Справа № 761/18601/20
Провадження № 2/761/6441/2021
12 січня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Макаренко І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» про визнання незаконним та скасування розпорядження про накладення дисциплінарного стягнення, відшкодування моральної шкоди,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження №7 від 03.06.2020 Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» про винесення догани із занесенням до особової справи ОСОБА_1 ;
- стягнути з Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн.;
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працював в Державному підприємстві «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» з 07.10.2014 на посаді Начальника відділу охорони праці і техніки безпеки, а з 12.11.2014 на посаді помічника генерального директора з питань безпеки згідно з наказом № 329-к від 12.11.2014 року.
03.06.2020 розпорядженням генерального директора Кіностудії ОСОБА_2 № 07 позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани із занесенням до особової справи за те, що він нібито проігнорував резолюцію щодо відповіді на лист ГСУ ДБР від 18.03.2020, чим спричинив не лише грубе порушення документообігу між державними установами, але й проігнорував вимоги Головного слідчого управління ДБР, чим наніс вагомі репутаційні втрати для Кіностудії.
Позивач вважав, що розпорядження є незаконним та такими, що винесене з порушенням норм трудового законодавства, тому підлягає скасуванню.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОУШ -19» та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, Наказу Міністерства Культури та інформаційної політики України №1483 від 16.03.2020, а також наказу генерального директора Кіностудії №12 від 18.03.2020 «Про запобігання поширенню коронавірусу COVID-19», працівникам Кіностудії до 03.04.2020 було наказано виконувати роботу, визначену трудовим договором та посадовою інструкцією дистанційно, проводити наради та вирішувати поточні робочі питання за допомогою телекомунікаційного зв'язку.
Крім того, протягом квітня 2020 року позивач знаходився (але повністю не закінчив лікування в зв'язку із відсутністю коштів, так як не отримував заробітну плату тому, що Кіностудія затримала виплати більше ніж за два місяці) на стаціонарному лікуванні у відділенні кардіології клініки Медокс з діагнозом: недостатність міокарда, легенева гіпертензія, повна блокада лівої ножки пучка Гіса, гіпертонічна хвороба 2 ст., ризик високий СН-12.
Незважаючи на те, що вказані у листі ГСУ ДБР від 18.03.2020 строки надання відповіді спливли 28.03.2020, а резолюція генеральним директором кіностудії була накладена тільки 09.04.2020, позивач вжив усі необхідні заходи для вирішення питання по суті, а саме: неодноразово телефонував за номером телефону, вказаному у листі. Пояснивши ситуацію про необхідність знаходження на робочому місці для встановлення необхідної інформації, а також залучення працівників, які також знаходяться на карантині, з метою надання відповіді, позивачем було запропоновано надати відповідь після закінчення карантинних заходів та після отримання повторного запиту для з'ясування всіх необхідних обставин.
У зв'язку з тим, що генеральний директор не брав слухавку, позивач вимушений був про проведену телефонну розмову повідомити заступника генерального директора ОСОБА_3 Більше того, як вбачається з відмітки на вказаному вище Листі ДБР від 18.03.2020, останній був отриманий Кіностудією тільки 09.04.2020.
З цього випливає, що позивач фізично не міг виконати вимоги ДБР у строки, вказані у Листі від 18.03.2020, у зв'язку з чим твердження у розпорядженні про те, що позивач проігнорував вимоги Головного слідчого управління ДБР і завдав вагомі репутаційні втрати для Кіностудії є абсолютно безпідставними та необґрунтованими.
Так позивач зазначав, що в розпорядженні № 07 від 03.06.2020 не було зазначено, які конкретно пункти посадової інструкції порушив позивач, відсутні посилання на джерела доказів та норми законів, положень, що були порушені.
Розпорядження видавалося без будь-якої перевірки, а отже, відповідач грубо порушив порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності та взагалі не встановив вину позивача у зв'язку з чим останній звернувся до суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.10.2020 позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Київського апеляційного суду від 29.01.2021 вищезазначену ухвалу скасовано, справу направлено для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 02.08.2021 було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
18.08.2021 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ч. 6 ст. 279 ЦПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи те, що при відкритті провадження судом було ухвалено проводити судовий розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то в силу положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У такому випадку судове засідання не проводиться.
