Справа №155/1745/21
Провадження №2/155/10/22
12 січня 2022 року місто Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Адамчук Г.М.,
за участю секретаря судового засідання Ревуцької М.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -
Позивач звернулася з позовом до відповідача, в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , як на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивує свій позов тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . Позивач є його спадкоємцем на частину майна за заповітом, прийняв спадщину шляхом спільного проживання без реєстрації, а також шляхом подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, однак нотаріально оформити своїх спадкових прав не може. Враховуючи вищенаведене, просить поданий позов задовольнити.
12 січня 2022 року позивач подав до суду уточнену позовну заяву в якій просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом на Ѕ частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , як на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач в судове засідання не з'явився, однак в заяві до суду позовні вимоги підтримав повністю, просив його задовольнити, а справу слухати у його відсутність.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, однак подала письмову заяву в якій просила справу розглядати у її відсутність, позовні вимоги визнав повністю.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв'язку, об'єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ч. 1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
А відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Статтею 1235 ЦК України надається право заповідачу на призначення спадкоємців.
З заповіту, складеного ОСОБА_3 25 вересня 2007 року, який було посвідчено секретарем Журавниківської сільської ради Горохівського району Волинської області та зареєстровано в реєстрі за №43 вбачається, що він все належне йому майно в рівних частках заповів своїм синам ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Згідно з свідоцтвом про смерть, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13 травня 2021 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_3 було відмовлено.
Документами про родинні відносини стверджується, що позивач є сином померлого ОСОБА_3 .
Довідкою Горохівської міської ради №352 від 15 грудня 2020 року стверджується, що заповіти ОСОБА_3 , які посвідчувалися 1 грудня 1999 року за №55 та 25 вересня 2007 року за №43, не змінені і не скасовані. Спадкоємцями за законом та заповітом після його смерті є сини - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Останній прийняв спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцем без реєстрації.
З спадкової справи після померлого ОСОБА_3 вбачається, що від імені ОСОБА_4 до нотаріальної контори надходила заява про прийняття спадщини за заповітом. Також від імені ОСОБА_5 , який є спадкоємцем за іншим заповітом, до нотаріальної контори надходила заява про прийняття спадщини за заповітом. Інший спадкоємець ОСОБА_6 від успадкування майна відмовилася згідно з поданою заявою.
Відповідно до запису в погосподарській книзі №5 за 2021 рік, житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 .
Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем за заповітом після померлого батька ОСОБА_3 , прийняв спадщину.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судовому практику в справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
Аналогічна думка викладена в роз'ясненні наданому Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0-13 від 16 травня 2013 року, відповідно до якого, визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
За змістом ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України у випадку визнання відповідчем позову, суд ухвалює рішення в порядку встановленому статтею 206 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч. 3 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
За таких обставин, враховуючи те, що представлені позивачем докази на підтвердження своїх позовних вимог щодо визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом в контексті положень статей 76-80 ЦПК України є належними та допустимими, визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_4 слід задовольнити повністю.
Керуючись ст. 76-80, 200, 247, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст. 392, 1216, 1217, 1218, 1222, 1223, 1235 ЦК України, п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику в справах про спадкування», суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом, право власності на Ѕ частки житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 , як на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий