Справа № 171/2044/21
2/171/185/22
Іменем України
10 січня 2022 року м. Апостолове
Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Хоруженко Н.В.,
за участю секретаря - Харченко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
14.09.2021 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу. Вимоги обґрунтувала тим, що вона та відповідач 21.08.2002 року зареєстрували шлюб. Від даного шлюбу мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини між ними припиненні. Підставою для розірвання шлюбу є втрата між ними почуття взаємної поваги та любові, шлюбні відносини фактично припинені. Вважає, що подальше збереження сім'ї не можливе, тому просить шлюб між ними розірвати.
Позивач надала до суду заяву, згідно якої просить справу розглядати без її участі, позов підтримує в повному обсязі та наполягає на його задоволенні.
Відповідач надав до суду заяву, згідно якої просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення..
Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитись від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позову з підстав, передбачених ст. 206 ЦПК України, оскільки визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.
Статтею 51 Конституції України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно ч.1 ст.24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частиною 2, 3, 4 ст. 56 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч.1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Згідно ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
В судовому засіданні встановлено, що позивач та відповідач зареєстрували шлюб 21.08.2002 року, про що зроблено відповідний актовий запис №13, що підтверджується відповідним свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 виданим Ленінською сільською радою, с.Ленінське Апостолівського району Дніпропетровської області 21.08.2002 року.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 24.01.2003 року.
ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народилася донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 06.08.2015 року.
Причиною розпаду сім'ї є непорозуміння між сторонами, фактичне припинення шлюбних відносин.
Судом встановлено, що шлюб між позивачем та відповідачем носить формальний характер.
Беручи до уваги відсутність у сторін бажання зберегти сім'ю, суд вважає, що подальше спільне життя подружжя неможливе, збереження сім'ї суперечить їхнім інтересам, а тому шлюб слід розірвати.
Відповідно до ст.ст. 141, 142 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
На підставі ст.ст. 24, 56, 110, 112,114, 115 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 13, 89,141, 142, 206, 247,259, 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 21.08.2002 року Ленінською сільською радою, с.Ленінське Апостолівського району Дніпропетровської області, актовий запис №13 - розірвати.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при подачі даного позову на підставі квитанції про сплату №0.0.2264417147.1 від 14.09.2021 року, що становить 454,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір в сумі 454,00 грн.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області.
Відомості про сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
СуддяН. В. Хоруженко