Провадження № 1-кп/932/215/21
Справа № 932/4246/21
14 січня 2022 року суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_1 , ознайомившись обвинувальним актом з додатками у кримінальному провадженні, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №62021000000000180 стосовно ОСОБА_2 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,-
14 січня 2022 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями до мого провадження розподілено обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_2 за ч.3 ст.368 КК України.
Однак, під час вивчення наданих матеріалів справи встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 є пасинком судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_3 .
При цьому, суддя ОСОБА_3 є членом суддівського колективу, має тісні професійні відносини та дружні стосунки у колективі та особисто зі мною, а отже дана обставина унеможливлює розгляд даного обвинувального акту мною - суддею Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська.
Тому з урахуванням вищевикладеного, з метою усунення будь-яких сумнівів в об'єктивному та неупередженому розгляді кримінального провадження, вважаю не можливим приймати участь в розгляді даної справи та необхідним заявити самовідвід.
У відповідності зі ст.75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні у визначених законом випадках, у тому числі: за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
При наявності підстав, передбачених ст.ст.75 КПК України суддя зобов'язаний заявити собі самовідвід у відповідності до ч. 1 ст. 80 КПК України.
У відповідності до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.
Статтею 3 Європейського статуту судді визначено, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений.
Відповідно до положень Кодексу суддівської етики та п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року), суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
Як вбачається з практики Європейського Суду про захист прав людини найважливішим питанням здійснення правосуддя незалежним, неупередженим та безстороннім судом є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість в демократичному суспільстві. В ряді рішень ЄСПЛ: Падовані проти Італії від 26.02.1993 р., Фей проти Австрії від 28.02.1993 р., Пуллар проти Сполученого Королівства від 10.06.1996 - на підставі тлумачення вищезазначеної статті Конвенції сформульовані загальні критерії безстороннього суду: суд повинен бути суб'єктивно та об'єктивно неупередженим - жоден з членів суду не може відкрито проявляти упередженість та особисту небезсторонність, при цьому особиста неупередженість є, доки не буде доведено інше і суд повинен бути об'єктивно безстороннім, т.б. необхідні достатні гарантії, які виключають будь-які сумніви з цього приводу. При цьому вирішується питання, чи дозволяють певні факти, які можливо перевірити, незалежно від поведінки судді, поставити під сумнів його неупередженість і чи можуть ці побоювання сторони вважатися об'єктивно обґрунтованими. Обов'язкового встановлення доказів, які б свідчили про реальний прояв суддею заінтересованості в остаточному рішенні по справі або про його намір не об'єктивно його вирішити не потрібно, достатньо вже того, що є підстави допускати можливим прояв його неупередженості, навіть коли суб'єктом це не усвідомлюється.
Під час вирішення Європейським судом з прав людини справи «Білуха проти України» було підкреслено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 повинна визначатися за суб'єктивними та об'єктивними критеріями. Відповідно до суб'єктивного беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення «Фей проти Австрії» від 24.02.1993 р., «Ветштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.
З огляду на вищевказане «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться». Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення «Кастілло проти Іспанії»).
На підставі викладеного, з метою виключення будь-яких сумнівів з приводу об'єктивності та безсторонності суду, вважаю за неможливе брати участь у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.3 ст.368 КК України і вважаю необхідним заявити самовідвід.
Керуючись ст.ст.75, 80 КПК України, -
Заявити самовідвід від участі в розгляді кримінального провадження № 1КП-932/215/21 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1