Справа №760/22402/21
2/760/3406/22
13 січня 2022 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого - судді Зуєвич Л.Л., за участю: секретаря судового засідання Кушніра Р.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) матеріали цивільної справи за позовом за позовом ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: АДРЕСА_2 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Група Електроюа» /далі - ТОВ «Група Електроюа»/ (код ЄДРПОУ: 42869331; адреса: 03087, м. Київ, вул. Пітерська, буд. 5-А; адреса-2: 03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 66-Л) про стягнення грошових коштів,
Рух справи
25.08.2021 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна за підписом представника позивача - Варламова М.М. (діє на підставі ордеру), датована 13.08.2021, в якій він просить:
- стягнути з ТОВ «Група Електроюа» заборгованість, що складається із вартості обов'язкового викупного платежу за станцію зарядження електромобілів змінного струму (тип станції: eUa-1 тип 2, № станції: 2426) з урахуванням інфляції та 3% річних в загальній сумі 109 904,60 грн та суми заборгованості по орендній платі з урахуванням інфляції та 3% річних в загальній сумі 25 973,46 грн;
- стягнути з ТОВ «Група Електроюа» суму судових витрат, а саме судовий збір в сумі 1 358,78 грн, витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 6 500,00 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 31.08.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.
Оскільки розгляд справи відбувався у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання у справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.
На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).
Обґрунтування позову
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, зокрема, наступне:
«14.05.2020 ОСОБА_1 (далі - Позивач) уклав з ТОВ «ГРУПА ЕЛЕКТРОЮА» (далі - Відповідач) договір № 14-05-2020-1/1 купівлі-продажу обладнання, згідно якого Відповідач зобов'язаний передати у власність Позивачу, а Позивач зобов'язаний прийняти у власність та оплатити обладнання згідно Специфікації (додаток 1 до договору), а саме: зарядний пристрій (Станцію) для електромобілів змінного струму eUA-1 тип 2, № 2426, адреса встановлення Станції: АДРЕСА_3 , вартість Станції 4000 дол.США.
Того ж дня, 14.05.2020 року, Позивач та Відповідач уклали договір оренди № 14- 05-2020-1/2 (далі - Договір) вищевказаного обладнання з обов'язковим його викупом, згідно якого Позивач зобов'язаний передати, а Відповідач зобов'язаний прийняти в строкове платне користування із зобов'язанням обов'язкового викупу Станцію заряджання електромобілів змінного струму еUA-1 тип 2, № 2426, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до п. 1.1.1 Договору загальна вартість об'єкта оренди становить 107 520 грн, що на дату укладання договору становить 4 000 доларів США, згідно з офіційним курсом Національного банку України на день підписання Договору.
Згідно п. 3.1 Договору термін оренди майна складає 1 рік, а саме до 14.05.2021 року.
Відповідно до п. 4.1. Договору розмір орендної плати за об'єкт, що орендується, у цілому складає 2 % в місяць від суми, яка вказана п. 1.1.1. даного договору, після вирахування всіх передбачених чинним законодавством України податків та зборів. Орендна плата сплачується в гривні, згідно з курсом Національного банку України на день виплати коштів, щомісяця з 15 по останнє число місяця, наступного за звітним.
Пунктом 6.1. договору встановлено, що об'єкт оренди вважається переданим в оренду і повернутим з оренди з моменту підписання відповідної специфікації об'єкта оренди.
Згідно п. 7.1.4 Договору Відповідач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за майно.
Згідно офіційного курсу НБУ станом на 28.07.2021 (на дату заявлення позову) 1 дол США = 26,9060 грн.
Згідно з п. 4.1. Договору орендна плата в місяць складає 80 дол. США (4 000 дол.США х 2% = 80 дол.США), що еквівалентно 2 152,5 грн. за офіційним курсом НБУ на дату звернення з позовом до суду.
Загальна сума орендної плати, яку відповідач був зобов'язаний сплатити з 14.05.2020 по 14.05.2021 складає 25 829, 76 грн. (2 152,5 грн. х 12 міс.).
У порушення вимог Договору Відповідачем орендну плату сплачено лише частково, а саме: 23.09.2020 на суму 2 781,02 грн., що підтверджується копією скріншоту від 20.05.2020.
Таким чином, станом на день звернення з позовом заборгованість по сплаті орендної плати складає 23 049 грн. (25 829, 76 грн. - 2 781,02 грн.).
Згідно п. 8.1 Договору Відповідач зобов'язується викупити об'єкт оренди в кінці строку дії Договору відповідно до суми обов'язкового викупного платежу в гривні, еквівалентної 4 000 (чотири тисячі) доларів США, за офіційним курсом Національного банку України на день повернення коштів.
Згідно офіційного курсу НБУ станом на 28.07.2021 (на дату заявлення позову) 1 дол США = 26,9060 грн.
Таким чином, загальна вартість об'єкта оренди станом на 28.07.2021 року становить 107 624 грн. (4 000 дол.США х 26, 9060 грн. = 107 624 грн.)
Згідно п. 8.1 Договору Позивач має право достроково в будь-який час припинити дію Договору, повідомивши Відповідача письмовим повідомленням не пізніше ніж за 1 (один) місяць до дати обов'язкового викупу.
Позивач скористався своїм правом достроково в будь-який час припинити дію Договору, повідомивши Відповідача письмовою заявою від 19.02.2021 року, майже за 3 (три) місяці до дати обов'язкового викупу (копія заяви додається).
Причиною дострокового припинення дії Договору є несплата Відповідачем орендної плати за майно.
Відповідач проігнорував бажання Позивача розірвати достроково Договір та не сплатив обов'язковий викупний платіж.
Таким чином, Відповідачем вимоги Договору № 14-05-2020-1/2 оренди обладнання з обов'язковим викупом не виконано, зокрема, орендну плату у повному обсязі не сплачено та в порушення вимог п. 8.1. Договору об'єкт оренди не викуплено.
Згідно п. 9.2 Договору усі спори та непорозуміння, які можуть виникнути у зв'язку з виконанням положень Договору, вирішуються шляхом переговорів між сторонами.
Позивач неодноразово намагався вирішити спір шляхом переговорів, але Відповідач не відповідав на дзвінки.
Згідно п. 9.3 Договору при неможливості досягнути згоди в результаті переговорів протягом 30 (тридцяти) календарних днів Сторони передають такі спори на розгляд відповідних судових органів України.
У зв'язку з тим, що Відповідач ігнорує мирне вирішення спору з боку Позивача, Позивач має бажання скористатися своїм правом на вирішення спору в судовому порядку.
Розрахунок суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми орендної плати:
Станом на день звернення з позовом заборгованість по сплаті орендної плати складає 23 049 грн.
Строк заборгованості - з 01.07.2020 до 28.07.2021 (дата заявлення позову), період прострочення грошового зобов'язання - 393 дні;
Розрахунок інфляції:
(99,40 : 100) х (99,80 : 100) х (100,50 : 100) х (101,00 : 100) х (101,30 : 100) х (100,90 : 100) х (101,30 : 100) х (101,00 : 100) х (101,70 : 100) х (100,70 : 100) х (101,30 : 100) х (100,20 : 100) = 1.09462001
Інфляційне збільшення: 23 049,00 х 1.09462001 - 23 049,00 = 2 180,90 грн.
3% річних:
з 01/07/2020 до 31/12/2020 23 049,00x3 %х 184 : 366184 дні347,62 грн.
3 01/01/2021 до 28/07/2021 23 049,00 х 3 % х 209 : 365209 дні395,94 грн.
Всього штрафних санкцій: 743,56 грн.
Загальна заборгованість по орендній платі: 23 049 (сума боргу) + 2 180,90 (інфляційне збільшення) + 743,56 (штрафні санкції) = 25 973,46 грн.
Розрахунок суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми викупного платежу:
Заборгованість по сплаті за обладнання у зв'язку з його обов'язковим викупом у розмірі 107 624 грн, що еквівалентно 4 000,00 дол. США за офіційним курсом НБУ на дату звернення з позовом до суду;
Строк заборгованості - з 15.05.2021 до 28.07.2021 (дата заявлення позову), період прострочення грошового зобов'язання - 75 днів;
Індекси інфляції: травень 2021 - 101,30; червень 2021 - 100,20.
