Провадження № 2-а/760/1339/21
Справа № 760/22557/21
14 січня 2022 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Зуєвич Л.Л.,
за участю секретаря судового засідання - Кушніра Р.С.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до інспектора відділення поліції № 1 (м. Світловодськ) Олександрійського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Адамова Ростислава Юрійовича /далі - інспектор поліції Адамов Р.Ю./ (адреса: 27500, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. В.Куцевича, буд. 8), Департаменту патрульної поліції /далі - Департамент/ (код ЄДРПОУ: 40108646; адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3), Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області /далі - ГУ НП в Кіровоградській області/ (код ЄДРПОУ: 40108709; адреса: 25006, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 41), про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Рух справи
26.08.2021 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, за підписом позивача, датована 26.08.2021, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову від 31.07.2021 серії БАВ № 146337, прийняту інспектором поліції Адамовим Р.Ю. та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2021 для розгляду зазначеного позову визначено суддю Зуєвич Л.Л. Справу фактично передано судді по реєстру 27.08.2021.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 01.09.2021 позов ОСОБА_1 було залишено без руху.
Ухвалою від 20.09.2021 Солом'янського районного суду міста Києва адміністративний позов ОСОБА_1 прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 17.12.2021 до участі у справі в якості співвідповідача залучено Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області.
Доводи позову
Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, наступним:
«31.07.2021 о 17 год. 30 хв. відповідачем прийнято постанову серії БАВ № 146337 (додається), відповідно до якої 31.07.2021 о 17 год. 20 хв. на Т1703 «Світловодськ-Недогарки» 7 км від (далі нерозбірливо написано) водій, керуючи транспортним засобом Ford Fusion, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , на залізничному переїзді, облаштованому дорожнім знаком 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», не здійснив зупинку і продовжив свій рух без зупинки, чим порушив п. 20.2 ПДРУ, за що мене, ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу у розмірі 340 грн.
З вказаною постановою категорично не погоджуюсь, вважаю її протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Спірна постанова не містить будь-яких даних про докази на підтвердження допущення мною порушення, в той час як я заперечую факт його допущення.
Висновки, покладені в основу оскаржуваної постанови, є суб'єктивною думкою інспектора.
За таких обставин, вказане свідчить про відсутність доказів, які б свідчили про порушення позивачем ПДР.
Я не тільки не порушував, а і не міг допустити вказане порушення, з огляду на наступне.
Згідно з Національним стандартом України «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» ДСТУ 4100-2014 (далі - ДСТУ) дорожні знаки потрібно розташовувати так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і темний час доби, була забезпечена зручність експлуатування і обслуговування, а також було неможливе їх ненавмисне пошкодження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо). Під час розташування дорожніх знаків повинна бути забезпечення спрямованість інформації, яку вони передають, тільки до тих учасників руху, для яких її призначено. Дорожні знаки повинні бути видимі на відстані не менше ніж 100 м за напрямком руху. На ділянках доріг, де дорожню розмітку важко побачити (сніг, бруд тощо) або не можна відновити, повинні бути установлені відповідні за змістом дорожні знаки (пп. 10.1.1 п. 10.1).
Особливості встановлення знаків пріоритету, яким є знак 2.2, визначено в п. 10.4 ДСТУ.
Згідно з пп. 10.4.3 п. 10.4 ДСТУ знак 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» потрібно встановлювати в місцях, де, згідно з вимогами п. 10.4.2, може бути встановлено знак 2.1, але на під'їзді до перехрестя не забезпечено видимість транспортних засобів, які наближаються дорогою, що перетинається. Перед перехрестями, на яких головна дорога змінює напрямок, а також перехрестями зі складним плануванням, знак 2.2 потрібно встановлювати з табличкою 7.8. Знак 2.2 потрібно встановлювати в місці, з якого для водія транспортного засобу, що зупинився, забезпечено видимість транспортних засобів, які рухаються дорогою, що перетинається. У разі неможливості виконання цієї вимоги знак 2.2 установлюють якомога ближче до такого місця в поєднанні з табличкою 7.1.2 та розміткою 1.12 (стоп-лінія).
