Справа №760/19342/21
2/760/858/22
05 січня 2022 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.,
за участю секретаря судового засідання Омельченко Ю. М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом в якому просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 .
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі з грудня 2011 року. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що спільне сімейне життя з відповідачем не склалося через різні погляди на шлюб та життя. Шлюбні відносини між ними фактично припинені з грудня 2015 року. Позивач вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу є неможливим, оскільки це суперечить її інтересам та інтересам дитини.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 липня 2021 року вказану справу передано для розгляду судді Ішуніній Л. М.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 28 липня 2021 року за вказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та надано відповідачу 15-денний термін для надання відзиву.
Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.
Згідно з даними зворотнього повідомлення про вручення поштових відправлень, відповідач 08 жовтня 2021 року отримав копію ухвали про прийняття справи до розгляду.
У встановлений судом строк відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, а тому відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Натомість 18 жовтня 2021 року відповідач подав до суду заяву про визнання позову, в якій зазначив, що визнає позовні вимоги в повному обсязі та не заперечує проти розірвання шлюбу.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 31 грудня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб у встановленому законом порядку, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 31 грудня 2011 року, виданим Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з держаним Центром розвитку сім'ї серії НОМЕР_1 , актовий запис № 3198.
Після одруження прізвище позивача « ОСОБА_1 ».
Від шлюбу мають спільного малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (повторно) від 17 травня 2014 року, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві серії НОМЕР_2 .
Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що сторони проживають окремо один від одного та не ведуть спільного господарства, тобто шлюбно-сімейні відносини фактично припинили своє існування.
Згідно із статтею 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до частини третьої статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Статтею 112 СК України визначено, що шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Таким чином суд вважає, що подальше збереження шлюбних відносин суперечитиме інтересам позивача та відповідача, враховуючи, що жодна зі сторін не зверталася до суду з клопотанням про надання строку для примирення, тобто між подружжям відсутні будь-які намагання спрямовані на відновлення сімейних відносин.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Згідно з частиною другою статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Крім того, частиною п'ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 500 грн витрат на правничу допомогу.
Згідно частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Наумовим А. Є. 06 липня 2021 року була укладена Угода про надання правничої допомоги № 06/07.
З Додатку № 1 до Угоди про надання правничої допомоги № 06/07 Розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу вбачається, кількість виконаних адвокатом послуг та їх вартість, яка становить 500 грн.
Сплата коштів підтверджується квитанцією від 07 липня 2021 року.
Таким чином, оплата позивачем судових витрат, пов'язаних із витратами на професійну правничу допомогу, підтверджена належними та допустимими доказами.
Під час розгляду даної справи від відповідача не надходило заперечень щодо розміру попередньо визначеної позивачем у позовній заяві вартості судових витрат, фактичний розмір яких не перевищує попередньо визначений.
Співмірності судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідач також не оспорював.
За змістом частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 500 грн та 908 грн судового збору.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідача комісії за сплату судового збору в розмірі 18,53 грн, то суд вважає, що вона задоволенню не підлягає, оскільки банківська комісія - це грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг, тобто в розумінні ЦПК України, не є судовими витратами, а тому вказані витрати несуть сторони самостійно.
З огляду на викладене та керуючись статтею 51 Конституції України, статтями 105, 110, 112 СК України, статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 31 грудня 2011 року Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів міста Києва з держаним Центром розвитку сім'ї, актовий запис № 3198.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 500 грн.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення подається учасниками справи безпосередньо (частина перша статті 355 ЦПК України) або через суд першої інстанції (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л. М. Ішуніна