Розрахунок інфляції за 2 місяці: (101,30 : 100) х (100,20 : 100) = 1.01502600 Інфляційне збільшення: 107 624 х 1.01502600 - 107 624 = 1 617,16 грн.
3% річних: 107 624 х 3 % х 75 : 365 = 663,44 грн.
Загальна заборгованість по викупному платежу: 107 624 грн (сума боргу) + 1 617,16 грн (інфляційне збільшення) + 663,44 (штрафні санкціі) = 109 904,60 грн.
Таким чином, ціна позову складає всього 135 878 грн, з яких:
-109 904,60 грн - сума заборгованості по дату подання позову по оплаті суми викупу об'єкту;
-25 973,46 грн. - сума заборгованості по дату подання позову по орендних платежах.
Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 500 гривень.
Підтвердженням понесених витрат на правничу допомогу стороною Позивача до суду надаються наступні письмові докази:
-договір № 99/20/07/2021 про надання правової допомоги від 20 липня 2021 року
-ордер на підставі договору про надання правової допомоги Позивачу;
-свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Варламова М.М.;
-посвідчення адвоката Варламова М.М.;
- докази оплати наданих послуг (квитанції про сплату), а саме: квитанція від 21.07.2021р., квитанція від 13.08.2021 р.;
- детальний опис робіт, виконаних адвокатом.
Відповідно до договору про надання правової допомоги № 99/20/07/2021 від 20 липня 2021 року, Позивач уповноважив на представництво своїх інтересів адвоката Варламова Микиту Михайловича.
Згідно п. 1 додатку № 1 до договору № 99/20/07/2021 від 20 липня 2021 року витрати на професійну правничу допомогу складають 6 500 гривень.
Згідно п. 2.3.1 договору № 99/20/07/2021 від 20 липня 2021року Клієнт зобов'язаний у повному обсязі сплатити вартість послуг (гонорару), яка встановлена у детальному описі робіт, виконаних адвокатом та укласти акт приймання-передачі наданих послуг.
Так, згідно Детального опису робіт (наданих послуг) адвокат Варламов М.М. надав наступні послуги:
-усна консультація ОСОБА_1 щодо стягнення суми заборгованості безпідставно отриманих коштів - 500 грн.;
-аналіз наданих документів, чинного законодавства, судової практики, формування правової позиції у справі, складання і формування позовної заяви з додатками щодо стягнення суми заборгованості - 4 000 грн.;
- розрахунок інфляції та штрафних санкцій - 1000 грн.;
- складання заяви про забезпечення позову - 1000 грн.»
Щодо правової позиції відповідача
На момент винесення рішення у справі відзив на позовну заяву не надійшов.
При цьому, суд враховує, що матеріали справи містять рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 59) з якого вбачається, що відповідачем 28.11.2021 було отримано ухвалу суду від 31.08.2021, яка направлялась йому разом з копією позову та додатків до нього.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Встановлені судом обставини справи
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що 14.05.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Група Електроюа» укладено договір купівлі-продажу обладнання № 14-05-2020-1/1 (а.с. 11-12).
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору за даним договором Продавець (ТОВ «Група Електроюа») зобов'язується передати у власність Покупцю ( ОСОБА_1 ), а Покупець зобов'язується прийняти у власність та оплатити Обладнання, а саме:
- зарядні пристрої (станції) для електромобілів згідно Специфікації, що є Додатком № 1 до даного договору, і сплатити Продавцю грошову суму, встановлену п. 3 Договору.
У Специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору купівлі-продажу обладнання № 14-05-2020-1/1 від 14.05.2020 (а.с. 13) вказано, що відповідно до договору купівлі-продажу обладнання № 14-05-2020-1/1 від 14.05.2020 Продавець передав у власність Покупцю, а Покупець прийняв у власність та оплатив Обладнання, а саме: зарядні пристрої (станції) для електромобілів з наступними характеристиками:
станція заряджання електромобілів змінного струму «Пристрої зарядні для електромобілів типу УЗЭ, код ДКПП 27.11.50-33.00», клас 1, тип системи заземлення TN-S, електроживлення станції здійснюється від трьохфазної п'ятипровідної мережі змінного струму з номінальною напругою 380, частотою (50 + - 1) Гц. Тип кабеля КВГ 5x6. Зарядні станції введені в експлуатацію, їх адреса та вартість наведена в Таблиці:
тип станції: eUA-1 тип 2;
№ станції: 2426;
адреса, де встановлена станція: АДРЕСА_3 ;
вартість станції: 4 000 (чотири тисячі) доларів США.
Згідно з п. 3 договору купівлі-продажу обладнання № 14-05-2020-1/1 від 14.05.2020 ціна Обладнання: 107 520 (сто сім тисяч п'ятсот двадцять) гривень, що є еквівалентом 4 000 (чотири тисячі) доларів США відповідно до курсу Національного банку України на дату оплати.
Крім того вбачається, що 14.05.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Група Електроюа» також укладено договір оренди обладнання з обов'язковим викупом № 11-05-2020-1/2 (а.с. 14-15).
Відповідно до п. 1.1 такого договору Орендодавець ( ОСОБА_1 ) передає, а Орендар (ТОВ «Група Електроюа») приймає в строкове платне користування, з зобов'язанням обов'язкового викупу наступне майно (обладнання) (далі за текстом - "Об'єкт оренди"): найменування: зарядні пристрої (станції) для електромобілів з характеристиками, визначеними у Специфікації, що є додатком до даного Договору у кількості 1 (одна).
Як вбачається з специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору оренди обладнання з обов'язковим викупом № 11-05-2020-1/2 від 14.05.2020, за даним Договором Орендодавець передав у строкове платне користування Орендарю, а Орендар прийняв Обладнання, а саме: зарядні пристрої для електромобілів з наступними характеристиками:
Станція заряджання електромобілів змінного струму «Пристрої зарядні для електромобілів типу УЗЭ, код ДКПП 27.11.50-33,00», клас 1, тип системи заземлення ТМ~8, електроживлення станції здійснюється від трьохфазної п'ятипровідної мережі змінного струму з номінальною напругою 380, частотою( 50+4 }Гц, Тип кабеля КВГ 5x6. Зарядні станції введені в експлуатацію, їх адреса та вартість наведена в Таблиці:
тип станції: eUA-1 тип 2;
№ станції: 2426;
адреса, де встановлена станція: АДРЕСА_3 ;
вартість станції: 4 000 (чотири тисячі) доларів США.
Згідно з п.п. 1.1.1 вказаного дорговору загальна вартість Об'єктів оренди становить 107 520 (сто сім тисяч п'ятсот двадцять) гривень, що на дату укладання цього Договору ціна у перерахунку до долара США, становить 4 000 (чотири тисячі) доларів США, згідно з офіційним курсом Національного банку України, що склався на дату підписання Договору.
За змістом п. 3.1 цього договору термін оренди складає 1 рік з моменту прийняття Об'єкту оренди, а саме до 14 травня 2021 року.
У п.п. 4.1, 4.2 вказаного договору сторони погодили, що розмір орендної плати за весь об'єкт, що орендується, у цілому складає 2% в місяць від суми, яка вказана п. 1.1.1 даного Договору, після вирахування всіх передбачених чинним законодавством України податків та зборів, Орендна плата сплачується в гривні, згідно з курсом Національного банку України на день виплати коштів. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно шляхом перерахування відповідної суми на розрахунковий рахунок Орендодавцю з 15 по останній день місяця, тобто до 30 або 31 числа кожного місяця наступного за звітним.
У п. 7.1.6 сторони серед обов'язків орендаря передбачили, що він зобов'язується обов'язково викупити Обладнання згідно п. 8 даного Договору.
