Справа №155/1731/21
Провадження №3/155/22/22
17 січня 2022 року суддя Горохівського районного суду Волинської області Адамчук Г.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , керівника ПОСП «Україна» села Вільхівка Луцького району Волинської області,
у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №528786 від 9 грудня 2021 року ОСОБА_1 вчинив правопорушення: 9 грудня 2021 встановлено факт порушення порядку провадження господарської діяльності ПОСП «Україна» в селі Вільхівка Луцького району Волинської області, а саме: зберігання пального без відповідних дозвільних документів, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, однак поданій письмовій заяві своєї вини у вчиненому правопорушенні не визнав, вказавши, що підприємство має всі необхідні дозвільні документи. Також вказав, що придбане пальне зразу ж заливали в баки транспортних засобів і в подальшому використовували, як в цілях господарства, так і для власного споживання. На даний час пальне не зберігається. З огляду на це просив провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходжу до наступного висновку.
У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП протоколи про адміністративні правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) (ст. 164 КУпАП).
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 статті 164 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності , що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких виді господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності, а об'єктивною стороною зазначеного правопорушення, зокрема, є саме провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання відповідної ліцензії. Суб'єкт адміністративного проступку, передбачений ч. 1 ст. 164 КУпАП, - загальний (фізична осудна особа,яка досягла 16-річного віку). Вина є основною ознакою суб'єктивної сторони правопорушення.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, як правило з метою отримання прибутку (комерційна діяльність).
Окрім того, статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до правової позиції, визначеної у постанові Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» систематичною вважається діяльність яка провадиться безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Таким чином, однією з обов'язкових ознак підприємницької діяльності, як виду господарської діяльності, є систематичність її здійснення.
Вказана ч. 1 ст. 164 КУпАП є бланкетною, тобто такою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм, зокрема до Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», Податкового кодексу України та підзаконних актів.
Стаття 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового,коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» передбачає, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності , що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Відповідно до статті 15 вищеназваного Закону, для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального та їх фактичне місцезнаходження.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.
Відповідно до ст. 14 ПК України, акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Пункт б, в) абзацу другого підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення, що не є акцизним складом:
приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (10000 Кубічних метрів = 10000 літрів) (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
Суд звертає увагу на те, що особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, формально підійшла до з'ясування всіх істотних обставин справи. В матеріалах справи, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, відсутні будь-які докази, що підтверджують факт зайняття ПОСП «Україна» господарською діяльністю із зберігання пального, оскільки поставка такої кількості пального не свідчить про його зберігання. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не містить даних про те, де саме на момент перевірки зберігалося пальне та в якій кількості, за який період здійснювалась діяльність із зберігання пального. Документи, які б свідчили про проведення огляду та вилучення пального, яке зберігалось без ліцензії, до матеріалів справи не долучено. Для провадження господарської діяльності господарство використовує сільськогосподарську техніку та інші транспортні засоби. Паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі не є акцизним складом. Також в матеріалах справи є письмове пояснення ОСОБА_1 в якому він вказує, що більшість ємностей не придатні для зберігання пального, так як перебувають в аварійному стані (прогнило днище). Матеріали справи не містять будь-яких даних про те, який об'єм цих ємностей, чи наявне в них пальне чи воно відсутнє і чи в ньому наявне щось взагалі. Окрім цього, в протоколі не міститься посилання на нормативний акт, що став підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Крім того, суд враховує, що у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні визнавальні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_1 було зазначено, що всі дозвільні документи знаходяться в центральному офісі в місті Київ. Відповідно її винуватість має бути доведена у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.
Статтею 62 Конституції України встановлено презумпцію невинуватості. Обов'язок встановлення всіх обставин умовного правопорушення та доведення вини особи покладається на сторону обвинувачення. Всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Оскільки вина є основною ознакою суб'єктивної сторони правопорушення, відсутність вини свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофеєва проти Росії» (рішення від 30.05.13 р., заява № 36 673/04) у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист.
Отже, суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які підтверджують, що ПОСП «Україна» систематично здійснює господарську діяльність, а саме зберігання пального, що потребує одержання ліцензії на провадження даного виду господарської діяльності та які підтверджують вину останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд вважає, що за обставин, які викладені в протоколі серії АПР18 №528786 від 9 грудня 2021 року, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а тому вважає за необхідне провадження у справі закрити відповідно до п. 1 ч. 1ст.247КУпАП.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо встановлено, що в діях особи відсутні подія і склад адміністративного правопорушення.
Керуючись ч. 1 ст. 164, п. 1 ч. 1 ст. 247, 251, 279 КУпАП, суддя,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя