Справа № 760/29168/21
Провадження № 1-кп/760/1657/22
14 січня 2022 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засіданні ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021100090002645 від 26.09.2021 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Жмеринка Вінницької обл., зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , освіта середня спеціальна, не працює, неодружений, утриманців не має, раніше судимий 26.04.2021 Вінницьким районним судом Вінницької області за ч.1 ст.115 КК України до 9 років позбавлення волі, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України, -
26.09.2021 року, приблизно о 20 год. 30 хв., ОСОБА_4 , знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Карла Маркса, 76, побачив у дворі приватного будинку припаркований автомобіль марки «Nissan Primastar», д.н.з. НОМЕР_1 , чорного кольору, що належить ОСОБА_6 , вартістю 201 750 гривень, яким вирішив незаконно заволодіти.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4 , діючи умисно, проник на територію двору приватного будинку АДРЕСА_3 , де підійшов до вказаного автомобіля та побачив, що у замку запалювання знаходяться ключі, після чого відчинив передні водійські двері зазначеного автомобіля, сів на водійське сидіння, повернув ключ запалювання, чим привів у дію двигун автомобіля, та увімкнув фари. Маючи на меті незаконно заволодіти автомобілем марки «Nissan Primastar», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 вийшов з зазначеного автомобіля, підійшов до воріт та відчинив їх для того, щоб в подальшому покинути територію вказаного будинку. Однак, повернувшись та сівши до автомобілю, не довів до кінця свої злочинні дії з причин, які не залежали від його волі, оскільки був виявлений ОСОБА_7 та затриманий.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.15 ч.2 ст.289 КК України, а саме як закінчений замах на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене з проникненням у інше сховище.
У відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки під час судового розгляду судом було встановлено, що встановлені у даному кримінальному провадженні обставини ніким не оспорюються та проти цього не заперечують учасники судового провадження, то було визнано недоцільним дослідження доказів щодо таких обставин.
При цьому, судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції відсутні, а також було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
На підставі вищенаведеного суд вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що ввечері 26.09.2021 року, знаходячись поруч з будинком АДРЕСА_3 , через відкриту хвіртку побачив у дворі будинку автомобіль чорного кольору марки «Nissan», яким вирішив незаконно заволодіти. Для цього він зайшов на подвір'я, де підійшов до вказаного автомобіля, побачив, що в його замку запалювання знаходяться ключі, відчинив водійські двері, сів на водійське сидіння зазначеного автомобіля, повернув ключ запалювання, двигун автомобіля запрацював, та увімкнув фари. Для того, щоб виїхати із двору будинку, підійшов до воріт та відчинив їх, однак, угнати автомобіль не зміг, адже був виявлений сторонньою особою та затриманий.
Також зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.289 КК України, визнає повністю, щиро розкаюється у вчиненому, зробив для себе належні висновки, попросив пробачення у потерпілого ОСОБА_6 , яка до нього матеріальних претензій не має та не заперечує проти застосування до нього покарання, не пов'язаного із ізоляцією від суспільства, просив його суворо не карати, призначити покарання, що дасть йому можливість працювати.
Потерпілий ОСОБА_6 була присутня на підготовчому судовому засіданні, пізніше до Солом'янського районного суду міста Києва від потерпілого ОСОБА_6 надійшла письмова заява, в якій остання просила проводити судовий розгляд даного кримінального провадження у її відсутність.
Відповідно до положень ст.325 КПК України, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, встановив можливість за відсутності потерпілого з'ясувати всі обставини під час судового розгляду та вирішив проводити судовий розгляд без потерпілого.
Суд виходить з ч.1 ст.62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Як передбачено ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Зміст доведеності винуватості особи у вчиненні злочину поза розумним сумнівом закріплено, зокрема, в практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якою цей Суд підтверджує, що критерієм, який застосовується при оцінюванні доказів, є доведення «поза розумним сумнівом», що може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», «Рудяк проти України»).
Згідно з п.22 постанови Верховного Суду від 04.07.2018 року в справі № 688/788/15-к стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Виходячи з вищенаведеного суд на підставі стандарту доведення поза розумним сумнівом доходить висновку про визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.289 КК України.
Як встановлено ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з ч.1 ст.65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як передбачено ч.2. ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Суд враховує, що ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні закінченого замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненому з проникненням у інше сховище, що відповідно до приписів ст.12 КК України є тяжким злочином.
З урахуванням п.1 ч.1 ст.66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання, судом визнано щире каяття обвинуваченого ОСОБА_4 .
Відповідно до ст.67 КК України обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом визнано рецидив злочинів.
Суд також враховує, що ОСОБА_4 на даний час на обліку у лікаря-психіатра, під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом, на профілактичному обліку у лікаря-нарколога не перебуває, не працює.
На підставі вищевикладеного суд доходить висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років без конфіскації майна, визначена вироком вид та міра покарання є необхідними та достатніми для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, крім вищенаведеного, суд також враховує, що згідно з довідкою-характеристикою ДОП Солом'янського УП ГУ НП у м.Києві ОСОБА_8 стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 скарг на нього від сусідів та мешканців сусідніх будинків не надходило, до адміністративної відповідальності він не притягувався, даних, які б його негативно характеризували, немає. Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні закінченого замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, вчиненому з проникненням у інше сховище, що зменшує ступінь суспільної небезпечності діяння. Необхідно також урахувати, що злочин вчинено внаслідок скрутного матеріального становища обвинуваченого, проте останній виявив бажання працювати, має місце проживання у м.Києві в квартирі, що належить його тітці. Матеріальної шкоди у кримінальному провадженні фактично завдано не було, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_6 цивільний позов до обвинуваченого не пред'являла, щодо застосування до нього покарання, пов'язаного із ізоляцією від суспільства, не заявляла.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи, серед іншого, тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та обставини справи, суд на підставі ст.75 КК України доходить висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та приймає рішення про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком 3 (три) роки. Суд також ураховує позицію Верховного Суду, викладену в його постановах від 06.08.2020 року в справі № 759/13520/18, від 19.02.2019 року в справі № 337/3654/16-к, від 28.05.2020 року в справі № № 753/13972/17, згідно з якою наявність непогашеної судимості не є перешкодою для застосування статті 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням).
У відповідності до ст.76 КК України суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Суд також приходить до висновку про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти в залі суду до набрання вироком законної сили, виходячи з вимог ч.1 ст.377 КПК України, згідно з якою якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Питання щодо речових доказів вирішити у порядку, передбаченому ст.100 КПК України.
Під час досудового розслідування проводилася експертиза: висновок судового експерта Київського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/111-21/48707-Д від 12.10.2021, вартість проведеної судової експертизи становить 1544 гривні 58 копійок, що у відповідності до вимог ст.122 КПК України є процесуальними витратами.
Згідно з ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Оскільки судом ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.289 КК України, то суд вважає за необхідне стягнути з нього на користь держави вартість проведеної експертизи у розмірі 1544 гривні 58 копійок.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст.62 Конституції України, ст.2, 63, 65-67, 289 КК України, стст.2, 4, 5, 17, 100, 122, 124, 349, 368 - 370, 373, 374, 395, 532 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.2 ст.289 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років з випробуванням строком 3 (три) роки, поклавши на нього відповідно до ст.76 КК України обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано відповідну посаду (роботу).
Обраний стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили скасувати, звільнивши ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти в залі суду.
Речові докази:
-автомобіль марки «Nissan Primastar», д.н.з. НОМЕР_1 , та свідоцтво про його реєстрацію - залишити в розпорядженні потерпілого ОСОБА_6 ;
-особисті речі обвинуваченого ОСОБА_4 : мобільний телефони марки SAMSUNG IMEI: НОМЕР_2 , сонцезахисні окуляри, навушники, гроші в розмірі 138 гривень, поміщені до спецпакету EXP0323228, - повернути обвинуваченому ОСОБА_4 ;
-DVD-R-диски залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави вартість документально підтверджених витрат на залучення експерта в розмірі 1544 гривні 58 копійок.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Солом'янський районний суд міста Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1