1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 11 січня 2022 року апеляційну скаргу прокурора Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 29 листопада 2021 року,
за участі: прокурора представника власника майна власника майна ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 про накладення арешту на майно у кримінальному провадежнні № 42021112330000090.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 29 листопада 2021 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна.
Прокурор вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з істотним порушення вимог кримінального процесуального закону.
Зокрема, зазначає, що слідчим суддею не надано належної правової оцінки обставинам провадження, у результаті чого безпідставно відмовлено у накладенні арешту на майно.
Так, вказує, що 25 листопада 2021 року о 12 год. 08 хв. прокурором Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 у відповідності до ст.ст. 36, 104, 131, 132, 191, 208-211, 213 КПК України, у зв'язку із розслідуванням кримінального провадження № 42021112330000090 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, затримано ОСОБА_7 , за підозрою у одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноважено на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Після цього, у період часу з 12 год. 15 хв. по 13 год. 13 хв. прокурором, в рамках згаданого кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, з дотриманням вимог передбачених ст. 234 КПК України, з метою безпосереднього переслідування особи, яка підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, а також з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також відшукування майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, проведено обшук у приміщенні одноповерхового будинку «Хороми дівчат» комплексу «Панський Хутір», що за адресою: АДРЕСА_1 . В ході проведення обшуку з метою збереження майна здобутого внаслідок вчинення кримінального правопорушення та встановлення всіх обставин його вчинення виявлено та вилучено: аркуші паперу формату А-4 без записів, а також аркуш на якому наявний напис «РОЗПИСКА» та рукописний текст про отримання ОСОБА_8 грошових коштів від ОСОБА_9 у сумі 22 500 доларів США; один предмет, схожий на купюри доларів США номіналом 100 доларів з серійним номером HL9741566D (L12), один предмет, схожий на купюри доларів США номіналом 100 доларів з серійним номером КК69604112В (К11), двісті двадцять три предмети, схожі на купюри доларів США номіналом 100 доларів з однаковими номерами КF33008773 C (F6); портфель з документами на 9 арк., двома квитанціями про сплату штрафу та записником чорного кольору.
Крім того, під час затримання, ОСОБА_7 добровільно видав особисті речі, а саме: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7 , картка платника податків на ім'я останнього, мобільний телефон з написом «Самсунг» чорного кольору, ключі від автомобіля затриманого «Форд», ключ від квартири та два магнітні ключі від домофону.
Також, прокурор звертає увагу, що постановою прокурора Вишгородської окружної прокуратури Київської області, вищевказане вилучене майно, в порядку ст. 98 КПК України визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
На даний час в рамках кримінального провадження встановлюються всі обставини вчинення кримінального, правопорушення особою (особами), що причетні до його вчинення, знаряддя вчинення кримінального правопорушення, і вилучені під час проведення обшуку та затримання особи вищевказані речі, у своїй сукупності будуть являтися доказом у складі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Крім цього, зауважує, що необхідність накладення арешту на вилучене майно покликана запобіганню ризику їх знищення, з метою забезпечення збереження речових доказів. Вказані вище речі мають суттєве значення для розслідування кримінального провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, може у подальшому перешкодити кримінальному провадженню та унеможливити проведення судової експертизи комп'ютерної техніки та програмних продуктів, які містяться на вилученому мобільному телефоні, технічної експертизи документів (вилучених предметів схожих на грошові купюри), а також почеркознавчої експертизи, з метою ототожнення зразків почерку на вилученій розписці.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи викладенні в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, пояснення власника майна та його представника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як убачається з наданих суду матеріалів провадження, Вишгородським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні відомості якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань13 жовтня 2021 року під № 42021112330000090, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням виявлено, що посадові особи органів місцевого самоврядування Вишгородського району, діючи за попередньою змовою групою осіб із громадянином ОСОБА_10 виказали прохання надати неправомірну вигоду ОСОБА_9 за вчинення та невчинення в інтересах третіх осіб дій, поєднуючи своє прохання з вимаганням неправомірної вигоди.
25 листопада 2021 року ОСОБА_7 затримано на підставі ст. 208 КПК України.
Того ж дня з метою безпосереднього переслідування особи, яка підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, а також з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, а також відшукування майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, проведено обшук у приміщенні одноповерхового будинку «Хороми дівчат» комплексу «Панський Хутір», що за адресою: АДРЕСА_1 . У ході проведення обшуку з метою збереження майна здобутого внаслідок вчинення кримінального правопорушення та встановлення всіх обставин його вчинення виявлено та вилучено: аркуші паперу формату А-4 без записів, а також аркуш на якому наявний напис «РОЗПИСКА» та рукописний текст про отримання ОСОБА_8 грошових коштів від ОСОБА_9 у сумі 22 500 доларів США; один предмет, схожий на купюри доларів США номіналом 100 доларів з серійним номером HL9741566D (L12), один предмет, схожий на купюри доларів США номіналом 100 доларів з серійним номером КК69604112В (К11), двісті двадцять три предмети, схожі на купюри доларів США номіналом 100 доларів з однаковими номерами КF33008773 C (F6); портфель з документами на 9 арк., двома квитанціями про сплату штрафу та записником чорного кольору.
Крім того, під час затримання, ОСОБА_7 добровільно видав особисті речі, а саме: паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7 , картка платника податків на ім'я останнього, мобільний телефон з написом «Самсунг» чорного кольору, ключі від автомобіля затриманого «Форд», ключ від квартири та два магнітні ключі від домофону.
26 листопада 2021 року прокурор Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на згадане вище майно шляхом тимчасової, до скасування у встановленому КПК України порядку, заборони на відчуження, розпоряджання та користування вказаним майном.
Ухвалою слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 29 листопада 2021 року у задоволенні клопотання прокурора відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що прокурором не надано доказів на підтвердження того, що обшук під час якого вилучено вищевказане майно проведено на підставі ухвали слідчого судді, або що такий обшук проведено невідкладно з дотриманням вимог ч. 3 ст. 233 КПК України, або ж з дозволу особи, яка володіє цим приміщенням і уповноважена надавати такий дозвіл як титульний власник. Крім того, слідчим суддею встановлено, що в матеріалах клопотання відсутні належні та достатні докази, які б обґрунтовували необхідність арешту майна, вилученого під час затримання підозрюваного, як речового доказу по справі.
Таке рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним, обґрунтованим і вмотивованим, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, у порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Так, згідно з вимогами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, а саме забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Положеннями ч. 1 ст. 173 КПК України, визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Положеннями п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України визначено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів судового провадження, та правильно встановлено слідчим суддею, органом досудового розслідування не доведено, що майно на яке прокурор просить накласти арешт було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідають вимогам ст. 98 КПК України.
Не спростовують такий висновок і доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора, зважаючи при цьому і на те, що до клопотання про арешт майна не долучено постанову про визнання майна речовими доказами у кримінальному провадженні, що позбавляє можливості перевірити підстави для прийняття такого рішення
Крім того, слідчий суддя обґрунтовано зауважив, що прокурором не надано підтвердження того, що надавався дозвіл на обшук під час якого вилучено вищевказане майно, зважаючи на наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов'язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу.
Разом з цим, в матеріалах судового провадження відсутні відомості про те, що прокурор звертався до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку у приміщенні одноповерхового будинку «Хороми дівчат» комплексу «Панський Хутір», що за адресою: м. Вишгород, вул. Квіткова, 1., та слідчим суддею було прийнято відповідне рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, а тому доводи викладені в апеляційній скарзі про незаконність ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, - без задоволення.
На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Вишгородського районного суду Київської області від 29 листопада 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 від 26 листопада 2021 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42021112330000090, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 363/5092/21 Справа №11-сс/824/442/2022 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_11 Доповідач: ОСОБА_1