Справа №760/27387/21
2/760/10821/21
про відкриття провадження у справі
/спрощене позовне провадження без виклику сторін/
14 січня 2022 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі судді
Зуєвич Л.Л., перевіривши виконання вимог ст.ст. 175, 177, 184-186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: 61002, м. Харків, а/с 841) до товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» /далі - ТОВ «Росвен Інвест Україна»/ (код ЄДРПОУ: 37616221; адреса: 03126, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 6), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна /далі - приватний нотаріус Григорян Д.Г./ (адреса: АДРЕСА_2 ), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Рух справи
11.10.2021 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 07.10.2021, за підписом представника позивача - адвоката Іванченко А.В. (діє на підставі ордеру), в якій позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 851, вчинений приватним нотаріусом Григорян Д.Г. про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача ТОВ «Росвен Інвест Україна» 45 158,96 грн згідно кредитного договору № 163#00017600670 від 01.06.2013.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Справу фактично передано судді по реєстру 13.10.2021.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 29.10.2021 зазначений позов був залишений без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків (зокрема, для надання доказів сплати судового збору або доказів звільнення від його сплати).
На виконання відповідної ухвали суду 23.12.2021 до суду надійшла заява про усунення недоліків в якій позивач стверджує, що звільнений від сплати судового збору. При цьому, зокрема, посилається на правову позицію викладену у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 643/2870/18, за змістом якої: «позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред'явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
У період з 28.12.2021 по 12.01.2022 суддя Зуєвич Л. перебувала у відпустці.
Щодо прийняття позову до розгляду
Розглянувши матеріали справи суд враховує наступне.
Відповідно до вимог глави 2 Розділу І ЦПК України справа віднесена до предметної, суб'єктної, інстанційної та територіальної підсудності Солом'янського районного суду міста Києва.
Позовна заява в цілому відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України. Проте наразі питання щодо судового збору для суду лишилось спірним.
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому вбачається, що для застосування певного правового висновку Верховного Суду до конкретних спірних правовідносин слід досліджувати релевантність такого висновку щонайменше у двох аспектах: 1. чи є правовідносини подібними; 2. чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
Так, як вказує Велика Палата Верховного Суду, правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20), п. 68).
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 643/2870/18 (провадження № 61-4126св19), на яку посилається позивач як таку, в якій викладено правову позицію яка свідчить про звільнення його від сплати судового збору, фактичні обставини справи зводяться до того, що 24.10.2007 між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк», було укладено кредитний договір, за умовами якого він отримав на споживчі потреби кредит в розмірі 8 000 грн з кінцевим терміном повернення до 31.10.2010; на підставі заяви банку 04.12.2017 приватний нотаріус на підставі зазначеного кредитного договору вчинив виконавчий напис на суму 38 031,66 грн.
Отже, для встановлення релевантності висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 643/2870/18 до справи, що є предметом вивчення, необхідно дослідити зміст умов кредитного договору на підставі якого видано оскаржений виконавчий напис, на предмет того, чи є наданий позивачу кредит споживчим, а отже чи є відповідний договір саме договором про надання споживчого кредиту. Лише за таких умов може бути встановлено, що між позивачем та відповідачами, виник спір, який підпадає під регулювання Закону України «Про захист прав споживачів».
Так, зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1, п. 7 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування», цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування. Цей Закон не поширюється на: договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця; кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що додана до позовної заяви копія кредитного договору (а.с. 14-19) майже не читається, що позбавляє суд можливості дослідити його умови. При цьому самим позивачем аналіз умов договору в контексті ЗУ «Про захист прав споживачів» також не наведено.
Однак, суд бере до уваги, також і те, що як з позову, так і з заяви про усунення недоліків вбачається, що розгляд судом відповідного позову по суті для позивача є вкрай важливим та нагайним.
Тому, в ситуації, що склалася, вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження у даній конкретній справі, суд вважає слушним врахувати наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.
Як зазначено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 9901/471/19 за висновками ЄСПЛ, право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року). Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
При цьому суд вважає, що питання щодо стягнення судового збору в будь-якому разі може бути вирішено за наслідками розгляду справи по суті, а враховуючи відносно невеликий розмір суми судового збору, що підлягає сплаті за подання позову у даній справі, виключно це питання за вказаних умов у даній конкретній справі не може бути єдиною перепоною для затягування з відкриттям провадження у справі.
Враховуючи наведене та з огляду на розумність строків розгляду справи суд вважає за можливе відкрити провадження у справі. При цьому, суд пропонує позивачу надати суду копію кредитного договору, на підставі якого видано оскаржений виконавчий напис, належної якості.
Щодо форми судового провадження
Вирішуючи питання про те, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа, як це передбачено п. 4 ч. 1 ст. 187 ЦПК України, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Згідно з ч. 3 ст. 274 ЦПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на вказані у ст. 11, ч. 3 ст. 274 ЦПК України критерії, предмет спору та характер спірних правовідносин, а також те, що дана справа не підпадає під категорії, визначені ч. 4 ст. 274 ЦПК України, суд визнає дану справу малозначною, як таку, що є справою незначної складності.
З урахуванням зазначеного дана справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Разом з тим, ч. 5 ст. 279 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
На момент винесення даної ухвали клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
З огляду на зазначене, предмет спору та характер спірних правовідносин відповідна справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Щодо залучення третіх осіб у справі
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
За змістом ч. 3 ст. 53 ЦПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Частиною 5, 6 ст. 53 ЦПК України передбачено, що про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов'язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 187 ЦПК України якщо при відкритті провадження у справі було вирішено питання про залучення третіх осіб, позивач не пізніше двох днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі повинен направити таким третім особам копії позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду до початку підготовчого засідання або до початку розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження.
Враховуючи наведене, предмет спору та характер спірних правовідносин суд вважає за необхідне залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, оскільки предмет спору у даній справі безпосередньо пов'язаний з виконанням нею професійної діяльності та може вплинути на відповідні права/обов'язки вказаної особи, та з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові у Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.11.2020 у справі № 200/3452/17 (провадження № 61-18790св19), про те, що у справах про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Щодо витребування доказів у справі
В додатках до позову міститься заява позивача про витребування доказів, у якій в порядку ст.ст. 83, 84 ЦПК України ставиться питання про витребування у приватного нотаріуса Григорян Д.Г. належним чином завіреної копії нотаріальної справи, на підставі якої вчинено оскаржений виконавчий напис.
Таке клопотання обґрунтовано, зокрема, тим, що з наданих суду документів неможливо встановити:
-чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису Позивач мав безспірну заборгованість перед ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА», оскільки не відображається інформація щодо здійснення боржником останньої оплати по кредиту, та відсутня інформація щодо направлення Позивачу вимоги про наявність заборгованості, оскільки Позивач вимоги не отримував.
-чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, не вбачається яким саме чином нараховувались відсотки за користування кредитними коштами, неустойка за порушення зобов'язань, а отже не можливо встановити дійсний розмір заборгованості,
-чи дотримано Відповідачем строків звернення до нотаріуса з вимогою за вчиненням виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором
Складнощі у отриманні казаних доказів (нотаріальної справи) заявник обґрунтовує тим, що за законом не допускається розголошення інформації, що становить зміст нотаріальної таємниці.
Суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно з ч. 6 ст. 84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Суд нагадує, що згідно з п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Статтею 95 ЦПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У рішенні ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» зазначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом.
Сторонам повинна бути надана можливість повідомити будь-які докази, необхідні для успіху скарги («Клінік дез Акація та інші проти Франції» Clinique des Acacias and Others v. France, пункт 37).
За змістом п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи наведені правові положення, а також те, що без таких документів всебічний та об'єктивний розгляд справи може утруднитися, для вжиття всіх визначених законом та залежних від суду заходів задля створення для сторін рівних можливостей відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, суд прийшов висновку про задоволення клопотання позивача та витребування зазначених у клопотанні доказів.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу
Щодо вимог позову в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (орієнтовний /попередній/ розмір - 10 000,00 грн) суд звертає увагу на те, що ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Також суд звертає увагу на приписи ст. 137 ЦПК України, за змістом ч. 4 якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 ст. 137 ЦПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 13, 19, 53, 76-84, 175, 177, 184-187, 190, 259-261, 274-279 ЦПК України, суд
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:
- приватного нотаріуса приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Григорян Діана Гагіківну.
Запропонувати позивачу повторно надати суду копію кредитного договору на підставі якого видано оскаржений виконавчий напис (належної /читаємої/ якості).
Витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Григорян Діани Гагіківни належним чином засвідчену копію нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису № 851 від 30.09.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованості в загальному розмірі 45 158,96 грн.
Витребувані докази направити (надати) на адресу Солом'янського районного суду міста Києва (03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 1) протягом двох днів з дня отримання ухвали суду.
Роз'яснити, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали (ч. 7 ст. 84 ЦПК).
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом (ч. 8 ст. 84 ЦПК).
Попередити, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.
Згідно з ч. 2 ст. 148 ЦПК України у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати витребувані судом докази (ч. 9 ст. 84 ЦПК).
Позивачу направити копію ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачу та третім особам направити копію ухвали про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів (ст. 190 ЦПК України).
Визначити відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 7 ст. 178, ч. 1 ст. 278 ЦПК України).
Копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду (ч. 4 ст. 178 ЦПК України).
Позивач має право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.
Відповідач має право подати до суду заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення, в порядку, передбаченому ст. 180 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Треті особи мають право подати пояснення щодо позову в порядку, передбаченому ст. 181 ЦПК України, протягом 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів із дня його отримання (п. 10 ч. 2 ст. 187 ЦПК України).
Суд розглядатиме дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше (ч. 5 ст. 279 ЦПК України).
Ухвалу направити учасникам судового процесу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - https://sl.ki.court.gov.ua/sud2609/.
Суддя Л. Л. Зуєвич