Згідно з п.п. 8.1, 8.2 цього договору Орендар зобов'язується викупити Об'єкт оренди в кінці строку дії цього Договору, або достроково в будь-який час на вимогу Орендодавця, за умови письмового повідомлення Орендодавцем Орендаря на поштову адресу, або подання особисто, під розпис про вручення повідомлення, уповноваженій особі (працівнику) Орендаря за реквізитами визначеними у цьому Договорі не пізніше ніж за 1 (один) місяць до дати обов'язкового викупу. Право власності на майно, що є Об'єктом оренди, у такому разі переходить до Орендаря після сплати останнім Орендодавцю повної суми орендної плати, нарахованої відповідно до умов цього Договору, та всієї суми обов'язкового викупного платежу в гривні, еквівалентної 4 000 (чотири тисячі) доларів США, за офіційним курсом Національного банку України на день повернення коштів. Сплата всієї суми Орендодавцю відбувається шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на банківський рахунок Орендодавця, або готівковими коштами на розсуд останнього, з урахуванням умов чинного законодавства. Орендодавець не може відмовитись від права викупу Орендарем Об'єкта оренди за умови повної оплати останнім орендної плати та всієї суми обов'язкового викупного платежу.
У п.п. 5.1, 5.3 зазначеного договору сторони погодили, що дія даного договору припиняється внаслідок закінчення терміну його дії. Орендодавець має право достроково розірвати цей договір, шляхом письмового повідомлення Орендаря за 60 (шістдесят) календарних днів до дати розірвання.
Матеріали справи містять копію заяви ОСОБА_1 , датовану 19.02.2021 адресовану директору та ТОВ «Група Електроюа» про небажання продовжувати дію договору від 14.05.2020 № 14-05-2020-1/1 (а.с. 17).
Судом встановлено, що з огляду на з п. 4.1. зазначеного договору орендна плата в місяць складає 80 дол США (4 000 дол США х 2% = 80 дол США), що еквівалентно 2 152,5 грн. за офіційним курсом НБУ на дату звернення з позовом до суду.
Загальна сума орендної плати, яку відповідач був зобов'язаний сплатити з 14.05.2020 по 14.05.2021 складає 25 829, 76 грн. (2 152,5 грн. х 12 міс.).
Позивач стверджує, що у порушення вимог договору відповідачем орендну плату сплачено лише частково, а саме: 23.09.2020 суму 2 781,02 грн., що підтверджується копією скріншоту від 20.05.2020 (а.с. 18). Таким чином, станом на день звернення з позовом заборгованість по сплаті орендної плати складає 23 049 грн (25 829, 76 грн. - 2 781,02 грн.).
Загальна вартість об'єкта оренди станом на 28.07.2021 становить 107 624,00 грн (4 000 дол США х 26, 9060 грн = 107 624,00 грн).
Позивач вказує, що відповідачем вимоги Договору № 14-05-2020-1/2 оренди обладнання з обов'язковим викупом не виконано, зокрема, орендну плату у повному обсязі не сплачено та в порушення вимог п. 8.1. Договору об'єкт оренди не викуплено.
Застосовані судом норми права та мотиви суду
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Частиною першою статті 761 ЦК України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Згідно з частиною першою, п'ятою статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов'язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов'язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов'язками.
Судом встановлено, що станом на день звернення з позовом заборгованість відповідача перед позивачем складається з 107 624,00 грн (4 000,00 дол США) суми викупного платежу та 23 049,00 грн орендної плати.
Суд зазначає, що відповідач доводів позивача про таку заборгованість не спростував, контррозрахунку заборгованості не зробив, доказів сплати заборгованості не подав.
Натомість позивачем доведено обставини, на які він посилався на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення заборгованості і його розміру.
Матеріали справи свідчать про прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання та наявні підстави для застосування частини другої статті 625 ЦК України.
Правильність нарахованих позивачем інфляційних збитків та 3% річних судом перевірена, відповідачем не заперечується і не спростовується.
За викладених обставин, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позовної заяви та наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Щодо витрат на правничу допомогу
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно положень ч.ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено наступне:
«Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Разом із тим Велика Палата Верховного Суду вважає, що посилання представника позивачки, що документи по суті справи підписувалися та подавалися до суду безпосередньо ОСОБА_1 , що, на його думку, ставить під сумнів фактичні обсяги наданої правничої допомоги адвокатом Лісовським Р. А. не підтверджено, оскільки відповідачкою доведено реальність надання правничої допомоги.
Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших».
В матеріалах справи міститься:
-договір № 99/20/07/2021 про надання правової допомоги від 20.07.2021 (а.с. 20-21), укладений між адвокат Варламовим Микитою Михайловичем, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ОД № 003894 від 21 серпня 2019 року, виданого 21.08.2019 року Радою адвокатів Одеської області, в подальшому іменується «Адвокат», з однієї Сторони та ОСОБА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , в подальшому іменується «Клієнт», з іншої сторони; згідно з п. 1.1 такого договору його предметом є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правових послуг Клієнту, які полягають у представленні інтересів клієнта по стягненню матеріальної та моральної шкоди з ТОВ «ГРУПА ЄЛЕКТРОЮА», а Клієнт зобов'язується надати відповідні документи та інформацію в обсязі та на умовах, визначених Договором;
-додаток № 1 до договору № 99/20/07/2021 про надання правової допомоги від 20.07.2021, за змістом п.п. 1, 3 якого загальна сума цього договору складає 6500 (шість тисяч п'ятсот) гривень; сторонами погоджено, що вказаний у пункті 1 цього Додатку розмір оплати за правові послуги здійснюється Клієнтом в моменту підписання Договору (а.с. 22);
-ордер від 13.08.2021 (а.с. 23);
-копія свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю Варламова М.М. (а.с. 24);
-копія посвідчення адвоката Варламова М.М. (а.с. 25);
-копії квитанцій до прибуткового касового ордеру від 21.07.2021 та 13.08.2021 про сплату 3 500,00 грн та 3 000,00 грн (а.с. 26, 27);
-акт виконаних робіт по договору про надання правової допомоги № 99/20/07/2021 від 13.08.2021 (а.с. 28), за змістом якого перелік наданих юридичних послуг Виконавцем: усна консультація Познякова Р.В. щодо стягнення суми заборгованості безпідставно отриманих коштів - 500 грн. (п'ятсот гривень); аналіз наданих документів, чинного законодавства, судової практики, формування правової позиції у справі, складання і формування позовної заяви з додатками щодо стягнення суми заборгованості - 4 000 грн. ( чотири тисячі гривень); розрахунок інфляції та штрафних санкцій - 1000 грн. (одна тисяча гривень); складання заяви про забезпечення позову - 1000 грн. (одна тисяча гривень); загальна сума витрати на професійну правничу допомогу складають 6 500 гривень (шість тисяч п'ятсот гривень).
У постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 вказано, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Позивачем доведено реальність судових витрат; дійсна необхідність вбачається з загальної ситуації, в якій опинився позивач, який був вимушений вчиняти заходів щодо свого захисту в судовому порядку; щодо фінансового стану сторін, то відповідачем не доведено, що його фінансовий стан свідчить про непомірність покладення на нього тягаря сплати витрат на правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі.
При цьому, суд бере до уваги те, що відповідач своїм правом на подачу письмових пояснень чи заперечень, а також на звернення з клопотанням про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не скористався, хоча положеннями п. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності відповідних витрат покладено саме на нього.
З урахуванням наведеного, відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також з огляду на приписи п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме: пропорційно розміру задоволених позовних вимог (100 %) у сумі 6 500 грн.
Щодо судового збору
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 812,80 грн (1 358,80+454,00) судового збору сплаченого за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову у справі (а.с. 1, 31).
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Група Електроюа» про стягнення грошових коштів, - задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Група Електроюа» (код ЄДРПОУ: 42869331; адреса: 03087, м. Київ, вул. Пітерська, буд. 5-А; адреса-2: 03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 66-Л) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ):
-109 904,60 грн (сто дев'ять тисяч дев'ятсот чотири гривні шістдесят копійок) вартості обов'язкового викупного платежу за станцію зарядження електромобілів змінного струму (з урахуванням інфляції та 3% річних);
-25 973,46 грн (двадцять п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят три гривні сорок шість копійок) заборгованості по орендній платі (з урахуванням інфляції та 3% річних);
-1 812,80 грн (одна тисяча вісімсот дванадцять гривень вісімдесят копійок) судового збору сплаченого за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову у справі;
-6 500,00 грн (шість тисяч п'ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич