СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 4-с/759/53/22
ун. № 753/22174/19
06 січня 2022 року Суддя Святошинського районного суду м. Києва П'ятничук І.В., розглянувши заяву представника боржника ОСОБА_1 про забезпечення скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Рабоволюка Василя Вікторовича, заінтересована особа: ОСОБА_3 ,
встановив:
05.01.2022 року до Святошинського районного суду м. Києва надійшла скарга представника боржника ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Рабоволюка Василя Вікторовича, заінтересована особа: ОСОБА_3 .
До матеріалів скарги, представником боржника додано заяву про заборону вчиняти певні дії, якою просить заборонити державному виконавцю Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Рабоволюку В.В. проводити дії, щодо опису та арешту належного боржнику нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, Гнідинська сільська рада, ГО СТ «Відродження», ділянка № НОМЕР_1 .
Суд вважає, що заява про заборону вчиняти певні дії не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
У статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Разом із тим, згідно зі статтею 14 Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Отже, положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
У пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року N 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз'яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.
У ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149, 150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення реалізації майна.
Заявлені боржником заходи не можуть бути застосовані під час оскарження дій приватного виконавця, оскільки такі заходи застосовуються судами під час розгляду справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду 01 березня 2021 року у справі № 752/26606/18.
Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про зупинення стягнення на підставі виконавчого листа.
Керуючись ст.ст. 150 153, 157, 447 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суддя,
ухвалив:
В задоволенні заяви представника боржника ОСОБА_1 про забезпечення скарги ОСОБА_2 на дії державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) Рабоволюка Василя Вікторовича, заінтересована особа: ОСОБА_3 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Суддя І.В. П'ятничук