВ «Житомиргаз Збут», який жодним чином не може впливати на їх результат, а саме правильність здійснення та їх відповідність фактичним даним приладів обліку газу. А відтак, Постачальник вимушений здійснювати розрахунок вартості обсягів спожитого природного газу та виставляти відповідні рахунки побутовим споживачам використовуючи виключно дані, які надав Оператор ГРМ, оскільки саме Оператор ГРМ наділений повноваженнями здійснювати обчислення обсягів спожитого природного газу згідно Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 р. (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1384/27829) та при цьому зазначено, що розбіжності у частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди - в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Відповідно до пункту 4 глави 4 розділу 4 Кодексу ГРМ, Побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується за лічильником газу, зобов'язаний щомісяця станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п'яти діб (до 05 числа включно) надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.
У разі неотримання Оператором ГРМ до 06 числа місяця, що настає за розрахунковим, показань лічильника газу та за умови, що лічильник газу не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний об'єм розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за розрахунковий період визначається Оператором ГРМ на рівні планового місячного об'єму споживання на відповідний період, що розраховується, виходячи з групи споживання побутового споживача, з урахуванням вимог цього Кодексу. Якщо за підсумками наступного місяця споживач своєчасно надасть покази лічильника газу, формування об'єму розподілу та споживання природного газу за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показань. Група споживання по кожному об'єкту побутового споживача, який розраховується за лічильником газу, визначається Оператором ГРМ згідно з цим Кодексом. Номер групи споживання зазначається Оператором ГРМ в персоніфікованих даних заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу та в рахунках Оператора ГРМ про сплату послуг за договором розподілу природного газу.
Зазначена заборгованість утворилась під час застосування наступних тарифів, які встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 р. № 758 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» та постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2015 р. № 872 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту громадян» з 01 жовтня 2015 р. по 31 квітня 2016 р. (включно) діяли граничні роздрібні ціни на природний газ для побутових споживачів, диференційовані залежно від виду та обсягів використання природного газу, а саме:
1) для приготування їжі та/або підігріву води -7,188 грн. за 1 куб. метр;
2) для індивідуального опалення або комплексного використання (індивідуальне опалення, приготування їжі та/або підігріву води) 7,188 грн. за 1 куб.метр, крім обсягів до 1200 метрів кубічних, що використані за період з 01 жовтня 2015 року по 31 березня 2016 року (включно) за ціною 3,60 грн. за 1 куб. метр.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2016 р. № 315 вносились зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 р. № 758, якою з 01 травня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) була затверджена гранична роздрібна ціна за природний газ для побутового споживача в розмірі 6,879 грн. за 1 куб. метр.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 р. № 187 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» з 01 квітня 2017 р. по 31 жовтня 2018 р. діяла гранична роздрібна ціна на природний газ для побутових споживачів у розмірі 6,9579 грн. за 1 куб. метр.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 р. № 867 «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» встановлено, що з 01 листопада 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) роздрібна ціна на природний газ для побутових споживачів - 8,54892 грн за 1 м3, в травні 2019 року - 8, 31824 грн. за 1 м3, в червні 2019 року - 7,78180 грн. 1 м3, в липні 2019 року - 6,984492 грн. за 1 м3, в серпні 2019 року - 6,674367 грн. за 1 м3, у вересні 2019 року - 6,477681 грн за 1 м3, в жовтні 2019 року - 6,206003 грн. за 1 м3, в листопаді 2019 року - 6,976278 грн. за 1 м3, в грудні 2019 року - 6,2108434 грн. за 1 м3, в січні 2020 року - 5,868492 грн. за 1 м3, в лютому 2020 року - 5,005032 грн. за 1 м3, в березні 2020 року - 4,326072 грн. за 1 м3, в квітні 2020 року - 3,7123020 грн. за 1 м3, травні 2020 року - 2,948128 грн. за 1 м3 , червні 2020 року - 2,783996 грн. за 1 м3, липні 2020 року - 2,9749540 грн. за 1 м3, серпні 2020 року - 4, 499988 грн. за 1 м3.
З вересня 2020 р. ціна на послуги з постачання газу становила: у вересні 2020 р. - 5, 499998 грн. за 1 м3,, жовтні 2020 р. - 6,79226 грн. за 1 м3.
Суд критично відноситься до посилання позивача за зустрічним позовом на рахунки виставленні у листопаді 2020 р. та січні 2021 р. та посилання на різницю, оскільки ТОВ «Житомиргаз Збут» пред'явлено позов в розмірі 42 410, 96 грн., а кінцевий період нарахування даної суми становить 31.10.2020 р.
У зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 оскаржує дії ТОВ «Житомиргаз Збут» в період, коли позивача за зустрічним позовом позбавили субсидії а саме позивач не погоджується з діями ТОВ «Житомиргаз Збут» щодо повернення субсидії органу, що призначив субсидію, та зазначає про відсутність відповідного судового рішення.
Судом встановлено, ОСОБА_1 у квітні 2020 р. звертався до ТОВ «Житомиргаз Збут» із заявами про невизнання боргового зобов'язання та проханням списати заборгованість за спожитий природний газ. ТОВ «Житомиргаз Збут» 28.05.2020 р. надано відповідь, у якій зазначено, що заборгованість утворилась через зняття Управлінням праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира (далі УПСЗН Богунської районної ради м. Житомира) нарахованої раніше субсидії.
Суд критично відноситься до доводів ОСОБА_1 що йому невідомі причини повернення субсидії.
Так, у 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до Богунського районного суду м. Житомира з позовом до УПСЗН Богунської районниї ради м. Житомира та ТОВ «Житомиргаз Збут» про визнання протиправним та скасування рішення УПСЗН щодо відміни субсидії, поновлення надання субсидії та зобов'язання УПСЗН повернути перераховані кошти на його, ОСОБА_1 особовий рахунок. Справа була направлена за підсудністю до Житомирського окружного адміністративного суду, який в свою чергу рішенням від 25.09.2018 р. у справі № 295/7949/18 відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 (а. с. 81-85) В свою чергу, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2020 р. та ухвалою Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 14.05.2020 р. було відмовлено у відкритті апеляційного та касаційного провадження по даній справі та як наслідок рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 р. у справі № 295/7949/18 набрало законної сили (а. с. 86-89).
Відповідно до пункту 20 Положення про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 р. № 848 (в редакції від 07.04.2018 р.), надання раніше призначеної субсидії припиняється якщо громадянин приховав або свідомо подав недостовірні дані, у тому числі про доходи (не зазначив один із видів доходів) та майновий стан, що вплинули на встановлення права на субсидію, або не повідомив про купівлю товарів або оплату послуг, передбачених підпунктом 5 пункту 5 цього Положення, внаслідок чого йому була надміру перерахована сума субсидії, - з місяця, в якому виявлено порушення. Сума субсидії, перерахованої (виплаченої) надміру внаслідок свідомого подання громадянином документів з недостовірними відомостями або неповідомлення громадянином про зміни, зазначені у пункті 14 цього Положення, повертається за вимогою органу, що призначив субсидію, або безпосередньо отримувачем, або шляхом зняття відповідних сум з особових рахунків отримувачів субсидії на підприємствах - виробниках/виконавцях житлово-комунальних послуг.
Суд, виходячи зі змісту рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 р. у справі № 295/7949/18 вважає дії УПСЗН Богунської районної ради м. Житомира щодо припинення раніше призначеної субсидії та її перерахунок правомірними.
Крім того, ОСОБА_1 звертався до ТОВ «Житомиргаз Збут» з заявами від 10.08.2020 р. та 16.09.2020 р. про списання заборгованості через відмову Богунського районного суду м. Житомира у видачі судового наказу за заявою ТОВ «Житомиргаз Збут», однак у своїх відповідях ТОВ «Житомиргаз Збут» повідомив, що останній відповідно до ч. 2 ст.166 ЦПК України має право звернутись із заявою про стягнення заборгованості за спожитий природний газ в позовному провадженні, а також зазначив, що при здійсненні нарахувань за використаний природний газ ТОВ «Житомиргаз Збут» керується виключно даними наданими АТ «Житомиргаз», як Оператора ГРМ.
У зустрічному позові ОСОБА_1 ставить вимогу про стягнення з ТОВ «Житомиргаз Збут» 10 000,00 грн. за завдану моральну шкоду.
Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено визначення поняття «послуга» - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення особистих потреб.
За приписами п.5 ч.1 ст. 4, ст. 16, ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Таким чином, розділяючи поняття «продукція» та «послуга», закон передбачає відшкодування моральної шкоди лише за постачання небезпечної для життя та здоров'я продукції.
За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої та членів її сім'ї, яка відшкодовується грішми у розмірі залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12.07.2007 року).
Відповідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди» встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
У пункті 9 вказаної Постанови роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.
У зустрічній позовній заяві з вимогою про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено: зміст позовних вимог, тобто, в чому полягає моральна шкода, викладено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, якими саме неправомірними діями чи бездіяльністю завдана ця шкода та зазначення доказів, що підтверджують позов.
ОСОБА_1 не зазначено відповідно до якої правової норми він звертається про стягнення моральної шкоди, а також не надано жодного доказу понесення такої шкоди.
Відшкодування моральної шкоди має низку особливостей, які, насамперед, полягають у чітко визначених протиправних діяннях, до яких законодавець відносить: заподіяння каліцтва та іншого ушкодження здоров'я, що призвело до фізичного болю та страждань фізичної особи; протиправну поведінку щодо фізичної особи, членів її сім'ї чи близьких родичів, яка призвела до душевних страждань фізичної особи; знищення чи пошкодження майна фізичної особи, що призвело до її душевних страждань; приниження честі, гідності фізичної особи та ділової репутації фізичної і юридичної особи.
Особливість моральної шкоди полягає в тому, що вона має немайновий характер та може полягати у фізичному болі та/або стражданнях фізичної особи, а також інших негативних наслідках немайнового характеру, які було спричинено внаслідок приниження честі, гідності фізичної особи та ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також інших протиправних діянь.
В своїй зустрічній позовній заяві в обґрунтуванні завданої морально шкоди ОСОБА_1 вказує на те, що ТОВ «Житомиргаз Збут» спричинив йому душевні страждання, розпоряджаючись його, ОСОБА_1 майном… Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що ТОВ «Житомиргаз Збут» є монополістом з надання послуг постачання газу, однак Розділом ІV Правил постачання природного газу передбачено порядок зміни постачальника природного газу. Разом з тим, обов'язковою умовою такої зміни є обов'язок споживача здійснити повний остаточний розрахунок з попереднім постачальником.
Усі вимоги викладені в позивній вимозі не підтверджені належними та допустимими доказами, з яких би можна було встановити фактичний розмір збитків та причинний зв'язок між ними та діями ТОВ «Житомиргаз Збут».
Оскільки вимоги, що викладені в зустрічній позовній заяві не стосуються визначених нормативними правовими актами обов'язків та завдань ТОВ «Житомиргаз Збут», доказів щодо завдання моральної шкоди саме діями працівників ТОВ «Житомиргаз Збут» про заподіяння майну чи життю або здоров'ю ОСОБА_1 не надано, тому і підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.
Як наслідок, вимога ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди в сумі 10 000,00 грн., є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги ОСОБА_1 про стягнення судового збору за розгляд зустрічної позовної заяви з ТОВ «Житомиргаз Збут» суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано ЦПК. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Зокрема ч. 4 статті 177 ЦПК передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону.
Позивачем до позовної заяви не було додано належних доказів сплати судового збору чи правових підстав за яких позивач звільняється від сплати судового збору.
Натомість, законодавством встановлена плата за подання позовної заяви до суду, розмір якої визначено Законом України «Про судовий збір». Стаття 4 Закону визначено, що за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди справляється судовий збір 1,5 відсотка від ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 141 ЦПК України визначено порядок розподілу витрат між сторонами, так ч. 1 даної статті визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, однак, незважаючи на вищезазначене ОСОБА_1 просить суд стягнути судовий збір з ТОВ «Житомиргаз Збут».
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 23, 525, 526, 610, 639, 1167 ЦК України, ст. ст. 67, 68 ЖК України, ст. ст. 2-5, 1-13, 18, 23, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Постанови НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2496, Постанова Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди»
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз Збут» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство «Оператор газорозподільних систем «Житомиргаз» про стягнення заборгованості за спожитий газ, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний № НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз Збут» на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 в філії Житомирського обласного управління АТ «Ощадбанк», ідентифікаційний код 39577504, заборгованість за спожитий природний газ в сумі 42 410 (cорок дві тисячі чотириста десять грн.) 96 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз Збут» ідентифікаційний код 39577504, на розрахунковий рахунок в АБ «Кліринговий дім» м. Київ UА 683006470000000026009010046, судовий збір в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві грн.) 00 коп.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз Збут» про захист прав споживача, залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 24.12.2021.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житомиргаз Збут», 10003, м. Житомир, майдан Перемоги, 10, розрахунковий рахунок НОМЕР_3 в філії Житомирського обласного управління АТ «Ощадбанк», ідентифікаційний код 39577504;
Відповідач: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , і. н. НОМЕР_2 , НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ,
Суддя Богунського районного
суду м. Житомир І.Г. Перекупка