Справа № 761/7304/21
Провадження № 2/761/6646/2021
06 жовтня 2021 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Бондар О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
23 лютого 2021 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченої переплати в розмірі 35 330,00 грн. та пеню в сумі 14 138,23 грн.
Вимоги обгрунтовані тим, що 20.06.2019 року між сторонами було укладено договір №479 за умовами якого відповідач мав виготовити та передати дверні блоки прихованого монтажу та надати відповідні супутні послуги, а позивач мав сплатити за такий товар та послуги.
Як зазначає позивач, на час звернення до суду з позовом відповідач зобов'язання не виконав в повному обсязі - не виконані роботи з виготовлення, доставки та встановлення дверей до санвузла («ДБ-3 санузел 1») вартість яких складає 26 340,00 грн.. В той же час позивач власні зобов'язання щодо оплати здійснив в повному обсязі.
Також позивач вважає, що враховуючи положення статті 693 ЦК України, він має право на повернення коштів доплати в сумі 8 999,00 грн., що всього становить 35 330,00 грн.
Крім того, на підставі положень п.8.2.1 Договору позивач просить стягнути з відповідача пеню, яка становить 14 138,23 грн.
Позивач в судове засідання не з'явився, уповноважений представник позивача звернувся до суду із заявою про слухання справи за його відсутності та зазначає, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Відзив на заявлені вимоги до суду не направив.
На підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність сторін.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Стаття 865 ЦК України визначає, що за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Крім того, ч.1 ст.693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Як встановлено судом, 20.06.2019 року між ФОП ОСОБА_2 (далі - Підрядник) та ОСОБА_1 (далі - Замовник) був укладений Договір №479 за умовами якого Підрядник зобов'язується виготовити і передати у власність Замовника дверні блоки прихованого монтажу, детальна вартість та специфікація яких зазначена в Додатках до цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти і сплатити Товар та відповідні супутні послуги на умовах цього Договору.
Пунктом 3.1 Договору визначено порядок розрахунків.
На виконання умов Договору, як зазначив позивач, 20.06.2019 року він сплатив на рахунок відповідача 62 365,00 грн., 24.09.2019 року - 22 273,00 грн. та 16.07.2020 року - 8 990,00 грн.
В той же час копії платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, не мають інформації про призначення платежу.
Сторони визначили в п.4.4 Договору, що строк виготовлення Товару складає 30 календарних днів з дня отримання підписаного Замовником договору та всіх необхідних додатків із зазначенням точних розмірів, конфігурації, ескізів, кольору та всіх інших суттєвих особливостей Товару та здійснення передплати в повному обсязі.
Згідно з п.5.2 Договору, Товар передається Замовнику і засвідчується підписанням сторонами Акту виконаних робіт, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Позивач не надав суду копії Акту виконаних робіт, тому суд позбавлений можливості встановити обставини виконання договору Підрядником.
Крім того, позивач не надав суду доказів, що він звертався до відповідача з претензіями щодо неналежного виконання зобов'язань за договором.
В той же час, суд зауважує, що позивач сплатив кошти за договором поза межами строків, визначених п.4.4 Договору та суду не було надано доказів чи вносились зміни до договору в частині строків виконання замовлення Підрядником.
Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення передплати в розмірі 35 330,00 грн. та пені у розмірі 14 138,23 грн. не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 7, 10, 76, 81, 133-141, 244-245, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд -
В позові ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 02 листопада 2021 року
Суддя: Н.Г.Притула