Справа №155/1413/21
Провадження №2/155/74/22
12 січня 2022 року місто Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Адамчук Г.М.,
за участю секретаря судового засідання Ревуцької М.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах якої діє ОСОБА_1 до Горохівської міської ради Луцького району Волинської області про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років з часу відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно,
Позивач ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 звернулася з позовом до Горохівської міської ради Луцького району Волинської області в якому просить встановити факт її проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини, визнати за нею право на спадкування за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнати за нею в порядку спадкування за законом четвертої черги право власності на земельну ділянку площею 3,0350 га для ведення особистого селянського господарства відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ВЛ №03003 від 3 жовтня 2003 року та на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , як на спадкове майно ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивує свій позов тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Пірванче Горохівського району Волинської області. З моменту народження вона проживала разом зі своєю матір'ю ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Останній перебував у громадянському (цивільному) шлюбі із її матір'ю і фактично являвся батьком її і брата, однак батьківства не встановив. Всі разом проживали в АДРЕСА_1 . Під час спільного проживання всі вищевказані особи постійно проживали однією сім'єю, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки по відношенню один до одного, вели спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла матері позивачки ОСОБА_4 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на належне йому майно. Позивач фактично є його спадкоємицею за законом четвертої черги, оскільки спадкоємці першої черги відсутні, прийняла спадщину шляхом спільного проживання, однак оформити її в нотаріальному порядку не може, оскільки не може підтвердити з ним родинні відносини. Враховуючи вищенаведене, просить поданий позов задовольнити.
Ухвалою судді від 3 грудня 2021 року було відкрито провадження в даній справі та постановлено розгляд справи поводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою судді від 3 грудня 2021 року було витребувано від Горохівської державної нотаріальної контори інформаційні довідки зі спадкового реєстру та копії спадкової справи по смерті спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 24 грудня 2021 року було закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.
Представник позивачка, ОСОБА_1 , в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю із підстав наведених у позовній заяві, просив його задовольнити.
Представник відповідача, Мудрак Ю.І. , в судове засідання не з'явився, однак скерував до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутності, позовні вимоги визнав повністю та не заперечував щодо задоволення позову.
Заслухавши пояснення представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 12 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданими учасниками справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України судом можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
А згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Відповідно до ст. 3 ч. 2 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» розяснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом.
До спадкоємців четвертої черги належить не лише тільки жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали із спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Свідоцтвом про народження стверджується, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її батьками зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
Свідоцтвом про одруження стверджується, що позивачка 10 травня 1997 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 і змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 ».
Згідно з свідоцтвом про смерть, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30 листопада 2021 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ім'я ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 було відмовлено у зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували між ними родинні відносини.
Довідкою Пірванченської сільської ради Горохівського району Волинської області за №260/1.11/2-14 від 11 грудня 2014 року, а також довідкою старости Горохівської міської ради Луцького району Волинської області №1216 від 7 липня 2021 року стверджується, що згідно з запису в по господарській книзі №2 по селу Пірванче значився житловий будинок з погосподарськими та побутовими спорудами та будівлями по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з ним проживала його дружина у громадянському (цивільному) шлюбі ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька ОСОБА_2 . Заповіт від імені ОСОБА_3 в сільській раді не посвідчувався. Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 є його дочка ОСОБА_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання, виданої Горохівською міською радою Луцького району Волинської області за №1215 від 7 липня 2021 року, місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване в АДРЕСА_1 з 2 жовтня 1999 року по теперішній час.
Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 в судовому засіданні ствердили, що батьки позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 дійсно проживали разом в громадянському (цивільному) шлюбі. В даному шлюбі в них народилася дочка ОСОБА_2 , тобто позивачка. Всі разом вони проживали в АДРЕСА_1 в житловому будинку ОСОБА_3 . Проживаючи спільно, вони вели спільний побут, домашня господарство, витрачали кошти на утримання житлового будинку та присадибної земельної ділянки, мали один відносно одного спільні права та обов'язки. Позивачка проживала разом з ОСОБА_3 від її народження до дня його смерті, тобто, до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З витягу з погосподарської книги №2 за 2021 рік, виданим старостою Горохівської міської ради Луцького району Волинської області 7 липня 2021 року за №1214 вбачається, що житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 . Рік побудови будинку 1970.
Відповідно до технічної документації на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , даний будинок було побудовано з дотриманням встановлених будівельних та технічних норм.
Відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ВЛ №030037, спадкодавцю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належала земельна ділянка відповідних розмірів.
З спадкової справи №250/2021, заведеної Горохівською державною нотаріальною конторою 30 листопада 2021 року після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що від ОСОБА_14 , який діяв від імені ОСОБА_2 надходила заява про прийняття спадщини за законом. Інші спадкоємці з заявами не зверталися.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
А відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
А відповідно до ч. 2 ст. 1258 ЦК України, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно з статтею 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судовому практику в справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Аналогічна думка викладена в роз'ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім'єю як дочка не менше як п'ять років до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до часу відкриття спадщини, є його спадкоємцем за законом четвертої черги, прийняла спадщину. Інші члени сім'ї померли.
Враховуючи вищевикладене, те, що представлені позивачкою докази на підтвердження факту спільного проживання однією сім'єю із спадкодавцем, а також визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом четвертої черги в контексті положень ст. 76-80 ЦПК України є належними та допустимими, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 слід задовольнити повністю.
За змістом ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України у випадку визнання відповідчем позову, суд ухвалює рішення в порядку встановленому статтею 206 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-80, 258, 259, 263-265, 315 ЦПК України, ст. 392, 1217, 1218, 1222, 1258, 1264 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року №5, Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд,
Позов задовольнити повністю.
Встановити факт проживання ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Визнати за ОСОБА_2 право на спадкування за законом четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом четвертої черги право власності на земельну ділянку площею 3,0350 га для ведення особистого селянського господарства відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ВЛ №03003 від 3 жовтня 2003 року, як на спадкове майно ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом четвертої черги право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , як на спадкове майно ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 17 січня 2022 року.
Головуючий