18.08.2021 відповідач скористався своїм правом подачі відзиву на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на ту обставину, що згідно резолюції генерального директора кностудії ОСОБА_2 від 09.04.2020 «підготувати та надати відповідь на зазначеий лист доручено ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ». Відповідно до даних журналу реєстрації вхідної кореспонденції, даний лист ОСОБА_3 та ОСОБА_1 отримали 09.04.2020. Враховуючи, що лист ДБР №10-03-03-6221 з визначеним строком виконання «до 28.03.2020», надійшов до кіностудії із запізненням - 09.04.2020, виконавці відповідно до п. 176 Інструкції з діловодства, повинні були виконати документ, не пізніше ніж 30 календарних днів з моменту реєстрації. Позивачем та ОСОБА_3 строк виконання у встановленому порядку продовжено не було. В діях генерального директора кіностудії ОСОБА_2 при винесенні розпорядження №7 від 03.06.2020 порушення вимог трудового законодавства не було, оскільки при оголошенні догани генеральний директора кіностудії діяв в межах своїх повноважень, у спосіб та в порядку, визначеному діючим законодавством та внутрішніми документами, якими йому надано право на свій власний розсуд визначати обсяг вчиненного порушення трудової дисципліни та відповідно важкість дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни, що підлягає застосуванню. Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, відповідач зазначив, що суми моральної шкоди не обґрунтувані та задоволенню не підлягають.
06.09.2021 позивачем подана відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що посилання відповідача на те, що позивач мав надати відповідь на лист до закінчення 30 денного строку від дати його реєстрації, відповідно до п.179 Інструкції з діловодства, не має під собою обгрунтування, так як це стосується документів, в яких не зазначено строк виконання. Генеральним директором кіностудії було порушено порядок дотримання процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки будь-які дані, що свідчили б про порушення позивачем обов'язків працівника, визначених ст. 139 КЗпП України у відповідача відсутні, а застосоване стягнення у вигляді догани здійснене не на підставах та не у відповідності до вимог трудового законодавства України, в зв'язку з чим оскаржуване розпорядження має бути скасоване судом як незаконне. Дії відповідача, які виразилися у незаконному притягненні до дисциплінарної відповідальності і порушення прав і гарантій позивача, як працівника, призвели до значних моральних страждань, втрати впевненості у завтрашньому дні та побоювання незаконного звільнення з боку керівництва кіностудії, що призвело до необхідності прикладання позивачем додаткових зусиль по організації свого життя, зокрема і для звернення до суду за захистом порушенного права. Ознайомлення з розпорядженням призвело до психо-травмуючої ситуації.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд встановив.
Починаючи з 07.10.2014 позивач працював на посаді Начальника відділу охорони праці і техніки безпеки в Державному підприємстві «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка».
12.11.2014 наказом № 329-к ОСОБА_1 переведено на посаду помічника генерального директора з питань безпеки.
09.04.2020 на адресу Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» надійшов Лист Державного бюро розслідувань №10-03-03-6221 від 18.03.2020 про надання інформації та надання дозволу на проведення слідчих експериментів з визначеним строком надання відповіді до 28.03.2020.
Генеральним директором Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» ОСОБА_2 09.04.2020 була накладена резолюція щодо підготування та надання відповіді заступником генерального директора ОСОБА_3 та помічником генерального директора з питань безпеки ОСОБА_1 на вказаний запит.
Відповідно до журналу реєстрації вхідної кореспонденції, даний лист ОСОБА_1 отримав 09.04.2020.
Відповідно до п. 174 Інструкції з діловодства Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка», строк виконання документа може встановлюватися у наказі або резолюції генерального директора. Строки виконання внутрішніх документів обчислюються в календарних днях починаючи з дати підписання (реєстрації), а вхідних - з дати надходження (реєстрації).
Відповідно до п. 175 Інструкції з діловодства Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка», строки можуть бути типовими та індивідуальними.
Типові строки виконання документів установлюються законодавством.
Індивідуальні строки встановлюються керівництвом кіностудії (структурного підрозділу). Кінцевий строк виконання зазначається у тексті документа або резолюції.
Відповідно до п. 176 Інструкції з діловодства Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка», документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів з моменту реєстрації документа в установі, до якої надійшов документ.
Відповідно до п. 177 Інструкції з діловодства Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка», якщо завдання потребує термінового виконання, обов'язково зазначається конкретний кінцевий строк виконання.
Відповідно до пп. 3 п. 173 Інструкції з діловодства Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка», організацію контролю за виконання завдань, визначених у актах органів державної влади, та дорученнях вищих посадових осіб здійснює перший заступник або заступник генерального директора відповідно до розподілу функціональних обов'язків.
02.06.2020 працівниками ДП «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» складено Акт про ненадання пояснення ОСОБА_1 з приводу невиконання резолюції генерального директора кіностудії на запиті ГСУ ДБР від 18.03.2020 №10-03-03-6221 відповідно до резолюції генерального директора на листі ДБР від 20.05.2020 №10-5-01-03-11000.
03.06.2020 розпорядженням генерального директора Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» ОСОБА_2 № 07 позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани із занесенням до особової справи за те, що він та заступник генерального директора ОСОБА_3 проігнорували резолюцію генерального директора щодо відповіді на лист ГСУ ДБР від 18.03.2020, чим спричинили не лише грубе порушення документообігу між державними установами, але й проігнорували вимоги Головного слідчого управління ДБР, чим нанесли вагомі репутаційні втрати для Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка».
