Справа №757/55166/21 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/188/2022 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
12 січня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року, -
за участю:
представника ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та накладено арешт на вилучені 07.10.2021 під час проведення обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон марки «IPhone Pro Max», пам'ять 256 гігабайт, модель: А 21161 (MWH72LL1А) ІМЕІ: НОМЕР_1 , з сім картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», в силіконовому чохлі із малюнками.
Заборонено користуватися та розпоряджатися будь-яким фізичним чи юридичним особам вказаним майном.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою відмовити повністю у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_9 про арешт майна, а саме про накладення арешту на мобільний телефон марки «IPhone Pro Max», пам'ять 256 гігабайт, модель: А 21161 (MWH72LL1А) ІМЕІ: НОМЕР_1 , з сім картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», в силіконовому чохлі із малюнками, які вилучені 07.10.2021 під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Повернути ОСОБА_7 мобільний телефон марки «IPhonePro Max», пам'ять 256 гігабайт, модель: А 21161 (MWH 72LL1А) ІМЕІ: НОМЕР_1 , з сім картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», в силіконовому чохлі із малюнками.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, з неповнотою судового розгляду, а також з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Апелянт вказує на те, що обшук було проведено 07.10.2021 року, тому зазначене вище майно втратило статус тимчасово вилученого майна та підлягало негайному поверненню 09.10.2021 року.
З аналізу положень КПК України вбачається повна невідповідність переліку майна вимогам КПК України щодо підстав та мети забезпечення, при наявності яких допускається накладення арешту на майно, оскільки вилучене майно не відповідає критеріям, які ставляться до речових доказів.
Доводи викладені у клопотанні прокурора про арешт майна та ухвалі на проведення обшуку є безпідставними, необґрунтованими та не підтверджені належними, достатніми, допустимими, достовірними доказами.
Відсутня сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно, вилучене в ході проведення обшуку 07.10.2021 року є доказом кримінального правопорушення, чи підлягає конфіскації, спеціальній конфіскації. При цьому, розмір шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення не встановлено.
В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про те, що мобільний телефон марки «IPhone Pro Max», пам'ять 256 гігабайт, модель: А 21161 (MWH 72LL1А) ІМЕІ: НОМЕР_1 , з сім картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», в силіконовому чохлі із малюнкам, на який накладено арешт належить на праві власності ОСОБА_7 . Вказане майно належить ОСОБА_10 , яка була присутня під час проведення обшуку, що підтверджується відомостями з протоколу обшуку.
Більше того, вилучене майно - не містить ніяких відомостей про обставини, які розслідуються в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні. Викладене свідчить про безпідставність, необґрунтованість доводів прокурора, відсутність підстав для накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення обшуку, який відбувся 07.10.2021 року.
Також апелянт зазначає, щодо порушення порядку реєстрації клопотання про арешт майна у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Оскільки вищевказане клопотання містить відмітку канцелярії Печерського районного суду м. Києва про отримання, яка датована 19.10.2021 р. Однак у матеріалах справи № 757/55166/21-к міститься копію конверта та опису вкладення до листа, із трек-номером 0103280141848 відповідно до яких датою оформлення поштового відправлення зазначено 08.10.2021 р.
При цьому, відповідно до інформації із офіційного сайту АТ «Укрпошта» поштове відправлення з трек-номером 0103280141848 було прийняте 08.10.2021 р. та вручено за довіреністю -11.10.2021 р., натомість відмітка про отримання даного клопотання Печерським районним судом м. Києва та звіт про автоматизований розподіл по справі датовані 19.10.2021 р., а не 11.10.2021 року.
Згідно з п. 2.3.1. Засад використання автоматизованої системи документообігу Печерського районного суду м. Києва (надалі - Засади) розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату Печерського районного суду м. Києва, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.
Відповідно до п. 2.2.1. Засад вхідна кореспонденція, в тому числі процесуальні документи, приймається і опрацьовується працівниками апарату Печерського районного суду м. Києва, яким надано доступ до автоматизованої системи відповідно до їх функціональних обов'язків, і реєструється в автоматизованій системі в день її надходження.
Разом з тим, апелянт звертає увагу суду, що під час розподілу судової справи № 757/55166/21-к (дата та час початку автоматичного визначення слідчого судді: 19.10.2021 р., 10:33:37) виконано її поєднання зі справою № 757/55139/21-к (дата та час початку автоматичного визначення слідчого судді: 19.10.2021 р., 08:59:27).
Отже, за результатами вищевказаного автоматичного розподілу судової справи №757/55166/21-к очевидно наявне питання, чому судова справа за вказаним номером не була зареєстрована у Печерському районному суді м. Києва 11.10.2021 року чи найпізніше протягом дня 12.10.2021 року, а була передана на реєстрацію лише 19.10.2021 року та лише після 10 год. 30 хв. Де перебувало клопотання подане прокурором ОСОБА_9 про арешт тимчасово вилученого майна від 08.10.2021 р. у кримінальному провадженні № 42021000000000675 від 31.03.2021 р. протягом 11, 12, 13 та 18 жовтня 2021 року та чому воно було передано на реєстрацію лише 19.10.2021 року.
На переконання представника власника майна, така реєстрація поданого клопотання посадовими особами Печерського районного суду м. Києва є не випадковою, а була здійснена спеціально лише після того, як був здійснений автоматичний розподіл (реєстрація) у справі № 757/55139/21-к, а справа була передана слідчому судді ОСОБА_1 , з огляду на що всі інші клопотання у вищевказаному кримінальному провадженні мали передаватись для розгляду слідчій судді ОСОБА_1 . Вказану інформацію, окрім іншого підтверджує і час проведення автоматичного розподілу у справі № 757/55139/21-к та у справі № 757/55166/21-к.
Апелянт вважає, що дані обставини є порушенням встановленого порядку визначення складу суду для розгляду справи 757/55166/21-к, зокрема вимог ст. 35 КПК України, внаслідок чого клопотання про арешт майна було розглянуто неповноважним складом суду, слідчим суддею, яка не мала права розглядати це клопотання.
Також апелянт зазначає, що клопотання про арешт тимчасово вилученого майна від 08.10.2021 року у кримінальному провадженні №42021000000000675 від 31.03.2021 р. надійшло до Печерського районного суду міста Києва 11.10.2021 року, у зв'язку з чим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України повинно було бути розглянуто до 13.10.2021 р. Попри це клопотання про арешт майна було розглянуто - 03.12.2021 р., тобто більше ніж через місяць, з моменту надходження до Печерського районного суду міста Києва, що також не можна вважати розумним строком, з урахуванням критерій, визначених частиною третьою статті 28 КПК України.
В судове засідання ОСОБА_7 його представник ОСОБА_6 та прокурор не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені завчасно та належним чином, проте з'явився представник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , який не заперечував щодо проведення судового розгляду у відсутність вказаних осіб, тому з урахуванням думки представника, вимог ч. 4 ст. 405 КПК України, дані обставини дають суду апеляційної інстанції підстави розглядати справу у відсутність зазначених осіб.
В даному випадку апеляційний суд приймає до уваги також практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, з наведених в ній підстав, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи та зі змісту оскаржуваної ухвали, Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021000000000675 за ознаками кримінальних правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на території України діє група осіб у змові із службовими особами Держгеокадастру, яка створила протиправний механізм відведення земельних ділянок у Донецькій, Київській, Полтавській, Запорізькій, Одеської, Дніпропетровській областях в оренду на користь третіх осіб.
В ході досудового розслідування, у період часу з 07 год. 55 хв. по 10 год. 31 хв. 07.10.2021, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, проведено обшук квартири за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінальних правопорушень, а також відшукання речей та документів, які мають значення для| досудового розслідування.
Під час проведення вказаного обшуку було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «IPhone Pro Max», пам'ять 256 гігабайт, модель: А 21161 (MWH 72LL1А) ІМЕІ: НОМЕР_1 , з сім картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», в силіконовому чохлі із малюнками.
08.10.2021 року постановою старшого слідчого ГСУ НП України ОСОБА_11 , телефон марки «IPhone Pro Max», пам'ять 256 гігабайт, модель: А 21161 (MWH 72LL1А) ІМЕІ: НОМЕР_1 , з сім картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», в силіконовому чохлі із малюнками визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42021000000000675 від 31.03.2021.
19.10.2021 прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на вилучені речі 07.10.2021 під час проведення обшуку квартири за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон марки «IPhonePro Max», пам'ять 256 гігабайт, модель: А 21161 (MWH 72LL1А) ІМЕІ: НОМЕР_1 , з сім картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», в силіконовому чохлі із малюнками, із забороною користуватися та розпоряджатися будь-яким фізичним чи юридичним особам вказаним майном. З метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, а також запобігання можливості приховування, псування, втрати, знищення, використання, перетворення, передачі, відчуження майна.
Дане клопотання прокурором подано до Печерського районного суду м. Києва 08.10.2021 через УКРПОШТУ відповідно до штампу копії конверту та опису вкладення до листа, із трек-номером 0103280141848/а.с. 97/.
03.12.2021 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора було задоволено.
Приймаючи до уваги наявність даних про належність майна, на яке прокурор просив накласти арешт, а саме на майно - яке вилучено у ході проведення обшуку квартири 07.10.2021 за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на майно, яке зазначене в клопотанні прокурора, слідчий суддя прийшов до висновку про задоволення вказаного клопотання та накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 42021000000000675 від 31.03.2021.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, а також заслухано пояснення представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_12 , з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно можливо може бути майном, яке могло зберегти на собі сліди злочину та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто є речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею накладено обґрунтовано, за наявності для цього достатніх правових підстав.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Слідчим суддею перевірено, що вказане майно вилучено саме за місцем проживання ОСОБА_7 , що й не заперечується апелянтом.
Твердження апелянта, що мобільний телефон марки «IPhonePro Max», пам'ять 256 гігабайт, модель: А 21161 (MWH 72LL1А) ІМЕІ: НОМЕР_1 , з сім картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», в силіконовому чохлі із малюнками не належить ОСОБА_7 , а належить ОСОБА_10 не спростовують висновків слідчого судді встановлених під час розгляду клопотання про арешт майна, виходячи з того, як вбачається з протоколу обшуку від 07.10.2021 року /а.с. 49-53/, органом досудового розслідування під час огляду вказаного телефону встановлено, що у ньому ймовірно містяться відомості, що мають значення для досудового розслідування, так як у ньому виявлено текстовий облік із інформацією про ОСОБА_7 , який у телефонній книжці записаний як « ОСОБА_13 ».
Більш того в інтересах ОСОБА_10 апеляційна скарга не подавалась відповідно до матеріалів справи.
При цьому, згідно із ч. ч. 10, 11 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.
Окрім того, Європейський суд з прав людини своїми рішеннями неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Враховуючи всі обставини в їх сукупності, слідчий суддя дійшов вірного висновку, що в даному конкретному випадку, накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, забезпечить справедливу рівновагу між суспільним інтересом та правомірною метою, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовують - арешт та метою, яку прагнуть досягти - збереження речових доказів, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їхнє незастосування може призвести до незворотних наслідків.
Проте є слушними доводи апеляційної скарги в частині того, що розгляд клопотання про арешт відбувся у порушення строків визначених ч. 1 ст. 172 КПК України, однак на думку колегії суддів дана обставина не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яка потягла б за собою скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з того, що з матеріалів справи вбачається, що такий тривалий розгляд клопотання про арешт майна обумовлений тим, що слідчим суддею викликалися учасники судового розгляду, подавалися клопотання про відвід слідчого судді та відбувався його розгляд.
Та обставина на яку посилається апелянт,що клопотання про арешт майна містить відмітку канцелярії Печерського районного суду м. Києва про отримання, яка датована 19.10.2021 р. Однак матеріали справи № 757/55166/21-к містять копію конверту та опису вкладення до листа, із трек-номером 0103280141848, відповідно до яких датою оформлення поштового відправлення зазначено 08.10.2021 р. При цьому, відповідно до інформації із офіційного сайту АТ «Укрпошта» поштове відправлення з трек-номером 0103280141848 було прийняте 08.10.2021 р. та вручено за довіреністю - 11.10.2021 р., натомість відмітка про отримання даного клопотання Печерським районним судом м. Києва та звіт про автоматизований розподіл по справі датовані 19.10.2021 р., а не 11.10.2021 року, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, а може бути підставою для ініціювання питання щодо проведення службової перевірки щодо наявності чи відсутності в діях працівників суду порушень, оскільки до повноважень останніх належить прийняття та реєстрація відповідних клопотань у автоматизованій системі документообігу Печерського районного суду м. Києва.
Більш того, зазначені обставини були предметом розгляду слідчим суддею заяви адвоката ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , про відвід слідчого судді ОСОБА_1 від розгляду клопотання про арешт майна через сумніви у правильності здійснення автоматизованого розподілу клопотання. Однак за результатом такого розгляду, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 18.11.2021 року в задоволенні вказаної заяви відмовлено.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші підстави з яких апелянт вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, не є безумовними підставами для її скасування та підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03 грудня 2021 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4