Справа № 159/6365/21
Провадження № 2/159/194/22
(заочне)
12 січня 2022 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Денисюк Т.В.
з участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.
представника позивача Самойленка С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем виконавчий напис №32157 від 07.05.2021, за яким запропоновано стягнути з позивача на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі - ТОВ «Фінпром Маркет») заборгованість за кредитним договором №918/06сппК від 02.08.2006 в розмірі 31 048,99 гривень (тіло кредиту) та 50 гривень за вчинення виконавчого напису.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що виконавчий напис вчинено всупереч вимог ст.87, ст.88 Закону України «Про нотаріат», без перевірки визначених п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, зокрема без отримання засвідченої стягувачем виписки з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Крім того, кредитний договір, на виконання якого проводиться стягнення, передбачав надання кредиту в розмірі 24 414,06 грн, а не 31 048,99 грн, як зазначено у виконавчому написі, також кредитним договором строк кредитування визначений сторонами до 30.01.2009, у зазначений строк позивач кредит повернув, жодних повідомлень від кредитодавця про існування заборгованості не отримував, тому запропонована до стягнення сума не є безспірною і не може бути стягнута на підставі виконавчого напису нотаріуса.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав повністю, просив врахувати відсутність у позивача кредиторської заборгованості за кредитним договором №918/06сппК від 02.08.2006 перед відповідачем, оскільки кредитний договір був укладений з іншою юридичною особою, кредит повернуто, строк кредитування становив до 30.01.2009, отже стягнення є безпідставним та вчинено поза межами строків позовної давності. Не погодився на врегулювання спору за участю судді чи укладення мирової угоди на запропонованих відповідачем умовах, просив визнати оспорюваний виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.
Представник ТОВ «Фінпром Маркет» Яворський Р.І. в судове засідання не з'явився, у заяві від 02.12.2021 позов визнав, клопотав про розподіл судових витрат за правилами ст.142 ЦПК України, просив зменшити розмір заявлених до стягнення витрат на правову допомогу до 1 907, 00 грн.
Враховуючи згоду позивача, керуючись ст.280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
За матеріалами справи 31.08.2021 державним виконавцем Ковельського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області за заявою ТОВ «Фінпром Маркет» відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого напису №32157 виданого 07.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем.
У виконавчому написі №32157 від 07.05.2021 запропоновано стягнути з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Фінпром Маркет», якому товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Груп Фактор» (ЄДРПОУ 39866943) відступлено право вимоги на підставі Договору про відступлення прав вимоги №14/12/2020-ФМ від 14.12.2020 за кредитним договором №918/06сппК від 02.08.2006 укладеним між первісним кредитором АТ «Індустріально-експортний банк» (код ЄДРПОУ 14361575) за період з 13.12.2020 по 07.05.2021 в розмірі 31048,99 грн тіла кредиту та 50 грн плати за вчинення напису, всього - 31 098,99 грн.
Згідно з умовами кредитного договору №918/06сппК від 02.08.2006 Банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 24 414,06 грн на строк до 30.01.2009 під 20% річних із визначенням графіку повернення щомісячними платежами.
Кредитний договір нотаріально не посвідчений.
Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках та порядку, встановлених законом.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»), під час якої нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
Вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше.
Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Отже безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 зроблено висновок, про те, що судовими рішеннями визнано нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», тому договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Таким чином для вчинення виконавчого напису нотаріуса достатньо надати: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17-ц зазначено: «боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису. Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку).
Верховний Суд зазначає, що дійсно на сьогодні чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Таке повідомлення (заява, претензія, лист-вимога тощо) передається позикодавцем позичальнику у порядку, визначеному статтею 84 Закону України «Про нотаріат»».
Позивач ОСОБА_1 заперечив факт отримання будь-якого повідомлення про існування заборгованості, заперечив факт існування боргу. Кредитний договір, на підставі якого вчинено виконавчий напис, нотаріально не посвідчений.
Таким чином, визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону, не порушує прав інших осіб та наявні підстави для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору при поданні позову.
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України решту 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору, що становить відповідно 454 грн, належить стягнути з відповідача на користь позивача.
При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд керується наступним.
В силу частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 134 ЦПК визначено, що кожна сторона разом з першою заявою по суті справи подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла чи очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних витрат, за винятком сплаченого нею судового збору.
За матеріалами даної цивільної справи у позовній заяві позивач ОСОБА_1 вказав, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 гривень. В судовому засіданні представник позивача наполягав на стягненні понесених позивачем витрат.
Згідно з пунктом першим частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на правничу допомогу, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
На підтвердження витрат, які позивач фактично поніс на професійну правничу допомогу для захисту порушених прав, суду наданий договір №ФО-97 від 26.10.2021 та додаткова угода №1 від 26.10.2021 з адвокатським об'єднанням «МКС Партнери» , за умовами яких позивач сплачує фіксовану суму гонорару - 4000 грн.
Згідно з актом №05/10 від 26.10.2021 розмір гонорару складається з : 300 грн за попередню консультацію, 3000 грн за складання позовної заяви і підготовки матеріалів в суд, 700 грн за участь в судових засіданнях.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання цих критеріїв суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи та витрачений адвокатом час.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи сталу практику у справах даної категорії, приймаючи до уваги професійний рівень адвоката та час, який об'єктивно міг бути витрачений на підготовку позову до суду, суд вважає розумним зменшити витрати в цій частині до 2000 грн. Попередня консультація позивача не підлягає окремій оплаті, оскільки реалізується вже під час підготовки позовної заяви і охоплюється відповідними витратами. Тому, враховуючи вартість участі представника позивача у судовому засіданні (700 грн), суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 2700 грн витрат на правову допомогу.
Керуючись статтями 12, 76-81, 258, 259, 263-265, 273, 279 ЦПК України, на підставі статей 84,87,88 Закону України «Про нотаріат», розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №32157 від 07.05.2021 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором №918/06сппК від 02.08.2006 в розмірі 31 048,99 гривень (тіло кредиту) та 50 гривень за вчинення виконавчого напису.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні судового збору та 2700 (дві тисячі сімсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Зобов'язати Головне управління Державного казначейства України у Волинській області повернути ОСОБА_1 сплачений ним 28 жовтня 2021 року на р/р НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні, згідно квитанції №0.0.2320149211.1 від 28.10.2021.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.
Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, адреса: вул.М.Стельмаха, 9-А, офіс 204, м.Ірпінь, Київської області.
Повний текст рішення складено 12.01.2022.
ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК