Справа № 199/8956/21
(2/199/644/22)
Іменем України
18.01.2022 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Божко А.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, зазначивши, що між ним та АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» на підставі Договору факторингу № 4-АБ/КІ від 14.11.2016 року, був укладений 23.04.2015 р. кредитний договір № 630269186.
05.02.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною було вчинено виконавчий напис № 3077, на підставі ст. 87 ЗУ «Про нотаріат», яким було задоволено вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» по стягненню заборгованості з ОСОБА_1 за період з 15.10.2016 р. по 20.11.2018 р., загальної суми боргу - 24728,65 грн.
13.03.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольгою Леонідівною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 58598768.
Позивач посилається на те, що кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально. Нотаріусом не було перевірено факт безспірності заборгованості, не згоден з нарахованою сумою заборгованості у розмірі, який визначив стягувач, вважає дану заборгованість по кредитному договору спірною. Просив суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, стягнути безпідставно стягнуті за виконавчим написом кошти в розмірі 7337,03 грн., а також стягнути судовий збір.
Представник відповідача правом на подачу письмового відзиву на позов не скористався.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між позивачем та АТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» на підставі Договору факторингу № 4-АБ/КІ від 14.11.2016 року, був укладений 23.04.2015 р. кредитний договір № 630269186.
05.02.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною було вчинено виконавчий напис № 3077, на підставі ст. 87 ЗУ «Про нотаріат», яким було задоволено вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» по стягненню заборгованості з ОСОБА_1 за період з 15.10.2016 р. по 20.11.2018 р., загальної суми боргу - 24728,65 грн.
13.03.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольгою Леонідівною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 58598768.
Відповідно до відповіді приватного виконавця Юхименко О.Л. станом на 22.11.2021 року в рамках виконавчого провадження стягнуто грошові кошти у розмірі 7337,03 грн., з яких: 4464,16 грн. - сума боргу за виконавчим документом; 400 грн. - витрати виконавчого провадження; 2472,87 грн. - основна винагорода приватного виконавця. Залишок заборгованості складає 20264,49 грн.
За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» ).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку № 296/5 передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172, а якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус має право витребувати їх у стягувача, а якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в цьому Переліку, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (підпункт 2.2 пункту 2 та підпункт 3.6 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку № 296/5).
Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом:«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Проте, у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Таким чином, вчиняючи 05.02.2019 року спірний виконавчий напис, приватний нотаріус Хара Н.С. неправомірно керувалась пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14,оскільки укладений між відповідачем та банком кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно отриманих першим грошових коштів за спірним виконавчим написом в ході його примусового виконання в рамках виконавчого провадження, суд виходить з наступного.
Норми ст.ст.1212, 1215 ЦК України, яка визначають такий позадоговірний спосіб захисту права власності як кондикція. Кондикційний позов - вимога повернення безпідставно набутого або збереженого особою у себе майна за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) або якщо правова підстава згодом відпала. Таким чином, кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала або відбулась її трансформація (наприклад, договір, на підставі якого відбулось набуття майна, в подальшому було визнано недійсним; одна особа передала іншій кошти в якості авансу на виконання попереднього договору, однак основний договір в майбутньому так і не було укладено тощо). Відтак, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав існуючий договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ст.1212 ЦК України, тобто норма даної статті підлягає застосуванню, коли одна сторона безпідставно утримує майно іншої сторони та при цьому в неї відсутнє відповідне договірне зобов'язання з повернення цього майна. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Наведена правова позиція суду по даній справі відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 10 жовтня 2018 по справі №757/6937/17-ц, від 20 березня 2019 по справі №634/727/16-ц, від 07 серпня 2019 по справі №752/5986/16-ц, а також правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 31 січня 2020 року по справі №161/17945/18, від 16 червня 2020 року по справі №910/22513/17.
Таким чином, рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, і за яким (виконавчим написом) відбулося повне або часткове виконання, є правовою підставою для виникнення у стягувача зобов'язання з повернення майна, що набуто ним в ході примусового виконання означеного виконавчого напису, тобто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого рішення суду правова підстава (виконавчий напис) вважається такою, що відпала. Відповідно до ст.1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно. Наведена правова позиція узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06 березня 2019 року по справі №910/1531/18, від 28 січня 2020 року по справі №910/16664/18, від 08 вересня 2021 року по справі №201/6498/20, від 08 вересня 2021 року по справі №206/2212/18, від 06 жовтня 2021 у справі №623/363/20.
Отже, оскільки судом задоволено позовну вимогу про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а на підставі такого виконавчого напису відбулось утримання з позивача грошових коштів в розмірі 7337,03 гривень на користь відповідача, оскільки факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів, суд приходить до висновку про необхідність задоволення і данної позовної вимоги.
З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до вимог ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 1362,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12,81, 133,141,142, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Юхименко Ольга Леонідівна,- задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 05 лютого 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, зареєстрований в реєстрі за №3077 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» заборгованості в розмірі 24728,65 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ» (ЄДРПОУ 35326253; адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) безпідставно отримані за виконавчим написом, вчиненим 05 лютого 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною за реєстровим №3077, грошові кошти в розмірі 7337,03 гривень.,а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору, в розмірі 1362,00 гривень, а всього 8699,03 грн.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя