Справа № 761/45259/21
Провадження № 1-кс/761/24608/2021
20 грудня 2021 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гомель Республіки Білорусь, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працює водієм у ВКФ «Віта-Авто», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у кримінальному провадженні № 12021110000000497, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.07.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_5 .
Клопотання обґрунтовано тим, що СУ ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12021110000000497 від 20.07.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно у липні 2021 року на території України (більш точного часу та місця в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_8 спільно та по взаємній згоді з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та іншими не встановленими досудовим розслідуванням особами, організував та очолив стійке злочинне об'єднання, визначивши необхідну для досягнення загальної злочинної мети кількість учасників групи, із загальними правилами поведінки, з розробленою співпідпорядкованістю між членами групи, а також злочинну спеціалізацію вказаної групи, при цьому, керуючись бажанням спільного здійснення злочинів на території м. Києва та Київської області, корисливою метою яких було протиправне особисте збагачення, направлене на привласнення чужого майна, яке перебувало у його віданні.
Внутрішня стійкість організованої групи обумовлювалася тісними відносинами, які мали між собою члени групи і виражалися в обізнаності кожним з учасників групи про факт об'єднання в одну групу і бажання об'єднати свої зусилля для досягнення єдиного злочинного результату.
З метою забезпечення існування та функціонування організованої групи, між її учасниками був розроблений єдиний план з розподілом функцій кожного з учасників злочинної групи. Відповідно до вказаного плану завданнями і метою існування організованої групи було привласнення чужого майна, яке перебувало у його віданні за для забезпечення незаконного збагачення учасників злочинної групи.
Так, ОСОБА_8 , усвідомлюючи неспроможність одноособово реалізувати свій злочинний намір, спланував досягнути поставлену мету за рахунок створення і керування організованою групою, яку він почав формувати в невстановлений досудовим розслідуванням час, обравши направленістю її діяльності привласнення чужого майна, яке перебувало у його віданні.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , усвідомлюючи необхідність залучення до організованої групи більшої кількості учасників для досягнення максимального злочинного результату та уникнення викриття правоохоронними органами у невстановлений досудовим розслідуванням час, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, реалізуючи свій злочинний умисел, вирішив залучити до складу організованої групи раніше знайомих довірених осіб, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 ОСОБА_13 та інших не встановлених досудовим розслідуванням осіб, які мають відповідне соціальне положення, зв'язки для вчинення кримінальних правопорушень, пов'язаних з привласненням чужого майна, яке перебувало у його віданні.
Отримавши від ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інших не встановлених досудовим розслідуванням осіб згоду на зайняття спільною злочинною діяльністю у складі організованої групи, ОСОБА_8 за покладеними на себе функціями її організатора і керівника, з метою підготовки до вчинення корисливих злочинів, дотримання співучасниками заходів конспірації для протидії викриттю правоохоронними органами, розробив загальний план, який на етапі створення групи довів її учасникам та за яким їх дії були направлені на досягнення єдиного злочинного результату. При цьому, ОСОБА_8 визначив ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інших не встановлених досудовим розслідуванням осіб як учасників організованої групи та співвиконавців вчинюваних ним злочинів, а також організовував та брав участь у привласненні чужого майна, яке перебувало як у його віданні, так і інших учасників організованої групи, тобто безпосередньо приймав участь у вчиненні злочинів.
Також, отримавши від ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інших не встановлених досудовим розслідуванням осіб, згоду на спільну злочинну діяльність у складі організованої групи, ОСОБА_8 за покладеними на себе функціями її організатора і керівника групи, з метою підготовки до вчинення корисливих злочинів, дотримання співучасниками заходів конспірації для протидії викриттю правоохоронними органами, довів останнім загальний план вчинення злочинів.
Стійкість організованої групи ОСОБА_8 забезпечував за рахунок її стабільного складу, підпорядкування учасників, єдиних для всіх правил поведінки, планування злочинної діяльності та розподілу ролей.
Організована група, яку створив ОСОБА_8 з метою вчинення злочинів, характеризувалась стійкістю, що знайшло своє вираження у згуртованості та стабільності. Так, між учасниками організованої групи були постійні внутрішні зв'язки. Між керівником групи та її учасниками існував високий рівень узгодженості дій, взаємодовіра, єдині правила поведінки, до яких слід віднести спеціальні домовленості щодо ведення розмов між собою, використання окремих засобів зв'язку між собою, єдину систему вчинення кримінальних правопорушень з чітким розподілом функцій кожного з учасників групи, тощо.
Характерним було визначення способів конспірації та прикриття злочинної діяльності від викриття правоохоронними органами. Для забезпечення зв'язку між учасниками групи під час вчинення кримінальних правопорушень використовувались нові абонентські номери мобільних операторів та нові мобільні телефони з метою повного уникнення їх відстеження внаслідок використання ними радіоелектронних засобів спілкування.
Мобільність групи забезпечувалась шляхом використання автомобіля, який перебував у користуванні учасників групи, а саме: автомобіль марки «Opel» модель «Combo» білого кольору, з державним номерним знаком НОМЕР_1 .
Відтак, ОСОБА_8 організував та очолив злочинне об'єднання, визначивши необхідну для досягнення загальної злочинної мети кількість учасників організованої групи, а також злочинну спеціалізацію вказаної групи, з корисливих мотивів та метою вчинення протиправних дій, а саме, привласнення чужого майна, яке перебувало у його віданні; відповідав за координацію та контроль за діями інших учасників групи; планував вчинення злочинів та розподіляв функції учасників групи для досягнення розробленого ним плану, відомого всім учасникам; підтримував постійний зв'язок між членами організованої групи через засоби телефонного зв'язку та під час особистих зустрічей; організовував та приймав участь у привласненні чужого майна, яке перебувало у його віданні, тобто безпосередньо приймав участь у вчиненні злочинів.
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та невстановлені досудовим розслідуванням особи, будучи активними учасниками організованої ОСОБА_8 злочинної групи, згідно розподілених функцій, брали участь у привласненні чужого майна, яке перебувало у їх віданні, тобто безпосередньо брали участь у вчиненні злочинів.
Крім того, досудовим розслідування встановлено, що продовжуючи спільну злочинну діяльність, спрямовану на привласнення чужого майна, яке перебувало у їх віданні, 30.09.2021 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_5 відповідно до заяви про прийняття на роботу водієм автотранспортних засобів (з виконанням обов'язків експедитора) від 03.06.2019, перебуваючи на посаді водія ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВІТА-АВТО», використовуючи відповідно до наказу № 109/1 від 01.09.2021 закріплений за ним автомобіль марки «Volvo FM-12», державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом (цистерною) марки «Schwarzmuller TS-3E», державний номерний знак НОМЕР_3 , діючи у складі організованої групи, будучи активним її учасником та довіреною особою організатора злочинної групи ОСОБА_8 , з відома всіх учасників групи та під керівництвом ОСОБА_8 із заздалегідь розробленим планом на підставі договору № 2 від 01.11.2020, укладеного між ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ВІТА-АВТО» та ТОВ «ВОГ РЕСУРС», з надання транспортних послуг, а саме, перевезення небезпечних вантажів (паливно-мастильних матеріалів) автомобільним транспортом, прибув до нафтобази, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 14-Б, де діючи у складі організованої групи згідно з попередньою злочинною домовленістю з старшим товарним оператором нафтобази ОСОБА_9 , який діючи у складі організованої групи, будучи активним її учасником та довіреною особою організатора злочинної групи ОСОБА_8 , надмірно, не обліковуючи, завантажив напівпричіп (цистерну) паливно-мастильними матеріалами, а саме, дизельним пальним у кількості 505 літрів.
В подальшому, відповідно до договору про повну матеріальну відповідальність від 03.06.2019, яким передбачена повна матеріальна відповідальність за заподіяну шкоду за незабезпечення з вини працівника зберігання ввірених йому матеріальних цінностей, а саме, згідно посадової інструкції від 03.06.2019, будучи матеріально відповідальною особою за приймання і здачу вантажу в повному обсязі згідно супровідних документів, матеріальну відповідальність за збереження вантажу під час перевезень та використання паливно-мастильних матеріалів згідно затверджених нормативів, продовжуючи реалізовувати свій спільний злочинний умисел, направлений на привласнення чужого майна, яке перебувало у його віданні, діючи у складі організованої групи, будучи активним її учасником та довіреною особою організатора злочинної групи ОСОБА_8 , із заздалегідь розробленим планом, ОСОБА_5 , використовуючи закріплений за ним автомобіль марки «Volvo FM-12», державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом (цистерною) марки «Schwarzmuller TS-3E», державний номерний знак НОМЕР_3 , під час транспортування паливно-мастильних матеріалів до місць їх реалізації через мережу автозаправних станцій «WOG» прибув на спеціально обладнаний паркувальний майданчик, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , де відвантажив з напівпричепа (цистерни) надлишок паливно-мастильних матеріалів, а саме, дизельного пального у кількості 505 літрів та передав їх невстановленим досудовим розслідуванням особам, які в свою чергу, діючи у складі організованої групи, будучи активними її учасниками та довіреними особами організатора злочинної групи ОСОБА_8 , з метою не викриття правоохоронними органами злочинної групи, використовуючи автомобіль марки «Opel» модель «Combo», державний номерний знак НОМЕР_1 , відповідно до розробленого плану злочинних дій, незаконно привласнений надлишок паливно-мастильних матеріалів, а саме дизельного пального у кількості 505 літрів, транспортували до спеціально підшуканого невстановленими досудовим розслідуванням особами місця, звідки в подальшому здійснювали роздрібну реалізацію незаконно привласнених паливно-мастильних матеріалів, а саме дизельного пального у кількості 505 літрів, невстановленим досудовим розслідуванням особам. Отримані таким чином грошові кошти акумулювались ОСОБА_8 та в подальшому останнім розподілялись між учасниками злочинної групи, чим спричинили ТОВ «ВОГ РЕСУРС» матеріальну шкоду у розмірі 14 948 грн.
15.12.2021 за адресою: АДРЕСА_3 , під час відвантаження паливно-мастильних матеріалів, учасниками організованої злочинної групи, останніх було затримано працівниками правоохоронних органів, тим самим діяльність організованої злочинної групи було припинено.
16.12.2021 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
В клопотанні слідчим зазначено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна, у зв'язку з чим є всі підстави вважати, що ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав у ньому зазначених та просив застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні клопотання, оскільки пред'явлена ОСОБА_5 підозра є необґрунтованою та не доводиться на даний час жодним зібраним стороною обвинуваченням доказом. Крім того, адвокатом відзначено, що ризики, зазначені прокурором, є не доведеними, оскільки підозрюваний наміру переховуватися не має, є раніше не судимою особою, офіційно працевлаштований, працює вахтовим методом, відтак застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту негативно вплине на фінансовий стан його сім'ї. Крім того, ОСОБА_5 має цукровий діабет, переніс інсульт, у нього на утриманні перебуває дружина, а також він здійснює оплату навчання доньки, а тому адвокат просить застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав позицію свого захисника і також просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування цілодобового домашнього арешту та застосувати до нього особисте зобов'язання.
Слідчий суддя, заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку про наступне.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, слідчим суддею в судовому засіданні встановлено, що СУ ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12021110000000497 від 20.07.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
16.12.2021 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_5 та причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: заявою про вчинення кримінального правопорушення; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 , який повідомив, що згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «ВОГ РЕСУРС» (код ЄДРПОУ 43258487) зареєстровано як суб'єкт господарської діяльності основним видом діяльності якого є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 , який повідомив, що в ході виконання доручення слідчого, в рамках кримінального № 120201110000000497 від 20.07.2021 було встановлено, що на території м. Бориспіль та Бориспільського району Київської області діє злочинна група, яка з метою особистого збагачення незаконним шляхом організувала схему по викраденню та збуту паливно-мастильних матеріалів з вантажівок, які їх транспортують; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 , який повідомив, що на території ГБК «Авіатор-2» в гаражному боксі № НОМЕР_4 , що у м. Бориспіль Київської області, працівниками АЗС «WOG» здійснюється злив викраденого бензину та дизельного пального з подальшою його реалізацією; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 , який повідомив, що на території ГБК «Авіатор-2» в гаражному боксі № НОМЕР_4 , що у м. Бориспіль Київської області, працівниками АЗС «WOG» здійснюється злив викраденого бензину та дизельного пального з подальшою його реалізацією; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 , який повідомив, що в ході виконання доручення слідчого в рамках кримінального провадежння № 120201110000000497 від 20.07.2021 було встановлено, що на території м. Бориспіль та Бориспільського району Київської області діє злочинна група, яка з метою особистого збагачення, незаконним шляхом організувала схему по викраденню та збуту паливно-мастильних матеріалів з вантажівок, які їх транспортують і повідомив, що до вказаної злочинної групи входить ОСОБА_5 ; актами приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю; протоколами обшуків від 15.12.2021; матеріалами за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 Рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п.32, Series A, N 182).
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського Суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, в яких суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Водночас, слідчому судді під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу не надається весь обсяг доказів, зібраних під час досудового розслідування та дані щодо джерел їх отримання. Такі матеріали мають надаватися суду при судовому провадженні відповідного кримінального провадження та саме на цій стадії, передбачено здійснення оцінки доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, яким закінчується судове провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
При цьому, на стадії досудового розслідування кримінального провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.
Так, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованих їй злочинів, правильність кваліфікації її дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, вважає, що зміст клопотання та долучених до нього матеріалів кримінального провадження можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити інкриміноване йому правопорушення.
Відтак, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження в їх сукупності, слідчим суддею встановлено, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.
Поряд з цим, аналізуючи зазначені слідчим та прокурором ризики, слідчий суддя дійшов висновку про їх часткову наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_5 , який усвідомлюючи міру можливого покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Беззаперечних даних, які б виключали вказаний ризик, слідчим суддею на даний час не встановлено.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, то слідчий суддя відзначає, що ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, офіційно працевлаштований та має постійний дохід у вигляді заробітної плати і постійне місце проживання, що свідчить про недоведеність стороною обвинувачення вказаного ризику.
Слідчий суддя також вважає не доведеним і ризик того, що підозрюваний може продовжити кримінальне правопорушення.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до фабули кримінального правопорушення, інкриміновані ОСОБА_5 дії вчиненні ним під час виконання своїх службових обов'язків, в той же час діючим кримінально-процесуальним законодавством передбачені інші заходи щодо унеможливлення настання вказаного ризику.
Також слідчий суддя вважає не доведеним стороною обвинувачення і ризик того, що ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, впливати на свідків у даному кримінальному провадженні або знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя враховує мету застосування запобіжного заходу, тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_5 , а також обставини у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, що характеризують особу підозрюваного.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Водночас, згідно з положеннями ч. 1 ст. 179 КПК України особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Враховуючи дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, його вік, стан здоров'я та той факт, що він має стійкі соціальні зв'язки і добровільно з'явився до суду, офіційно працевлаштований, має на утриманні дружину, а також здійснює оплату навчання доньки, що свідчить на користь останнього і в свою чергу спростовує доводи прокурора щодо можливості існування неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, а також фактичні обставини справи, слідчий суддя вважає, що вказані обставини в своїй сукупності свідчать про можливість застосування відносно нього іншого, більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Застосовуючи такий вид запобіжного заходу як особисте зобов'язання, слідчий суддя виходить із необхідності уникнення ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, водночас, бере до уваги його вік та стан здоров'я, матеріальний стан, міцність його соціальних зв'язків, а також ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що вищевстановлені обставини є достатніми для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, тобто більш м'якого, ніж домашній арешт, а тому клопотання задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 179, 181, 184, 186, 194, 196, 309, 532 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12021110000000497, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.07.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - відмовити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання у межах строку досудового розслідування, тобто до 15.02.2022 включно.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утриматися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , письмово під розпис повідомити про покладені на нього обов'язки та роз'яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у даному кримінальному провадженні.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником протягом п'яти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1