Водночас, згідно з вимогами пп. 10.4.2 п. 10.4 ДСТУ знак 2.1 з табличкою 7.1.1 або 7.1.2 на дорогах поза населеними пунктами, за винятком доріг без покриття, потрібно встановлювати попередньо на відстані від 150 м до 300 м від перехрестя, якщо перед перехрестям установлено відповідно знак 2.1 або 2.2.
Зі змісту вказаних норми не вбачається якихось правил встановлення знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», які є спеціальними по відношенню до вимог пп. 10.1.1 п. 10.1 ДСТУ та, відповідно, підлягають переважному застосуванню, а відтак знак 2.2 має бути добре бачимим учасниками дорожнього руху, зокрема, на відстані не менше ніж 100 м за напрямком руху.
У випадку ж неможливості виконання цієї вимоги, потрібно встановлювати знак 2.2 з табличкою 7.1.2 попередньо на відстані від 150 м до 300 м від перехрестя.
Проте, як видно з фото (додається), знак 2.2 розташовано з порушенням вимог ДСТУ не тільки з огляду на його невидимість для учасників дорожнього руху, а і зважаючи на ту обставину, що попереджаюча табличка 7.1.2 про наявність знаку 2.2 також відсутня.
Враховуючи візуальну непомітність знаку 2.2, однозначним є висновок, що він розташований з порушенням вимог ДСТУ. До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 14.08.2019 у справі № 199/8466/16.
Крім того, з фото видно, що світлофор для залізничного переїзду, на відміну від знаку 2.2, розташований не на дорозі, яка перетинається залізничним шляхом.
Підсумовуючи наведене, вважаю, що у межах спірних правовідносин відсутні як об'єктивна, так і суб'єктивна сторони правопорушення, які є обов'язковими складовими для притягнення особи до відповідальності».
Щодо правової позиції ГУ НП в Кіровоградській області
05.01.2022 від ГУ НП в Кіровоградській області до Солом'янського районного суду м. Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому ставиться питання про відмову у задоволенні позову.
Свою позицію ГУ НП в Кіровоградській області обґрунтовує, зокрема, наступним:
«31.07.2021 року при здійсненні патрулювання екіпажем поліції було зафіксовано факт адміністративного правопорушення, а саме Позивач, керував транспортним засобом "Ford" д.н.з. НОМЕР_3 , та на залізничному переїзді, облаштованому дорожнім знаком 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено", не здійснив зупинки автомобіля перед вказаним знаком продовживши рух без зупинки, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 123 КУпАП.
Відповідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 згідно розділу III пункту 10 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожньої дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 252 КУпАП визначає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Таким чином, в діях поліцейського щодо винесення постанови відносно Позивача порушень не було. Оскаржувана постанова відповідає всім вимогам закону її суть обставинам правопорушення.
Крім того, позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги не зробив жодних посилань, та не надав жодних доказів як на підставу свої заперечень щодо відсутності в його діях порушень Правил дорожнього руху України з чого можна було б зробити висновок про те, що дії поліцейського в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 123 КУпАП є неправомірними, а постанову про притягнення до адміністративної відповідальності було складено з порушеннями норм чинного законодавства України.
Разом з цим, звертаю увагу суду, що при винесені постанови позивачу були роз'ясненні його права і обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України.
Враховуючи вищевикладене, вважаю, що в оскаржуваній постанові чітко вказана суть порушення чинних Правил дорожнього руху України. Постанова складена у відповідності до вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
Відповідно до ст. 283 КУпАП оскаржувана постанова містить всі вимоги визначенні КУпАП: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Тому вважаю, що стягнення застосоване без порушення в межах санкції частини ч. 1 ст. 123 КУпАП, за якою позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності, постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства. Оскільки, доказів які мали б спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність позивачем не надано, вважаю позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.»
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 31.07.2021 інспектором відділення поліції № 1 (м. Світловодськ) Олександрійського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Адамовим Ростиславом Юрійовичем складено постанову серії БАВ № 146337 (а.с. 8), за змістом якої 31.07.2021 о 17 год. 20 хв. на Т1703 «Світловодськ-Недогарки» 7 км водій, керуючи транспортним засобом Ford Fusion, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , на залізничному переїзді, облаштованому дорожнім знаком 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», не здійснив зупинку і продовжив свій рух без зупинки, чим порушив п. 20.2 Правил дорожнього руху, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 123 КУпАП. У зв'язку з зазначеним ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу у розмірі 340 грн.
Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КУпАП порушення правил руху через залізничний переїзд, крім порушень, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом п. 20.2 Правил дорожнього руху під'їжджаючи до переїзду, а також починаючи рух після зупинки перед ним, водій зобов'язаний керуватися вказівками і сигналами чергового по переїзду, положенням шлагбаума, світловою та звуковою сигналізацією, дорожніми знаками і дорожньою розміткою, а також переконатися в тому, що не наближається поїзд (локомотив, дрезина).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З викладеного вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
При цьому, ст. 62 Конституції України регламентує, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також звертається увага на те, що обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
При цьому, графа оскаржуваної постанови: «до постанови додаються …» - працівником поліції не заповнена, що свідчить про відсутність будь-яких доказів, отриманих в порядку, визначеному чинним законодавством України, щодо вчинення водієм адміністративного правопорушення.
Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд констатує, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом.
Оскаржувана постанова не містить відміток чи записів про фіксування правопорушення засобами відеофіксації.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Отже, працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (здійснення відповідних замірів, показання свідків, відеофіксація тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З іншого боку, рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
За таких обставин суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині скасування оскаржуваної постанови, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Щодо доводів патрульної поліції про те, що поліцейський особисто бачив, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, суд зазначає, що при винесенні покарання за порушення ПДР судді не можуть покладатися на свідчення інспектора поліції, який виніс постанову про штраф. Візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
За таких обставин суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині скасування оскаржуваної постанови.
Водночас, належним відповідачем в даній категорії справ є саме ГУ НП в Кіровоградській області.
Так, як зазначено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020 належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення є орган який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу.
Відтак задоволенню підлягає саме відповідна вимога, скерована до ГУ НП в Кіровоградській області.
Щодо вимоги про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Водночас, суд звертає увагу на те, що виключний перелік органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення міститься в статті 213 КУпАП, до яких відносяться як суди, так і органи Національної поліції. Проте, розмежування підвідомчості спорів між даними органами зазначене у статтях 221-222 КУпАП.
Згідно з приписами ст. 222 КУпАП, розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачених частиною 1 статті 123 КУпАП, відноситься до компетенції органів Національної поліції та не передбачає повноваження судів розглядати дані справи в розумінні глави 22 КУпАП.
За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 123 КУпАП, органи Національної поліції виносять постанову (частина 1 статті 283 КУпАП). Відповідно до частини 1 статті 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Таким чином, виключне право виносити одну із вищевказаних постанов по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 статті 123 КУпАП належить органам Національної поліції та належить до дискреційних повноважень останніх.
Тому, суд, розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, у справах, про адміністративні правопорушення, перелік яких зазначений у статті 222 КУпАП, не вправі перебирати на себе повноваження органів Національної поліції з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу та виносити одну з постанов, визначених статтею 284 КУпАП замість вказаного суб'єкта владних повноважень, що виключатиме втручання суду у дискреційні повноваження останнього.
Саме така правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 2301/243/17.
На підставі наведеного, суд відмовляє в задоволені вимог позивача в частині закриття справи щодо позивача про вчинення адміністративного порушення, передбаченого ч. 1 ст.123 КУпАП.
Висновок суду
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 31.07.2021 серії БАВ № 146337, прийняту інспектором поліції Адамовим Р.Ю. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Щодо судового збору
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 454,00 грн, сплачений позивачем при зверненні до суду (а.с. 7).
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст. 62 Конституції України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора відділення поліції № 1 (м. Світловодськ) Олександрійського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Адамова Ростислава Юрійовича, Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити частково, в частині належного відповідача - Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 31.07.2021 серії БАВ № 146337, винесену інспектором відділення поліції № 1 (м. Світловодськ) Олександрійського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Адамовим Ростиславом Юрійовичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ: 40108709; адреса: 25006, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 41) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 454,00 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л. Л. Зуєвич