Справа № 199/350/22
(1-кп/199/147/22)
іменем України
18 січня 2022 року м. Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12022046630000025, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України,
ОСОБА_4 08 січня 2022 року, о 06:25 год., знаходився на території Амур-Нижньодніпровського району у місті Дніпрі, а саме на вулиці Мінусинська. Коли ОСОБА_4 проходив по вказаній вулиці, у нього виникло бажання побачитися зі своєю колишньою співмешканкою ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Далі, ОСОБА_4 , того ж дня, о 06:30 год., підійшов до паркану будинку АДРЕСА_3 , що належить відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія та помер: НОМЕР_1 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В цей час у ОСОБА_4 , який перебував у тому ж місці, раптово виник кримінально-протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до іншого володіння особи, а саме на територію домоволодіння АДРЕСА_3 .
Реалізуючи такий, що раптово виник, кримінально-протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до іншого володіння особи, ОСОБА_4 08 січня 2022 року, о 06:35 год., діючи умисно, незаконно, всупереч волі власника, маючи прямий умисел на порушення конституційного права на недоторканість житла чи іншого володіння особи, передбаченого ст. 30 Конституції України, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, подолав перешкоду, а саме переліз через хвіртку паркану та потрапив на огороджену територію домоволодіння АДРЕСА_3 , тим самим незаконно проник до іншого володіння особи та порушив конституційне право на недоторканість іншого володіння особи.
Продовжуючи реалізовувати свій кримінально-протиправний умисел, ОСОБА_4 , в цей же день та час, діючи умисно, незаконно, всупереч волі власника, перебуваючи на подвір'ї домоволодіння АДРЕСА_3 , підійшов до вхідних дверей будинку, та своєю правою рукою, стисненою у кулак, розбив скло вікна, що розташоване біля вхідних дверей до літньої кухні. Далі, ОСОБА_4 просунув руку через розбите вікно, відчинив вхідні двері та зайшов в приміщення будинку, який розташований на території домоволодіння АДРЕСА_3 , тим самим незаконно проник до житла особи та порушив конституційне право на недоторканість житла особи.
У цей час, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які знаходилися всередині будинку за вищевказаною адресою, помітили ОСОБА_4 та намагалися вивести останнього з будинку. В свою чергу ОСОБА_4 , не реагуючи на дії ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , ходив по кімнатах будинку, після чого вийшов з будинку та покинув територію домоволодіння АДРЕСА_3 , таким чином залишив місце вчинення кримінального правопорушення.
До обвинувального акту, який надісланий до суду разом із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, додані:
-письмова заява ОСОБА_4 , складена в присутності його захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, зазначеними вище, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою статті 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні;
-письмова заява потерпілої ОСОБА_6 щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною другою статті 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.
За результатами дослідження змісту відповідних заяв та матеріалів дізнання, у суду не виникло сумнівів в тому, що зазначені заяви як обвинуваченого, так і потерпілого, є усвідомленими, відповідають їх внутрішній волі, а їх процесуальна позиція сформувалася без будь-якого стороннього неправомірного впливу на них.
Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Встановлені органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження і суд не вбачає підстав ставити їх під сумнів та визнає їх доведеними, оскільки вони повністю узгоджуються з наданими суду матеріалами дізнання.
Вищенаведені фактичні обставини поза всяким розумним сумнівом достатньо доводять винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку в обсязі обвинувачення, яке було сформульоване прокурором, і суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла та іншого володіння особи.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК Україні особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень. При цьому під час вибору заходу примусу суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. З огляду на принципи справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначаючи покарання ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке є умисним, закінченим кримінальним проступком, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості фактичних наслідків правопорушення, відомості про особу обвинуваченого.
Останній є особою, раніше не судимою, має постійне місце проживання, де характеризується незадовільно, не має постійного джерела доходу, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд відносить щиросердне каяття.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_4 , суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Інші обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 ,судом не встановлені і на такі обставини сторона обвинувачення не посилається.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що покаранням, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, є покарання у вигляді обмеження волі у межах санкції відповідної статті Особливої частини КК України, оскільки менш суворі види покарання через відсутність у обвинуваченого офіційного працевлаштування та постійного джерела доходу не будуть дієвими і не зможуть забезпечити досягнення їх мети.
З огляду на зазначене, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність судимостей, суд вважає, що наявні підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання у виді обмеження волі, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з покладенням на неї обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, і саме таке покарання буде необхідним та достатнім для її виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Керуючись ст.ст. 7-29, 94, 302, 368, 374, 3812-382 КПК України,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нове кримінальне правопорушення та виконає покладені на нього згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок в іншій частині може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Головуючий:
18.01.2022