04.06.2020 заступник генерального директора ОСОБА_3 та помічник генерального директора з питань безпеки ОСОБА_1 були ознайомлені з вказаним розпорядженням.
15.10.2020 генеральним директором Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» ОСОБА_2 видано розпорядження № 17 про виправлення технічної описки та внесення доповнень до розпорядження від 03.06.2020 №7, а саме у констатуючій частині розпорядження замість дати та номеру наказу «від 19.11.2014 №195» зазначити «від 31.10.2019 №67» та після слів «Про розподіл посадових обов'язків…» доповнити «п. 2.9. посадової інструкції помічника генерального директора з питань безпеки».
Відповідно до п. 2.9. Посадової інструкції помічника генерального директора з питань безпеки від 12.11.2014, виконує інші обов'язки та доручення керівника підприємства у межах своєї компетенції і спеціалізації за додатковими видами діяльності.
22.10.2020 копія розпорядження для ознайомлення надіслана ОСОБА_1 , що підтверджується трек-номером поштового відправлення 0305716394684.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
При цьому, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України).
Положеннями ст. 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Стаття 149 КЗпП України визначає, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Відповідно до ст. 150 КЗпП України, дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 Постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 № 9, судам необхідно з'ясувати чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
В постанові Верховного Суду від 25.08.2020 р. у справі 644/7517/16-ц зазначено, що ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавця покладено обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Отже, під час розгляду справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.
Згідно із розпорядженням №07 від 03.06.2020, позивач був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани із занесенням до особової справи за фактом порушення Наказу від 31.10.2019 р. №67 «Про розподіл посадових обов'язків між генеральним директором ДП «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка», його заступниками, головним інженером», а саме проігнорування резолюції генерального директора щодо надання відповіді на лист ГСУ ДБР від 18.03.2020, чим спричинив не лише грубе порушення документообігу між державними установами, але й проігнорував вимоги Головного слідчого управління ДБР, чим наніс вагомі репутаційні втрати для Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка».
Відповідно до п. 167 Інструкції з діловодства Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка», відповідальність за виконання документа несуть особи, зазначені у розпорядчому документі, резолюції генерального директора, та працівники, яким безпосередньо доручено виконання.
Головний виконавець організовує роботу співвиконавців, зокрема визначає строки подання ними пропозицій, порядок погодження і підготовки проекту документа.
Співвиконавці відповідають за підготовку на належному рівні та своєчасне подання головному виконавцю пропозицій. У разі несвоєчасного подання пропозицій співвиконавцями головний виконавець інформує про це керівника, який надав доручення.
Позивачем не надано пояснень з приводу неможливості виконання або пояснень з приводу корегування строків виконання резолюції генерального директора кіностудії ОСОБА_2 від 09.04.2020 та не надіслання відповіді ДБР, що підтверджується актом про ненадання пояснення ОСОБА_1 від 02.06.2020.
З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування Розпорядження № 07 від 03.06.2020 Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» про винесення догани із занесенням до особової справи ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. суд виходить з наступного.
Пунктом 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди як спосіб захисту цивільних прав та інтересів.
Стаття 237-1 КЗпП України визначає, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Стаття 1167 ЦК України передбачає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктами 3, 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)» від 31.03.1995 р. (зі змінами та доповненнями), передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується та відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього у її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Судом не встановлено фактів, а позивачем не надано доказів на підтвердження фактів заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
У зв'язку із зазначеним позов в цій частині є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.
Згідно, ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1, ч. 6, ч.7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 N 5" Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" докази, які збираються або подаються сторонами (показання свідків, письмові чи речові докази), повинні стосуватися суті спору (предмета та підстави позову). Тому, вирішуючи, наприклад, питання про виклик свідків, в усіх випадках слід вимагати від сторін пояснення, які саме обставини можуть бути підтверджені ними. Це ж стосується й вирішення питання про витребування інших доказів (письмових, речових). Докази, які не стосуються справи й предмета доказування , або одержані з порушенням порядку, встановленого законом, або якими не можуть бути підтверджені певні обставини справи, судом не повинні прийматися. Отже, кожна особа, яка бере участь у справі, повинна доказувати ті обставини, які входять до предмету доказування, інші судом не повинні прийматися.
Відповідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.4; 7; 10; 12-13; 76; 77; 80; 81; 133; 141; 258-259; 263-265; 274; 279 ЦПК України, ст. 23; 1167 ЦК України, ст.2; 2-1; 147-150; 147-1; 237-1 КЗпП України,
вирішив:
В задоволені позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка» про визнання незаконним та скасування розпорядження про накладення дисциплінарного стягнення, відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 12.01.2022.
Суддя: